Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №420/38786/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38786/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити пенсії дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 18.01.2020 року 01.01.2023 року, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 18.01.2020 року 01.01.2023 року, із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 29.01.2020 року 31.12.2022 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з 29.01.2020 р. по 31.12.2020 р., із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р., із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

В подальшому йому стало відомо, що під час проходження служби у 2020-2022р.р. відповідач здійснював помилковий розрахунок його грошового забезпечення у зменшеному розмірі. Розрахунок та виплата розмірів його посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення здійснювалась, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2018 році Законом №2246-VII станом на 01.01.2018 в розмірі 1762 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, що призвело в цілому до помилкового розрахунку та виплати грошового забезпечення.

Однак пункт 6 Постанови №103 втратив чинність, у зв`язку з чим відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення скасованих судом змін, згідно якої розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Таким чином, у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач вважає, що має право на перерахунок грошового забезпечення.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, вважає, що наявні підстави для визначення розмірів його посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому, за ст.22 Конституції України звуження вже існуючих прав не допускається, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Крім того, позивач зазначає, що має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення з 18.01.2020 року 01.01.2023 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/38786/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити пенсії дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 року у задоволенні заяви представника відповідача - військової частини НОМЕР_1 щодо залишення позовної заяви без розгляду по справі № 420/38786/25, - відмовлено.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Відповідач зазначає, що жодної бездіяльності в діях посадових осіб відповідача не має, оскільки виплата грошового забезпечення позивачу проводилась з дотриманням вимог законодавства.

За період з квітня 2018 року по червень 2018 року величина індексу споживчих цін дорівнювала 100,8 відсотків та не перевищувала поріг індексації, який встановлений у розмірі 103 відсотка згідно абзацу 2 пункту 1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, отже відсутні підстави для нарахування та виплати вказаного виду індексації грошового забезпечення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Представником Позивача, 20.10.2025 року надіслано адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 , щодо виплати індексації грошового забезпечення за весь період служби та здійснення перерахунку та виплату грошового забезпечення за 2020 рік, 2021 рік 2022 рік із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним Законом України «Про державний бюджет України» відповідного року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Вважаючи дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати у заниженому розмірі грошового забезпечення в спірний період без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного року, а також щодо обчислення індексації грошового забезпечення в меншому розмірі, позивач звернувся до суду даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Так, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЗУ « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 « Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі постанова КМУ № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови КМУ № 704, в редакції чинній на час її прийняття, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 « Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі постанова КМУ № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 6 постанови КМУ № 103 передбачено внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Відповідно до пункту 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які затверджено постановою КМУ № 103, у постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

В свою чергу, згідно п. 2 постанови КМУ « Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» від 12 травня 2023 року № 481 (набрала чинності 20 травня 2023 року), внесено зміну до пункту 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є, зокрема, перевірка правомірності дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та інших одноразових виплат у період з 29.01.2020 р. по 31.12.2022 р. без врахування положень п. 4 постанови КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції від 30 серпня 2017 року.

Так, станом на час прийняття постанови КМУ № 704 та після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, пункт 4 постанови КМУ № 704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

При цьому, як зазначено вище, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови КМУ № 704.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку те, що після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у справі № 826/6453/18, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, а як наслідок інших виплат, має обраховуватись з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, так як застосування останнього передбачалось скасованими положеннями постанови КМУ № 103.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року, у справі № 580/3452/22, від 05 червня 2024 року, у справі № 420/18318/23, від 27 лютого 2023 року, у справі № 640/11131/21, від 19 жовтня 2022 року, у справі № 400/6214/21.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2022 року.

При цьому, суд зазначає, що підняття розміру посадового окладу є обставиною, яка прямо впливає на обрахунок розміру індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, враховуючи щорічне підняття розмірів окладів позивача за наслідком підняття прожиткового мінімуму, суд вважає, що вимоги позивача про виплату індексації-різниці з 18.01.2020 року по 01.01.2023 року, виключають можливість їхнього одночасного задоволення, а як наслідок вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити пенсії дії, підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити пенсії дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі виплачених за період з 29.01.2020 року по 31.12.2022 року включно грошового забезпечення, без врахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату виплачених за період з 29.01.2020 року по 31.12.2022 року включно грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко