Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №380/18364/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 рокусправа № 380/18364/25 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №380/18364/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку;

- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії, оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2025-0403-1506-2040-7 від 03.04.2025;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 03.04.2025 №93 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2025 №95 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , зобов`язати військову частина НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою, яка на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» 02.09.2013 був виключений з військового обліку, оскільки 02.09.2013 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ст. 23а Нак.МОУ №402-2008, а отже відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» він не є військовозобов`язаним, на нього не поширюється військово-облікове законодавство чи мобілізаційне законодавство, окрім норм пов`язаних з його виключенням з військового обліку. Такі особи не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, направленню на ВЛК, тощо.

Однак, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно взяли ОСОБА_1 на військовий облік, заочно провели йому ВЛК, де визнали «придатним», та видали наказ про його мобілізацію до військової частини НОМЕР_1 . Підставою для своїх протиправних дій вказували те, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач є військовозобов`язаним. Заперечення, що це не відповідає дійсності, та позивач має паперовий військово-обліковий документ, що підтверджує виключення його з військового обліку, були проігноровані.

Адвокатом Кулею В.С. подавалась заява до військової частини НОМЕР_1 із проханням не включати ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , сприяти поновленню його порушених прав. Однак, вказана заяву була розглянута вже після зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

У зв`язку з вищевказаними порушеннями в процесі мобілізації ОСОБА_1 також подавалась скарга до ІНФОРМАЦІЯ_5 (в/ч НОМЕР_2 ).

За результатами розгляду скарги була надана відповідь в/ч НОМЕР_2 від 06.05.2025 за вих.№674/1/6509. У ній повідомляється, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 в супереч вимогам абзацу 4 пункту 54 Порядку 560 не було здійснено належну перевірку факту виключення громадянина ОСОБА_1 з військового обліку. Щодо результатів ВЛК, то відповідно до приписів пункту 3.3 розділу ІІ Положення №402, повторно оглядаються ВЛК лише військовозобов`язані, а громадянин ОСОБА_1 таким не являється, оскільки 02.09.2013 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Констатується: «З огляду на вказане, дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу є протиправними, оскільки вчинені з неповно встановленими обставинами та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської комісії».

Незважаючи на подальше притягнення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з вказаним правопорушенням, відповідач не тільки не виправив свою помилку, а й продовжує наполягати на своїй правоті, що виявилось у відмові додати до особової справи завірену ІНФОРМАЦІЯ_6 копію довідки ВЛК Позивача, якою він був визнаний непридатним до військової служби.

Всі подальші прийняті рішення відповідачів є протиправними, оскільки протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків.

Щодо взяття позивача на військовий облік, проведення йому ВЛК та інших протиправних дій позивач зазначає наступне:

Працівники відповідача повинні були надати перевагу паперовому військово-обліковому документу (тимчасовому посвідченню військовозобов`язаного № НОМЕР_3 ). Позивач на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» 02.09.2013 року був виключений з військового обліку, оскільки 02.09.2013 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ст. 23а Нак.МОУ №402-2008.

Особа виключена з військового обліку не підлягає мобілізації чи направленню на ВЛК, оскільки з моменту виключення набуває статусу «невійськовозобов`язаного».

Вчинення представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 мобілізаційних дій по відношенню ОСОБА_1 є незаконним, оскільки ОСОБА_1 пред`явив військово-обліковий документ та повідомив що виключений з військового обліку. Наявність розбіжностей у системі «Оберіг» з даними у військово-обліковими документами не дають підстави проводити мобілізаційні дії чи направляти на ВЛК ОСОБА_1 та не спростовують визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 23а.

Таким чином, включення ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відбулось внаслідок порушення чинного законодавства ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже, таке порушення має бути виправлене.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 проти позову заперечив з підстав, що 03.04.2025 в ході здійснення заходів оповіщення військовозобов`язаних на території Галицького та Франківського районів м. Львова військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 та працівниками Національної поліції було перевірено військово-облікові документи громадянина ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 представив фотографію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 із запису в якому вбачається, що він 02.09.2013 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно п. 3 ч. 6 ст. 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Водночас у відповідності до інформації Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, який підлягає призову на військову службу по мобілізації на особливий період, відстрочкою не користується, заброньованим не являється.

Представлене цифрове відображення документу не являється належним військово- обліковим документом в розумінні «Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №559, а вжитими заходами встановити дійсність зазначеного тимчасового посвідчення, перевірити підстави внесених записів не виявилось можливим, за відсутності медичних документів щодо стану здоров`я громадянина ОСОБА_1 .

Позивача скеровано для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією у відповідності до вимог п. 3.3. розділу ІІ «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яка зазначає, що особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу.

Відповідно до положень пункту 81 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.05.2024 за № 560, який зазначає, що у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов, відтак ОСОБА_1 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За результатами медичного огляду та на підставі довідки від 03.04.2025 №2025-0403-1506- 2040-7 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

В ході проведення перевірки та мобілізаційних заходів стосовно позивача ОСОБА_1 встановлено, що станом на 03.04.2025 у відповідності до інформації Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів він не був виключений з військового обліку.

Відтак станом на 03.04.2025 не існувало визначених законодавством України обмежень щодо постановлення на військовий облік позивача ОСОБА_1 .

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, що військова частина не має відношення до заходів мобілізаційної готовності.

В/ч НОМЕР_1 звертає увагу на приписи пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі також Положення №1153/2008), відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Військовослужбовець (п. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ) - громадяни України, які проходять дійсну військову службу у складі Збройних сил України та інших військ відповідно до Закону України.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №95 від 04.04.2025 року Позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №124 від 03.05.2025 року Позивач 18 квітня 2025 року не прибув до розташування підрозділу та самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 .

Оскаржувані накази і так вичерпали свою дію та втратили юридичне значення, оскільки Позивач мобілізований та продовжує перебувати на військовій службі і, як зазначалося вище, скасування даних наказів не тягне за собою припинення відносин військової служби позивача.

Командування Військової частини НОМЕР_1 пропонує позивачу повернутися до розташування військової частини НОМЕР_1 та звернутися з рапортом та встановленим порядком завіреними копіями підтверджуючих документів до командира військової частини з метою підтвердження підстав для звільнення з військової служби у разі не бажання останнього продовжувати військову службу. Зважаючи на це, в/ч НОМЕР_1 дійшла до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 11.09.2025 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

21.09.2021 позивач отримав тимчасове посвідчення військовозобов`язаного за № 4/1003, в якому в рядку 7. «Придатність до проходження військової служби за станом здоров`я» зазначено наступне:

« 02.09.2013 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ст. 23а Нак.МОУ №402-2008».

03.04.2025 згідно довідки за № 2025-0403-1506-2040-7 військово-лікарської комісії:

«солдат (запасу) ОСОБА_2 3422407499 13.09.1993, військова частина, призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Проведено медичний огляд Позаштатна постійно діюча ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 03.04.2025 р.

Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва):

Z00 Загальний огляд та обстеження осіб за відсутності скарг або встановленого діагнозу

Опис діагнозу: Здоровий.

одержан(-а/е/і) в результаті нещасного випадку 0,

За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №370):

Документи про причинні зв`язки:

На підставі статті графи 11 розкладу хвороб, графи 4, 9, 11, 7, 6, 8, 1, 3, 5, 12, 2, 10 ТДВ

Придатний до військової служби».

03.04.2025 згідно з витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) за № 93:

« 7. На підставі Указу Президента України від 14 січня 2025 року №27/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», нижчепойменованих військовозобов`язаних відповідно до мобілізаційного плану, вважати призваними ІНФОРМАЦІЯ_9 03.04.2025 року та відправленими до команди військової частини НОМЕР_1 для призначення на посади в команду військової частий НОМЕР_1 з терміном прибуття 04.04.2025 року.

7.1. солдата ОСОБА_1

Підстава: поіменний список №4366 від 03.04.2025 р».

04.04.2025 згідно з витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за № 95:

« 33. Нижчепоймснованих осіб які прибули з ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення загальної мобілізації, призначити па посаду КУРСАНТА НАВЧАЛЬНОГО ВЗВОДУ НАВЧАЛЬНОЇ РОТИ НАВЧАЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, з 04 квітня 2025 року зарахувати до списків частини і на всі види забезпечення та на триразове котлове забезпечення на обід з 04 квітня 2025 року при військовій частині НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 . без продовольчого атестату. Вважати такими, що 04 квітня 2025 року справи та посаду прийняли та приступили до виконання службових обов`язків за посадою, з посадовим окладом 2470 гривень на місяць:

солдат ОСОБА_1

Виплачувати премію за особистий внесок в загальні результати служби у розмірі 650% посадового окладу, відповідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, окремого доручення Міністерства оборони України №183/уд від 16 січня 2024 року.

Виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, відповідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, окремого доручення Міністерства оборони України №183/уд від 16 січня 2024 року.

Вступний інструктаж з питань охорони праці пройшли.

Підстава: Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24 лютого 2022 року, поіменний список військовозобов`язаних від 03 квітня 2025 року №4366».

06.05.2025 адвокат позивача отримав відповідь Військової частини НОМЕР_2 наступного змісту:

«Посадовими особами військової частини НОМЕР_2 проведено перевірку інформації викладеної у скарзі адвоката КУЛІ Володимира Сергійовича поданої в інтересах громадянина ОСОБА_3 , щодо вчинення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_10 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) протиправних дій відносно громадянина ОСОБА_4 .

Перевіркою встановлено, що 03.04.2025 в ході проведення заходів оповіщення та мобілізації населення працівниками Національної Поліції та ІНФОРМАЦІЯ_2 на території відповідальності був виявлений громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів громадянин ОСОБА_6 є військовозобов`язаним, який підлягає призову на військову службу по мобілізації на особливий період, відстрочкою не користується. Однак останній повідомив представникам ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у 2013 році ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 визнаний непридатним до військової служби та був виключений із військового обліку.

За результатом звірки персональних даних громадянин ОСОБА_6 , 03.04.2025 скерований на медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення ступеню придатності до проходження військової служби по мобілізації.

Після проходження ВЛК згідно довідки № 2025-0403-1506-2040-7 від 03.04.2025 громадянин ОСОБА_6 був визнаний придатним до військової служби.

По завершенню медичного огляду громадянин ОСОБА_6 вибув для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 .

Як встановлено перевіркою та підтверджено зібраними матеріалами громадянин ОСОБА_6 02.09.2013 медичною комісію при ІНФОРМАЦІЯ_11 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею 23 «а» Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2008 № 402), що підтверджується відповідним записом у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного від 21.09.2021 №4/1003 та відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_12 від 21.04.2025 №1116/1929.

Під час призову на військову службу громадянин ОСОБА_6 повідомляв посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 , що ВЛК 02.09.2013 він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та для підтвердження надавав військово-обліковий документ. Проте посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 всупереч вимог абзацу 4 пункту 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 не було здійснено належну перевірку факту виключення громадянина ОСОБА_7 з військового обліку.

В подальшому посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_6 був скерований на медичний огляд ВЛК.

Щодо результатів останньої ВЛК, а саме довідки ВЛК від 03.04.2025 за № 2025-0403-1506-2040-7, то відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення № 402, повторно оглядаються ВЛК лише військовозобов`язані, а громадянин ОСОБА_6 таким не являється, оскільки ще 02.09.2013 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

З огляду на вказане дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_7 є протиправними, оскільки вчинені з неповно встановленими обставинами та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи.

За результатами перевірки, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 буде направлено відповідні акти реагування відносно посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою усунення вищезазначених порушень закону, причин і умов, що їм сприяють.

Одночасно роз`яснюю, що у разі незгоди з прийнятим рішенням щодо розгляду звернення, у відповідності до положень ст. 55 Конституції України та ст. 16 Закону України «Про звернення громадян», для захисту своїх прав та інтересів, Ви маєте право звернутись до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні дії відповідача щодо взяття на військовий облік позивача протиправними, як наслідок просить визнати протиправними і скасувати відповідні рішення відповідачів.

Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних дій та рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно законодавець чітко встановив шлях набуття статусу військовослужбовця.

Згідно із ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»:

1. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Щодо позовних вимог позивача в частині спірних дії ІНФОРМАЦІЯ_2 про взяття позивача на військовий облік та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на час спірних правовідносин), організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно із п. 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції на час спірних правовідносин), у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із п. 81 цього ж Порядку, у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

В цій частині позовних вимог щодо спірних дії ІНФОРМАЦІЯ_2 про взяття позивача на військовий облік, відповідач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував, які саме правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порушив позивач, та які саме виявлено розбіжності військово-облікового документа позивача з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних.

В частині позовних вимог про зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час вирішення справи):

1. Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

2. Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

3. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

4. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

5. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 15 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (в редакції на час вирішення справи):

За умови запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»:

взяття на військовий облік, зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомості про яких наявні та актуалізовані (верифіковані) в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за умови дотримання ними правил військового обліку здійснюється на підставі відомостей про декларування, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання осіб в електронній формі, надісланих органами, що здійснюють реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб (далі - органи реєстрації) через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надіслані органом реєстрації через єдину інформаційну систему МВС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є підставою для взяття особи на військовий облік або зняття з військового обліку районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, органом СБУ, відповідним підрозділом розвідувального органу.

У разі звернення призовника, військовозобов`язаного або резервіста до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів за новим задекларованим місцем проживання в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік за новим місцем проживання.

У разі коли відомості про призовника, військовозобов`язаного або резервіста не включено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, призовник, військовозобов`язаний або резервіст може за власним бажанням подати відомості для включення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів під час формування декларації про місце проживання з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) за умови запровадження інформаційної взаємодії. Механізм та вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між Порталом Дія та Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлюються Міноборони.

Відомості про декларування/зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання призовників, військовозобов`язаних та резервістів за декларацією (заявою), поданою в електронній формі з використанням засобів Порталу Дія, не включаються органом реєстрації до повідомлення, передбаченого додатком 18.

В цій частині позовних вимог щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку, позивач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував, правові підстави спірного зобов`язання.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В цій частині, позивач також не зазначив жодної норми, яка передбачає прийняття такого рішення (із врахуванням фактичних обставин справи, що позивач на даний час вже перебуває в статусі військовослужбовця), також позивач не зазначив про виконання ним всіх умови, для таких дій.

Лише, наявність підстав для визнання рішення, дії або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправним, не дає адміністративному суду права зобов`язувати такого суб`єкта прийняти конкретно визначене рішення або здійснити конкретну дію, оскільки для цього мають настати також інші встановлені законом умови.

Відповідно позовні вимог позивача в частині спірних дії ІНФОРМАЦІЯ_2 про взяття позивача на військовий облік та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити позивача з військового обліку, підлягають задоволенню лише в частині визнання протиправними дій відповідача про взяття позивача на військовий облік.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2025-0403-1506-2040-7 від 03.04.2025, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 1.1. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 (в редакції на час спірних правовідносин), це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із п. 1.2. цього ж Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно із 3.3 глави 3 розділу II цього ж Положення, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

В цій частині позовних вимог щодо протиправності спірної довідки військово-лікарської комісії, відповідач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував недотримання ним причин, підстав та порядку повторно огляду ВЛК. Відповідач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував наявність и відсутність зміни попередньо встановленого діагнозу, адже згідно із ст. 23 цього ж Положення, до якої включено: хвороби периферичної нервової системи G50-G75 (ураження черепних нервів, нервових корінців та сплетінь, полі-, мононейропатії, усі форми міастеній, міопатії, хвороби нервово-м`язового з`єднання та м`язів), M45 (дорсалгія, радикулопатія, цервікалгія, ішіас, люмбаго та інші), п. а) швидко прогресуючі зі значними порушеннями функцій, як і в редакції станом на 02.09.2013 так і в редакції станом на 03.04.2025, особи із таким хворобами непридатні до військової служби.

Відповідно позовні вимог позивача в про визнання протиправним та скасування рішення військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2025-0403-1506-2040-7 від 03.04.2025, підлягають задоволенню.

Щодо - визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 03.04.2025 №93 в частині призову позивача, суд зазначає наступне:

Згідно із п. 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції на час спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

Згідно із п. 811 цього ж Порядку, за результатами визначення ступеня придатності військовозобов`язаного та резервіста до проходження військової служби за станом здоров`я та професійно-психологічного відбору командир військової частини, керівник відповідного підрозділу розвідувальних органів, керівник Центрального управління або регіонального органу СБУ приймає рішення про призов військовозобов`язаного та резервіста на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У разі невідповідності військовозобов`язаного та резервіста вимогам щодо проходження військової служби за станом здоров`я або професійно-психологічним характеристикам командир військової частини, керівник відповідного підрозділу розвідувальних органів, керівник Центрального управління або регіонального органу СБУ відмовляє військовозобов`язаному та резервісту, який подав відповідну заяву, в призові на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до вибраної ним військової частини.

Згідно із п. 94 цього ж Порядку, до складу військових команд включаються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я, не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за результатами професійно-психологічного відбору відповідають вимогам проходження військової служби у визначеному виді, окремому роді військ (сил).

Таким чином, спірний наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 03.04.2025 №93 в частині призову позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, як передчасний, оскільки судом встановлено протиправності спірної довідки військово-лікарської комісії.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2025 №95 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , зобов`язати військову частина НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час спірних правовідносин):

4. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:

2) під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу).

Згідно із ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

3) під час дії воєнного стану:

військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати;

утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Загальними положеннями (Розділ І) Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 14 жовтня 2024 року № 687), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 р. за № 1407/38743 (в редакції на час спірних правовідносин), ця Інструкція визначає:

1) організацію обліку військовослужбовців та працівників (далі - особовий склад) в Міноборони, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), органі управління Державної спеціальної служби транспорту, бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до її складу (далі - Держспецтрансслужба);

2) завдання і види обліку, призначення облікових документів, їх складання і ведення;

3) обов`язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу;

4) облік загальних (безповоротних та тимчасових) втрат особового складу;

5) видання, облік, зберігання, розсилку наказів по особовому складу та витягів із них.

Згідно із п. 4 цього ж Розділу, облік особового складу організовується і ведеться на підставі штатів (штатних розписів), наказів відповідних командувачів, командирів та начальників (далі - командир (начальник)) органів управління, військових частин, установ, у тому числі наказів по особовому складу, наказів по стройовій частині та інших документів з обліку особового складу.

Згідно із п. 12 цього ж Розділу, командири (начальники) зобов`язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах управління, військових частинах, установах та їх підрозділах, а також створювати для посадових осіб, які здійснюють облік особового складу, належні умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.

Розділ III цієї ж Інструкції «Складання та ведення особових справ офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу», крім іншого, встановлює наступне:

1. Основним документом персонального обліку осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу є їхні особові справи.

18. До розділу «Додаткові матеріали», крім іншого, підшиваються:

11) примірники висновків лікарсько-консультативних комісій.

Розділ Х цієї ж Інструкції, «Видання наказів по особовому складу», крім іншого, встановлює наступне:

1. Накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини всіх військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу).

2. Накази по особовому складу видаються посадовими особами, визначеними Положенням.

3. Накази по особовому складу щодо військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу) видаються з таких питань:

1) призов (прийняття) на військову службу за контрактом.

Розділ XII «Особливості організації та ведення обліку особового складу в особливий період», крім іншого, встановлює наступне:

1. Для обліку особового складу в особливий період використовуються:

2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.

2. Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

29. Після затвердження висновку (постанови) військово-лікарської комісії про визнання військовослужбовців за станом здоров`я непридатними до військової служби, підготовка документів для звільнення військовослужбовців та виключення їх зі списків особового складу військових частин здійснюються службами персоналу військових частин, у списках особового складу яких вони перебувають, або службами персоналу вищих рівнів, кадрових центрів з урахуванням вимог Положення та цієї Інструкції. Витяги із наказів в електронній формі (у разі відсутності технічної можливості або, якщо передбачено надання тільки оригіналів паперових документів, також примірники витягів з наказів у паперовій формі) направляються до закладів охорони здоров`я (установ), у яких перебувають на лікуванні військовослужбовці, або до ТЦК та СП, зазначених в особистих рапортах військовослужбовців.

31. У разі визнання військовослужбовців військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я, такі військовослужбовці подаються, посадовими особами, яким відповідно до Положення надано таке право, до звільнення з військової служби до виписки із закладу охорони здоров`я (установи).

Не пізніше наступного дня після виключення військовослужбовців із списків особового складу військових частин служби персоналу направляють усі документи персонального обліку та приписи військовослужбовців в електронній формі (у разі відсутності технічної можливості або, якщо передбачено надання тільки оригіналів паперових документів, також у паперовій формі) до вказаних в наказі про звільнення ТЦК та СП для взяття їх на військовий облік (виключення з військового обліку).

Таким чином, згідно згаданої Інструкції, облік особового складу організовується і ведеться на підставі, наказів відповідних командирів у тому числі наказів по особовому складу, наказів по стройовій частині та інших документів. Персональний облік ведеться стосовно кожного військовослужбовця окремо і призначений для системного відображення початку, проходження ними військової служби, звільнення з військової служби.

Суть протиправності спірного наказу, по даній справі, позивач обґрунтовує лише наявністю обставин протиправного призову позивача.

Позивач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував протиправність саме спірного наказу Військової частини НОМЕР_1 від 04.04.2025 №95, його невідповідність нормативним документам, які діяли і стосувалися питань вже проходження служби позивача, оскільки протиправна мобілізація, не утворює законодавчих можливостей для позивача та відповідача вирішувати питання звільнення позивача через незаконну мобілізацію.

В цій частині суд також зазначає, що поняття «якість закону», як складову принципу верховенства права та гарантію застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону, передусім слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.

У рішеннях ЄСПЛ та Верховного Суду сформувалась стала практика щодо визначення відповідних критеріїв.

Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).

Аналогічні підходи застосовані цим Судом також у багатьох інших справах, зокрема, Hentrich v. France, заява № 13616/88, п. 42; Lithgow and Others v. the United Kingdom, заяви 9006/80, 9262/81 та ін., п. 110; Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedonia [ВП], заява № 60642/08, п. 103; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], заява № 38433/09, п. 187; Hutten-Czapska v. Poland [ВП], заява № 35014/97, п. 163.

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Достатньо важливими є висновки, які зроблені у рішенні ЄСПЛ у справі «Волков проти України» (заява № 21722/11, п.п. 170, 171). Так, характеризуючи загальні принципи законності втручання, Суд наголосив на тому, що вислів «згідно із законом» …. також стосується якості закону, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (рішення у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), заява № 23224/94, п. 55); «якість закону» передбачає, inter alia (з лат. «серед інших речей і справ»), що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на конвенційні права особи (рішення у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39); законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів (рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46). Крім того, у пункті 179 цього Рішення ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (рішення у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» (Goodwin v. the United Kingdom), заява № 17488/90, п. 33).

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява № 77703/01, п. 115) зазначено, що в світлі положень Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, а й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі, у разі потреби, за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку (рішення у справах Larissis and Others v. Greece, заява № 23372/94, п. 40; Metropolitan Church of Bessarabia, заява № 45701/99 п. 109).

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», крім іншого, встановлює, що мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» крім іншого, встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають, що «наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється» («Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others», справа № 212-217/80, п. 10); або «що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін» («Europaisch-Iranische Handelsbank AG v. Council of the European Union», справа № T?434/11, п. 93; «France v. Commission», справа № C-325/91, п. 26).

Крім цього, на таких вимогах до закону як «доступність», «передбачуваність» та «зрозумілість» (громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади у здійснення громадянами своїх прав) наголошено також у низці інших рішень ЄСПЛ, зокрема «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, п. 37; «Мелоун проти Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, п. 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява № 12963/87, п. 75; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, п. 50 та 56; S. and Marper v. the United Kingdom [ВП], заяви № 30562/04 і № 30566/04, п. 95; «The Sunday Times v. the United Kingdom (№ 1)», заява № 6538/74, п. 46; «Kuricм and Others v. Slovenia», заява № 26828/06, п. 34; «Slivenko v. Latvia», заява № 48321/99, п. 100.

Тобто, щодо предмету спору, крім іншого, правовою основою військової служби позивача є незаконна мобілізація, про що встановлено судом. Однак Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інші нормативні акти не передбачають такої підстави відмова у зарахуванні до списків особового складу Військової частини, як незаконна мобілізація.

Відповідно позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування спірного наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає.

Згідно із ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову, крім іншого, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання про зобов`язання вчинити певні дії відповідача, суду необхідно надати оцінку поведінки відповідача щодо спірного питання у справі.

Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка знаходить прояв у виді невчинення дії (дій), яку він був зобов`язаний і міг вчинити. Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень потрібно розуміти, як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового акта віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно потрібними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Водночас, з метою забезпечення більш ефективного захисту прав та інтересів особи у публічно-правових спорах із суб`єктами владних повноважень, суд може зобов`язати останнього вчинити конкретно визначені дії, що не буде вважатися втручанням у його дискреційні повноваження.

Отже, ознаками того, що суб`єкт владних повноважень має дискреційні повноваження під час реалізації своїх функцій та прийнятті рішень, є:

1) законодавством відповідному суб`єкту надане право вчиняти певну дію або ухвалювати конкретне рішення на власний розсуд;

2) законодавством надано суб`єкту владних повноважень право обирати з декількох допустимих варіантів поведінки, кожен з яких вважається правомірним;

3) якщо законодавством визначені певні підстави та умови, з настанням яких у суб`єкта владних повноважень настає право діяти на власний розсуд, то відповідні дії вчинені саме після настання таких підстав та умов.

За загальним правилом, адміністративний суд не може втручатися у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, підміняти собою адміністративний орган.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно у задоволенні позову в частині зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби, тобто прийняти конкретне рішення, слід відмовити, оскільки це буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Верховний Суд не раз у своїх висновках та вказував на те, що забезпечення ефективного захисту порушених прав, свобод та інтересів осіб потребує ухвалення судом рішення, яким на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок здійснити конкретну дію або прийняти конкретне рішення.

Проте, на дуку суду такий підхід можливий лише при дотриманні, визначених ст. 245 КАС України вимог, зокрема зобов`язання здійснити певну дію, в межах наданих повноважень, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, за умови що для цього виконано усі умови, визначені законом.

Адміністративний суд, ухвалюючи рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити конкретну дію або прийняти конкретне рішення, повинен здійснити ретельну перевірку дійсної наявності у суб`єкта владних повноважень, чиї дії та рішення оскаржуються, дискреційних повноважень. Лише, наявність підстав для визнання рішення, дії або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправним, не дає адміністративному суду права зобов`язувати такого суб`єкта прийняти конкретно визначене рішення або здійснити конкретну дію, оскільки для цього мають настати також інші встановлені законом умови, а саме:

- суд перевіряє наявність усіх правових підстав для прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення чи вчинення певної дії;

- суб`єкт владних повноважень не має визначеної законодавством можливості діяти іншим способом, ніж це зазначено у судовому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення пов`язував із незаконним призовом на військову службу.

Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби виходить за межі правовідносин між відповідачем та позивачем щодо порядку його призову на військову службу.

Також в цій частині судом враховуються заперечення відповідача про те, що командування Військової частини НОМЕР_1 пропонує позивачу повернутися до розташування Військової частини НОМЕР_1 , звернутися з рапортом та встановленим порядком завіреними копіями підтверджуючих документів до командира військової частини з метою підтвердження підстав для звільнення з військової служби у разі не бажання останнього продовжувати військову службу.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби не відповідає суті порушеного права позивача, щодо предмету спору по даній справі, відповідно задоволенню також не підлягає.

Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом частково враховуються аргументи позивача та частково враховуються заперечення відповідачів.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дії, про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язати вчинити дії, - задоволити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік.

Визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії, оформлене у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2025-0403-1506-2040-7 від 03.04.2025.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 03.04.2025 №93 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 484,49грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович