Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №480/585/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року Справа № 480/585/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/585/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 184250014086 від 15.01.2026 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути його заяву від 07.01.2026 про призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", половину строку навчання з 01.09.1996 по 01.07.1999 у Технікумі Сумського державного аграрного університету, що становить 17 місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) призначити та виплачувати йому пенсію за вислугу років з 07.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", втім відповідачем безпідставно було відмовлено у її призначені.

Такі дії позивач вважає протиправними, а відновлення свого порушеного права, шляхом зобов`язання Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити йому пенсію відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 06.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

27.02.2026 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що на підставі наданих позивачем документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж позивача на дату звернення становить 29 років 0 місяців 23 дні, а стаж за вислугу років становить 15 років 0 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

А тому, на думку відповідача, позивачу правомірно відмовлено у призначені пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.01.2026позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

15.01.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням № 1842500140086 повідомило позивача про відсутність правових підстав для призначення пенсії, у зв`язку з відсутністю стажу за вислугу років.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача за призначенням пенсії врегульовано Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Згідно ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі (ч. 3 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Частиною 8 ст. 86 Закону встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

Згідно ч.13 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Як було встановлено вище, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, у зв`язку з недостатністю стажу за вислугу років.

Зокрема, як зазначив відповідач, за результатами розгляду документів, доданих до заяви період навчання з 01.09.1996 по 01.07.1999 у технікумі Сумського державного аграрного університету не підлягає зарахуванню до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", оскільки Технікум Сумського державного аграрного університету - не являється вищим навчальним закладом і за результатами навчання в якому позивач здобув диплом "молодшого спеціаліста", а не "бакалавра" або "магістра". Згідно поданих документів вислуга років, що дає право на пенсію згідно ст. 86 Закону № 1697 станом на день звернення становить 24 роки 09 місяців 02 дні (при необхідних не менше 25 років), а отже у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом № 1697.

А тому, на думку відповідача, у позивача недостатньо стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, що свідчить про те, що спірне рішення було прийнято правомірно та обґрунтовано.

Беручи до уваги викладене вище, суд надаючи оцінку правомірності дій відповідача, зазначає таке.

Судом встановлено, що позивач в період з 01.09.1996 по 01.07.1999 здобував освіту технікумі Сумського державного аграрного університету.

Як було встановлено вище, згідно з вимогою абзацу 7 частини 6 статті 86 Закон України "Про прокуратуру" передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Згідно з п. 3 Постанови Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про освіту" від 04.06.1991 № 1144-ХІІ встановлено, що Закон Української РСР "Про освіту" застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію цього Закону.

Відповідно до ст. 42 Закону Української РСР "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-ХІІ (в редакції яка діяла в період навчання в технікумі Сумського державного аграрного університету – з 01.09.1996 по 01.07.1999) вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 43 вказаного закону вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.

Отже, відповідно до законодавства, яке діяло в період мого навчання в технікумі Сумського державного аграрного університету з 01.09.1996 по 01.07.1999 та на час отримання позивачем диплома молодшого спеціаліста технікум належав до вищих закладів освіти (вищих навчальних закладів) першого рівня акредитації.

В свою чергу, ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII встановлено, що метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих, мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.

Вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.

Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Статтею 5 Закону України "Про вищу освіту" передбачено рівні та ступені вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України "Про вищу освіту" особами, які навчаються у закладах вищої освіти, є:

1) здобувачі вищої освіти;

2) інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти.

Пунктом 1 частини 3 статті 61 Закону України "Про вищу освіту" встановлено, що до інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належать: слухач - особа, яка навчається на підготовчому відділенні закладу вищої освіти, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти.

Згідно із пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій".

Підпунктом "і" пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також "навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті "і" зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Отже, в силу приписів частини 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період - 01.09.1996 по 01.07.1999 навчання підлягає зарахуванню до його страхового стажу, а половина від цього періоду до стажу за вислугу років, відповідно до абзацу 7 частини 6 статті 86 Закон України "Про прокуратуру".

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як було встановлено вище, позивач має право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", втім відповідачем було протиправно відмовлено у такому призначенні, а тому суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовної вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" починаючи з моменту звернення, а саме з 07.01.2026.

Відповідно до ч.1 ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд визнає необхідність задовольнити позовні вимоги частково, а саме: задовольнити вимоги про визнання протиправним та скасування рішення органу Пенсійного фонду щодо відмови в призначенні пенсії та зобов`язати зарахувати до стажу роботи половину терміну навчання та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.

Щодо зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію, суд визнає цю вимогу такою, що не може бути задоволена оскільки позивач вимагає зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву від 07.01.2026 про призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", а призначати пенсію це дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 184250014086 від 15.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.01.2026 про призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", половину строку навчання з 01.09.1996 по 01.07.1999 у Технікумі Сумського державного аграрного університету, що становить 17 місяців.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал