Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №420/41228/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41228/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка полягає у не нарахуванні та невиплаті грошового забезпечення, в т.ч. окладу за військове звання, надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії, додаткової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги, індексації, - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX"Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії від визначених окладів за період з 01 грудня 2022 року по 14 грудня 2023 року (включно).

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX"Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в т.ч. надбавки за виконання особливо важливих завдань, премії, додаткової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги, індексації, від визначених окладів за період з 01 грудня 2022 року по 14 грудня 2023 року (включно).

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсації втрати частини доходу за період з 01 грудня 2022 року по 14 грудня 2023 року (включно).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

В подальшому йому стало відомо, що під час проходження служби у 2022-2023р.р. відповідач здійснював помилковий розрахунок його грошового забезпечення та всіх інших додаткових і одноразових видів грошового забезпечення у зменшеному розмірі. Розрахунок та виплата розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення здійснювалась, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2018 році Законом №2246-VII станом на 01.01.2018 в розмірі 1762 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, що призвело в цілому до помилкового розрахунку та виплати грошового забезпечення.

Однак пункт 6 Постанови №103 втратив чинність, у зв`язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Таким чином, у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивачка вважає, що має право на перерахунок грошового забезпечення.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, вважає, що наявні підстави для визначення розмірів його посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому, за ст.22 Конституції України звуження вже існуючих прав не допускається, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/41228/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Відповідач зазначає, що жодної бездіяльності в діях посадових осіб відповідача не має, оскільки виплата грошового забезпечення позивачу проводилась з дотриманням вимог законодавства.

Також на думку відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 №352 від 14.12.2023 року солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України від 30 листопада 2023 року №97-РС, із військової служби у запас за підпунктом «а» (за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі»), виключено із особового складу військової частини НОМЕР_1 , всіх видів забезпечення та знято із котлового забезпечення.

Вважаючи дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати у заниженому розмірі грошового забезпечення в спірний період без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного року, позивач звернувся до суду даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Так, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови КМУ № 704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 « Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова КМУ № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 6 постанови КМУ № 103 передбачено внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Відповідно до пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою КМУ № 103, у постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

В свою чергу, згідно п. 2 постанови КМУ « Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» від 12 травня 2023 року № 481 (набрала чинності 20 травня 2023 року), внесено зміну до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є, зокрема, перевірка правомірності дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та інших одноразових виплат у період з 01.12.2022 р. по 14.12.2023 р. без врахування положень п. 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції від 30 серпня 2017 року.

Так, станом на час прийняття постанови КМУ № 704 та після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, пункт 4 постанови КМУ № 704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому, як зазначено вище, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови КМУ № 704.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку те, що після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а як наслідок інших виплат, має обраховуватись з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, так як застосування останнього передбачалось скасованими положеннями постанови КМУ № 103.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року, у справі № 580/3452/22, від 05 червня 2024 року, у справі № 420/18318/23, від 27 лютого 2023 року, у справі № 640/11131/21, від 19 жовтня 2022 року, у справі № 400/6214/21.

В свою чергу, суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 17 лютого 2026 року, у справі № 520/5814/24, щодо застосування положень постанови КМУ № 704, в редакції змін, внесених постановою КМУ № 481, до скасування вказаних змін у судовому порядку. За наслідками розгляду вказаної справи Верховним Судом зроблено висновок, що приписи пункту 4 Постанови КМУ № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення за період з 01.12.2022 р. по 14.12.2023 р.

На підставі наведених у рішенні висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, в період з 01.12.2022 р. по 14.12.2023 р., відповідач діяв протиправно.

Також позивач просить здійснити перерахунок та виплату йому виплачених за вказаний період одноразових та додатковий видів грошового забезпечення.

Так, до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у спірні періоди проходження служби позивачем, що тривали з 01.12.2022 р. по 14.12.2023, позивачу виплачувались посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В даному випадку, суд наголошує на тому, що позивач, за наслідком підняття розміру прожиткового мінімуму у 2022, 2023 році, отримав право на перерахунок усіх, без виключення, складових грошового забезпечення, у формулі обрахунку яких використовується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними. В даному випадку відсутня дата проведення остаточного розрахунку з позивачем, тому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому. Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки позивач про порушення свого права дізнався з моменту отримання відповіді на адвокатський запит – 11.09.2025 року, отже трьох місячний строк до суду з даним позовом не пропущено.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі виплачених за період з 01.12.2022 р. по 14.12.2023 року включно грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату виплачених за період з 01.12.2022 р. по 14.12.2023 року включно грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко