Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №380/22996/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 рокусправа № 380/22996/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25% від мінімальної пенсій за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 25 % від мінімальної пенсії за віком встановленої на відповідний календарний бюджетний рік згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 29.09.2025, із врахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку стажу роботи як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням часу перебування у засланні у потрійному розмірі.

Ухвалою від 24.11.2025 відкрите спрощене провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 08.04.2026 відмовлено позивачу у прийнятті заяви про збільшенні розміру позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як отримувач пенсії по віку.

Згідно довідки від 13.04.1993 року №4/5-РЗІІ-Л батько позивача ОСОБА_2 21.10.1947 року був виселений із села Велика Грушка Кам`янко - Бузького району Львівської області на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область по політичних мотивах, звідки звільнений 17.01.1955. На підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» з поверненням конфіскованого майна або його вартості. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 Позивач народився - ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Прокоп`євськ, Кемеровської області. Згідно довідки про реабілітацію від 19.03.2018 №01кр-вих-385 Позивача було визнано, як того, хто зазнав необгрунтованих політичних репресій - як член сім`ї репресованої з політичних мотивів родини та згодом реабілітованого. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , позивач є реабілітованим та має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

29.09.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою в якій просив проводити доплату до пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та положень Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» як особі, потерпілій від репресій. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.11.2025 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

Позивач вважає такі дії відповідача не обґрунтованими та протиправними і просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованим, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на виселення осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення (пункт 2.13 Порядку). ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону 1058, продовжує працювати. Згідно з копією паспорта НОМЕР_3 , місце народження - м. Прокоп`євськ, Кемеровської області. Враховуючи вищезазначене, для встановлення підвищення до пенсії відповідно до п. "г" ст. 77 Закону 1788 та зарахування до страхового стажу періоду перебування в Кемеровській області в потрійному розмірі підстав немає. Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 29.09.2025, яка надійшла в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо пенсійного забезпечення, пенсійну справу заявника було переглянуто і приведено у відповідність до норм чинного законодавства з 01.11.2025. Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.11.2025 становить 9928,01 грн., в тому числі:- 9160,55 грн. - розмір пенсії за віком (16680,72 0,54917); *- 311,46 грн. - доплата за 29 роки понаднормового стажу понад 25 років;- 456,00 грн. - компенсаційна виплата 75-ти річним. Щодо визначення розміру підвищення, то слід зазначити, що розмір підвищень до пенсії реабілітованим громадянам та членам їх сімей відповідно до пункту «г» ст. 77 Закону № 1788, визначався згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів», фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету виходячи з розрахованої величини 19,91 грн. Тобто, розмір підвищень вказаній категорії реабілітованих громадян становив, відповідно, 9,96 грн. і 4,98 грн. на місяць, з 01.09.2008 у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2008 №645 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення», яка є чинною і неконституційною не визнавалась, - репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54, 40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43, 52 грн. на місяць. Бюджетні призначення на виплату підвищень у інших розмірах, ніж у вказаній постанові, не передбачені.

Право на зарахування стажу у потрійному розмірі мають тільки ті репресовані особи, які перебували під вартою, відбували покарання в місцях позбавлення волі, а також перебували на примусовому лікуванні. Саме цей період згідно чинного законодавства України зараховується до стажу у потрійному розмірі. За даними довідки, що знаходиться в пенсійній справі, від 14.04.1993 № 4/ 5-Р-ЗП-Л, видана Управлінням внутрішніх справ Львівської області МВС реабілітовано на підставі статті 3 Закону № 962, в редакції до 05.05.2018, визначено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями. Враховуючи зазначене, для зарахування до страхового стажу в потрійному розмірі періоду перебування на спецпоселенні як члена сім`ї репресованого та згодом реабілітованого, підстав немає.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як отримувач пенсії по віку.

29.09.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою в якій просив проводити доплату до пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та положень Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» як потерпілій від репресій.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.11.2025 № 25553-25078/Л-1300/25 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

Відмова мотивована тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів», фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету виходячи з розрахованої величини 19,91 грн. Тобто, розмір підвищень вказаній категорії реабілітованих громадян становив, відповідно, 9,96 грн. і 4,98 грн. на місяць, з 01. 09. 2008 у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2008 № 645 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення», яка є чинною і неконституційною не визнавалась, - репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54, 40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43, 52 грн. на місяць. Бюджетні призначення на виплату підвищень у інших розмірах, ніж у вказаній постанові, непередбачені.

Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

17.04.1991 прийнятий Закон Української PCP «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» №962-ХІІ, за ст.1 якого, реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958р., за винятком осіб, зазначених у ст.2 цього Закону. Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу Української РСР;- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров`ю громадян чи статевою розпустою. Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 №2325-VIII внесений ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.

Зокрема, змінено назву Закону на «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», викладено в новій редакції преамбулу та ст.ст.1,3,6 Закону №962-ХІІ, а також визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Вказані зміни набули чинності 05.05.2018. Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 р.р., та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.

Так метою Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII) у новій редакції визначене відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів ухвалений, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як визначено ст.1-1 цього Закону: репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-2 Закону №962-XII реабілітованими визнаються особи:

1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;

2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;

3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;

4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;

5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Відповідно до ч. 2 статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій визнаються: … діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Відповідно до ст. 2 Закону №962-XII формами репресій визнаються: … 5) заслання; 6) вислання.

Відповідно до ст. 1-4 Закону №962-XII цей Закон у частині визнання реабілітованими, потерпілими від репресій поширюється на осіб, які належать до однієї з таких категорій осіб: 1) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, якщо репресії стосовно таких осіб були здійснені на території України.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Так із матеріалів справи судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 народився - ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Прокоп`євськ, Кемеровської області, росії.

Згідно довідки від 13.04.1993 року №4/5-РЗІІ-Л батько позивача ОСОБА_2 21.10.1947 року був виселений із села Велика Грушка Кам`янко - Бузького району району Львівської області на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область по політичних мотивах, звідки звільнений 17.01.1955. На підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» був реабілітований з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Тобто позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Прокоп`євськ, Кемеровської області під час перебування його батька у засланні і є членом сім`ї репресованої та реабілітованої особи.

Згідно довідки про реабілітацію від 19.03.2018 №01кр-вих-385, виданої Комісією з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій Львівської обласної ради: «… ОСОБА_1 , 1950 р.н., уродженець м. Прокоп`євська Кемеровської області, мешканець АДРЕСА_1 ), зазнав необґрунтованих політичних репресій - як член сім`ї репресованої з політичний мотивів родини, згодом реабілітованої. Беручи до уваги довідку про реабілітацію № 10/31-Л-1584 від 08.08.2012), видану ГУ МВС Росії по Кемеровській області, роз`яснення РСВ ГУ МВСУ у Львівській області, рішення обласної комісії з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій № 3 від 15.03.2018, керуючись частиною четвертою пункту 7 Постанови Верховної Ради України від 24.12.1993 № 3812-ХІІ «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», Постановою Верховної Ради України від 19.11.1992 № 2805-ХІІ «Про порядок надання пільг реабілітованим особам, які були репресовані за межами республіки і проживають на території України», на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-ХІІ, ОСОБА_1 - реабілітований..».

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , позивач є реабілітованим та має право на пільги і компенсації встановлені Законом України «Про реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Відтак судом встановлено, що ОСОБА_1 народився під час перебування його батька ОСОБА_2 на спецпоселенні в Кемеровській області, відповідно позивач є членом сім`ї репресованої та згодом реабілітованої особи, зокрема його батька.

Ураховуючи встановлені судом обставини у даній справі, зокрема, що позивач належить до категорії громадян, членів сім`ї, висланих з постійного місця проживання, позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління, з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями, реабілітованої по статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», суд вважає що позивач, як член сім`ї громадянина, який необґрунтовано зазнав політичних репресій та був реабілітований, має право на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону №1788-XII .

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 13.05.2024 № 500/5507/23.

Відтак позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправною відмови відповідача у проведенні розрахунку підвищення пенсії позивачу, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком та зобов`язати провести такий перерахунок як просить позивач у позові із 29.09.2025 дати звернення до пенсійного органу за перерахунком..

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 згідно статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням часу перебування у засланні у потрійному розмірі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 962-XII, у редакції, чинній станом на 05.05.2018, реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Із порівняльного аналізу редакцій статті 6 Закону № 962-XII слідує, що частина перша статті 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років" із змінами внесеними Законом № 2325-VIII, передбачає надання пільг всім реабілітованим відповідно до цього Закону громадянам, без диференціації залежно від підстави, за якою особу було реабілітовано, як це було передбачено в редакції Закону, яка діяла до 05.05.2018.

Відповідно до статті 58 Закону № 1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Згідно з визначенням, яке міститься у статті 1-1 Закону № 962-XII заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.

Отже, законодавством передбачено зарахування стажу в потрійному розмірі особі, яка перебувала в засланні, і в подальшому була реабілітована.

Суд встановив, що відповідно до довідки про реабілітацію від 19.03.2018 №01кр-вих-385, виданої Комісією з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій Львівської обласної ради позивач зазнав необгрунтованих політичних репресій - як член сім`ї репресованої з політичних мотивів родини та є реабілітованим.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача щодо проведення перерахунку стажу за час перебування у засланні, як репресованій особі, яку реабілітовано, відповідно до вимог статті 58 Закону № 1788-XII, відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок стажу роботи позивача згідно з статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до трудового стажу час перебування у засланні з 05.05.1950 до 17.01.1955 у потрійному розмірі на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917- 1991 років".

Щодо строку, із якого належить зарахувати стаж, суд наголошує, що право громадян на отримання пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від позивача, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Відтак, порушене право позивача на зарахування стажу може бути захищене судом з 21.05.2025 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з дати звернення до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 як особи, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівський р-н, Львівська обл.,79016) здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 29.09.2025.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у перерахунку ОСОБА_1 стажу роботи за час перебування у засланні з 05.05.1950 до 17.01.1955, як реабілітованій особі, відповідно до вимог статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) здійснити з 21.05.2025 перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ), зарахувавши до трудового стажу час перебування у засланні з 05.05.1950 до 17.01.1955 у потрійному розмірі на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років ".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна