Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №640/30134/20 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 640/30134/20

РІШЕННЯ

іменем України

08 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративним судом міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.12.2019 року №0098414202, №0098424202, №0098434202, №0098444202;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 27.05.2020 року №42920-10;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві вилучити недоїмку з податкового боргу за основним платежем, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи) та пеню з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , яка відображена за податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у м. Києві від 21.12.2019 року №0098414202, №0098424202, №0098434202, №0098444202 та податковою вимогою Головного управління ДПС у м. Києві від 27.05.2020 року №42920-10.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем і АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту від 06.10.2006 №11052805000, відповідно до умов якого позивачу надані грошові кошти в розмірі 130000,00 доларів США. Протягом 2006 - 2017 років позивач сплатив кошти в сумі 151952,02 долара США на погашення кредиту. Між банком і позивачем 30.06.2017 досягнута домовленість про сплату позивачем залишку кредиту в розмірі 32445,00 доларів США і прощення банком нарахованих процентів, штрафів, пені. Позивач 30.06.2017 сплатив банку 32445,00 доларів США, а банк повідомив про анулювання боргу. При цьому, в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 обліковується заборгованість зі сплати податків і зборів, а також, нараховані штраф та пеня. Жодних документів про проведення перевірки та її результати позивач не отримував, оскільки тривалий час знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач протиправно нарахував податок на суму списаного боргу за кредитним договором, визначивши таку суму як додаткове благо. Разом з тим, згідно з положенням пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за отриманим від банку кредитом, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/30134/20 та вирішено її розглянути без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Головне управління ДПС у м. Києві подало до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначило, що перевірки проведена з дотриманням вимог законодавства. Позивачем не включено до річного оподатковуваного доходу дохід за 2017 рік, отриманий у вигляді додаткового блага, у сумі 2776317,55 грн, який підлягає відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи, та, відповідно, не нараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що підлягають сплаті до бюджету.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що викладені в відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України.

За результатами розподілу, справа №640/30134/20 передана на розгляд та вирішення Хмельницького окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2025, головуючим суддею визначено Тарновецького І.І..

Ухвалою від 07.04.2025 суддею Тарновецьким І.І. прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/30134/20, розгляд справи вирішено приводити за правилами спрощеного позовного провадження. Також фактично здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Ухвалою від 21.01.2026 справу №640/30134/20 прийнято до провадження судді Фелонюк Д.Л. та вирішено розгляд справи продовжувати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду надійшла заява, в якій Головне управління ДПС у м. Києві просить врахувати всі попередньо подані відповідачем документи та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає таке.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 складено акт від 01.11.2019 №434/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 179.1 ст. 179 розділу IV ПК України, з урахуванням пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, - не подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік;

- п.п. «а» п. 176.1 ст. 176, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України - не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 179.7 ст. 179 ПК України, з урахуванням абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, - не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага на загальну суму 2776317,55 грн, відповідно, занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2017р. в сумі 499737,16 грн;

- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України - занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2017 рік у сумі 41644,76 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.12.2019:

- №0098414202, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 499737,16 грн, а також, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 124934,29 грн;

- №0098424202, яким позивачу визначено суму військового збору 41644,76 грн, а також, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 10411,19 грн;

- №0098434202, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 510,00 грн;

- №0098444202, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 170,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , але повернуті з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Позивачу виставлена податкова вимога від 27.05.2020 №42920-10, яка надіслана позивачу листом з рекомендованим повідомленням (№0103327457148), та 04.07.2020 доставлена, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 21.12.2019 №0098414202, від 21.12.2019 №0098424202, від 21.12.2019 №0098434202, від 21.12.2019 №0098444202 та податкову вимогу від 27.05.2020 №42920-10 протиправними, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

За приписами пункту 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 06.10.2006 укладено договір про надання споживчого кредиту №11052805000, відповідно до умов якого:

- банк зобов`язується надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 130000 доларів 00 центів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 656500 гривень 00 копійок за курсом Національного банку України на день укладення цього договору (пункт 1.1);

- позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше «06» жовтня 2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) (підпункт 1.2.2 пункту 1.2 договору);

- за використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 10,3% річних (підпункт 1.3.1 пункту 1.3 договору);

- нараховування процентів за цим договором здійснюється щомісяця; проценти нараховуються на суму кредиту, що надана банком позичальнику і ще не повернута останнім у власність банку відповідно до умов договору (підпункт 1.3.3 пункту 1.3 договору).

Протягом 2006 - 2017 років позивач сплачував кошти на погашення кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Згідно з наданими АТ «УкрСиббанк» повідомленням №82-10/63 від 01.08.2017 та довідкою №82-10/63 від 01.08.2017 відсутня кредитна заборгованість станом на 31.07.2017 по кредитному договору №11052805000 від 06.10.2006.

Повідомленням АТ «УкрСиббанк» про анулювання боргу від 30.06.2017 вих. №24-3/234 банк повідомив позивача, що на підставі договору про надання споживчого кредиту №11052805000 від 06.10.2006 станом на 30.06.2017 за ОСОБА_1 обліковується кредитна заборгованість у сумі 139656,20 дол США, що складає 3644886,33 грн по курсу НБУ станом на 30.06.2017. АТ «УкрСиббанк» прийняв рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача за вказаним договором, а саме суми основного боргу (кредиту) 106376,42 дол США, що складає 2776317,55 грн по курсу НБУ станом на 30.06.2017, а також суми процентів у розмірі 834,78 дол США, що складає 21786,92 грн по курсу НБУ станом на 30.06.2017.

Одночасно, цим повідомлення звернуто увагу позивача на вимоги пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та зазначено, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо.

Суд зазначає, що факт отримання повідомлення АТ «УкрСиббанк» про анулювання боргу від 30.06.2017 вих. №24-3/234 позивачем не заперечувався, а також підтверджується підписом останнього на вказаному повідомленні.

Отже, основним питанням, яке потребує вирішення у цій справі, є правомірність віднесення контролюючим органом суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу позивача як додаткового блага на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу 2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2015) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015.

Зокрема, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, а тому, сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17, від 16.09.2021 у справі №826/15158/16, від 16.05.2023 у справі №820/880/16, від 18.12.2024 у справі №816/208/17.

Крім цього, 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» (далі - Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.

Із системного аналізу правових норм Верховний Суд в постанові від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 дійшов висновку, що у разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

У силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014, та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Застосування вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 19.07.2019 у справі №826/4240/18, від 14.11.2019 у справі №520/10880/18.

Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 20.10.2020 у справі №640/4857/19 та від 18.03.2025 у справі №480/805/21.

Отже, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Як встановив суд, АТ «УкрСиббанк» прийняв рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11052805000 від 06.10.2006, а саме суми основного боргу (кредиту) 106376,42 дол США, що складає 2776317,55 грн по курсу НБУ станом на 30.06.2017.

При цьому згідно з листом АТ «УкрСиббанк» від 03.11.2020 №24-1-01/152657 позивача повідомлено, що 30.06.2017 банком проведено часткове анулювання (прощення) заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11052805000 від 06.10.2006, яка обліковувалася за кредитним договором станом на 30.06.2017. Станом на дату проведення вказаної операції (30.06.2017) сума анульованого боргу становила: 106376,42 дол. США - сума заборгованості за основним боргом; 834,78 дол. США - сума заборгованості за процентами. АТ «УкрСиббанк» не укладало з ОСОБА_1 договорів або додаткових угод саме про зміну валюти за діючим договором про надання споживчого кредиту та/або про прощення (анулювання) банком суми у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеної за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014. Підкреслено, що АТ «УкрСиббанк» здійснено анулювання (прощення) саме основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці.

Таким чином, у цьому випадку відсутні відповідні умови, за яких підлягають застосуванню положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, а саме - зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої.

Суд вважає правильними висновки контролюючого органу, що сума основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом, а тому, належить включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Також суд погоджується з твердженням контролюючого органу про виконання банком свого обов`язку щодо повідомлення позивачу про прощення (анулювання) основної суми боргу у розмірі 106376,42 дол. США, що складає 2776317,55 грн, тобто, дотримання умови, з якою положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язує обов`язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.

Проте, позивач у встановлений строк податкову декларацію не подав, податки не сплатив. За таких обставин, податковий орган дійшов обґрунтованих висновків про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосування фінансових санкцій за неподання платником податків податкової декларації.

Посилання позивача на те, що протягом 2006 - 2017 років він погашав отриманий у банку кредит та сплатив 151952,02 дол. США, на підтвердження чого надано квитанції, суд вважає безпідставним, оскільки такі доводи не спростовують встановлений судом факт отримання ОСОБА_1 додаткового блага та необхідності відображення такого у складі оподатковуваного доходу. Крім того, позивач зазначає про сплату кредиту, але не враховує, що в складі кредиту сплачувався як основний борг, так і проценти, а тому, не підтверджено сплату "тіла" кредиту.

Щодо твердження позивача, що він не був повідомлений ні про проведення перевірки, ні про її результати, оскільки тривалий час знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а про нове зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_2 ) було відомо відповідачу, оскільки в нього було повідомлення АТ «УкрСиббанк» про анулювання боргу від 30.06.2017 №24-3/234, в якому міститься зазначена адреса, то суд вважає його безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Нормами підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої підстави, як не подання платником податків в установлений законом строк податкової декларації, якщо її подання передбачено законом.

На адресу позивача контролюючим органом 19.03.2019 направлено лист ГУ ДФС у м. Києві від 11.03.2019 №31772/О/26-15-13-04-20 щодо обов`язку подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 та декларуванню суми доходу, отриманого у вигляді додаткового благ (№0101126216352), який повернутий з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Позивачу надсилався наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 04.10.2019 №1575 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » (№0101129224771), який повернутий з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання».

Лист від 11.03.2019 №31772/О/26-15-13-04-20 та наказ від 04.10.2019 №1575 надіслані позивачу за адресою: АДРЕСА_1 . До того ж, як встановив суд, на зазначену адресу надіслані позивачу спірні податкові повідомлення-рішення та податкова вимога. Вказана адреса є податковою адресою позивача відповідно до інформації контролюючого органу.

Водночас, пунктом 70.7 статті 70 ПК України визначено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Проте, позивач не надав доказів подання до контролюючого органу заяви відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України у зв`язку зі зміною адреси.

При цьому, пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони, зокрема, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач спростував, а позивач не підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, в їх задоволенні слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116 , код ЄДРПОУ - 44116011)

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк