Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №280/439/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 квітня 2026 року Справа № 280/439/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: Військової частини НОМЕР_2 Націнальної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )

про: визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

19.01.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Націнальної гвардії України (далі – відповідач), в якому позивач просить:

– визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

– зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000,00 грн., передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він 07.04.2023 у віці до 25 років (21 рік) уклав контракт на проходження військової служби у відповідача. Строк дії контракту – до оголошення демобілізації.

Позивач зазначив, що за час проходження служби він брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій протягом більш як 6 місяців.

У зв`язку із зазначеним позивач в особі свого представника звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

У Витязі з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від 13.12.2025 № 11 зазначено, що «відповідно до записів в ЖБД 1 боп 15 броп встановлено періоди виконання завдань, загальна кількість днів з виконання завдань – 211». Відповідно до цього Витягу з протоколу комісія ухвалила рішення про відсутність підстав для включення до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди позивачу.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової винагороди. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

07.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18392 від 07.04.2026), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки в Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» чітко зазначено критерії, яким повинні відповідати військовослужбовці, щоб отримати передбачену одноразову грошову допомогу, зокрема, безпосередня участь в бойових діях у визначених районах ведення бойових дій, при цьому, позивач перебував на посадах забезпечення, всупереч меті експериментального проекту.

Відповідач у відзиві зазначив, що для підтвердження безпосередньої участі у бойових діях, позивач надає, зокрема, довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України № 9689, виданої відповідачем 15.11.2025. Жодного посилання на підтвердження участі особи у бойових діях зазначена довідка, на переконання відповідача, не містить.

Також, відповідач зазначив, що позивач, на його думку, помилково ототожнює такі поняття як “безпосередня участь у бойових діях” та “безпосередня участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України”. Ці поняття не є тотожними, застосовуються незалежно один від одного та мають на увазі різні дії щодо виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідач наголошує, що будь-яке «розширювальне» тлумачення норм на користь позивача унеможливлює задоволення вимог без прямого порушення закону. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу – державну організацію (установу, заклад) 19.03.1993 (а.с.53-54).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с.52).

07.04.2023 у віці до 25 років (21 рік) уклав контракт на проходження військової служби у відповідача. Строк дії контракту – до оголошення демобілізації (а.с.23-24).

Згідно з даними військового квитка серії НОМЕР_5 позивач з 08.04.2023 прийнятий на військову службу за контрактом до відповідача (а.с.15-22).

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова КМУ від 11.02.2025 № 153), оскільки позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій протягом більш як 6 місяців.

У Витязі з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від 13.12.2025 № 11 зазначено, що «відповідно до записів в ЖБД 1 боп 15 броп встановлено періоди виконання завдань, загальна кількість днів з виконання завдань – 211». Відповідно до цього Витягу з протоколу комісія ухвалила рішення про відсутність підстав для включення до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди позивачу (а.с.28-30).

Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, суд виходить із такого.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (ст. 65 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та діє на момент розгляду даної справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Нормою ч. 6 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ ).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регламентовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами ч. 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 11.02.2025 № 153, якою був затверджений «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно із п. 3 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Нормою п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 встановлено:

абзац 2: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

абзац 3: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

абзац 4: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

абзац 5: військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

абзац 6: виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

- були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

- проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

- проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Так, судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с.52).

Позивач 07.04.2023 у віці до 25 років (21 рік) уклав контракт на проходження військової служби у відповідача. Строк дії контракту – до оголошення демобілізації (а.с.23-24).

Згідно з даними військового квитка серії НОМЕР_5 позивач з 08.04.2023 прийнятий на військову службу за контрактом до відповідача (а.с.15-22).

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн. відповідно до Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153, оскільки позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій протягом більш як 6 місяців.

У Витязі з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від 13.12.2025 № 11 зазначено, що «відповідно до записів в ЖБД 1 боп 15 броп встановлено періоди виконання завдань, загальна кількість днів з виконання завдань – 211». Відповідно до цього Витягу з протоколу комісія ухвалила рішення про відсутність підстав для включення до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди позивачу (а.с.28-30).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що фактично наріжним питанням у даній справі є встановлення факту виконання позивачем бойових завдань в районах ведення воєнних (бойових) дій за сукупністю не менше 6 місяців на момент набрання чинності Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.

З метою встановлення даного факту суд дослідив надану позивачем копію витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 від 13.12.2025 № 11, відповідно до якої загальна кількість днів виконання завдань позивачем становить 211 днів (а.с.28-30). Відповідачем даний факт не заперечувався.

Суд також встановив, що відповідно до довідки відповідача від 15.11.2025 № 9689 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України позивач дійсно у період з 08.04.2023 по 13.04.2023 (5 днів), з 13.05.2023 по 04.10.2023 (145 днів), 22.10.2023 по 03.12.2023 (43 дня), з 05.01.2024 по 20.05.2024 (137 днів), з 07.06.2024 по 19.08.2024 (74 дня), з 21.08.2024 по 27.11.2024 (71 день), з 20.12.2024 по 02.02.2025 (45 днів), з 26.05.2025 по 28.05.2025 (3 дня), з 30.05.2025 по 10.07.2025 (42 дня), з 01.08.2025 по 02.10.2025 (63 дня), з 05.10.2025 по 31.10.2025 (27 днів) брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, перебуваючи у Запорізькій, Донецькій та Харківській областях на підставі наказів КЧ від 09.04.2022 № 268, від 06.05.2022 № 334, від 09.06.2022 № 398, від 10.07.2022 № 487, від 10.08.2022 № 632, від 10.09.2022 № 770, від 10.10.2022 № 844, від 10.11.2022 № 937, від 08.12.2022 № 1059, від 10.01.2023 № 48, від 10.02.2023 № 211, від 10.03.2023 № 370, від 10.04.2023 № 583, від 11.05.2023 № 747, від 10.06.2023 № 959, від 10.07.2023 № 1212, від 14.08.2023 № 1653, від 08.09.2023 № 1907, від 06.10.2023 № 2243, від 09.11.2023 № 2592, від 09.12.2023 № 2933, від 09.01.2024 № 86, від 09.02.2024 № 465, від 09.03.2024 № 1042, від 09.04.2024 № 1485, від 09.05.2024 № 1904, від 10.06.2024 № 2251, від 09.07.2024 № 2638, від 09.08.2024 № 3075, від 10.09.2024 № 3679, від 09.10.2024 № 4268, від 09.11.2024 № 4788, від 05.12.2024 № 5411, від 10.01.2025 № 217, від 10.03.2025 № 1517, від 10.06.2025 № 3654, від 10.07.2025 № 4203, від 10.08.2025 № 4933, від 10.09.2025 № 6775, від 10.10.2025 № 7432, від 10.11.2025 № 7963 (а.с.27).

Також, залучення позивача до виконання бойових завдань підтверджується витягами з журналу бойових дій 1 батальйону оперативного призначення НОМЕР_6 бригади оперативного призначення Національної гвардії України (а.с.31-40).

Разом з тим, суд звертає увагу, що 04.12.2023 позивач отримав травму в м. Оріхів, що підтверджується витягом з журналу бойових дій НОМЕР_7 батальйону оперативного призначення НОМЕР_6 бригади оперативного призначення Національної гвардії України від 20.11.2023.

Отже, позивач у відповідності до п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 у віці до 25 років уклав контракт про проходження військової служби під час воєнного стану, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій.

Крім того, будь-які відомості щодо притягнення позивача до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарні правопорушення відсутні.

Сукупна кількість днів, у які позивач виконував завдання, перевищує 6 місяців. Даний факт не заперечувався відповідачем (а.с.28).

Щодо доводу відповідача про те, що довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України № 9689, видана відповідачем 15.11.2025, не є підтвердженням участі позивача у бойових діях, суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 1 пп. 4 п. 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі – Порядок № 413) підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій, зокрема, для заявників з числа осіб, зазначених в абз. 1 п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6 (довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України).

Виходячи із зазначеного, суд критично оцінює зазначені доводи відповідача, оскільки досліджувана довідка є однією із підстав для надання особі статусу учасника бойових дій, а отже підтверджує, що особа, якій видана така довідка, дійсно брала участь у бойових діях.

Суд зауважує, що під час процедури розгляду питання про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, відповідач повинен враховувати зазначене.

З огляду на встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач при вирішенні питання щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, недокладно дослідив всі обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, суд оцінює як протиправні. Належних та достатніх доказів зворотного відповідачем не надано.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000,00 грн., передбачену Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, суд виходить із такого.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

У той же час, суд не може підмінити встановлену законодавством процедуру розгляду відповідачем питання про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153. Відновлення порушених прав та інтересів позивача у заявлений ним спосіб, на переконання суду, може призвести до прямого втручання в функціонування (дискрецію) відповідача.

При цьому, нормою ч. 2 ст. 9 КАС України законодавець визначив, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У свою чергу, враховуючи надану судам адміністративної юрисдикції можливість вийти за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути адвокатський запит в інтересах позивача щодо виплати йому одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, з урахуванням всіх наявних у відповідача документів, що підтверджують безпосередню участь позивача в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку позовні вимоги у досліджуваній частині слід задовольнити частково, а саме, зобов`язати відповідача повторно розглянути адвокатський запит в інтересах позивача щодо виплати йому одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, з урахуванням всіх наявних у відповідача документів, що підтверджують безпосередню участь позивача в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, а також вмотивовано наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути адвокатський запит в інтересах позивача щодо виплати йому одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153, з урахуванням всіх наявних у відповідача документів, що підтверджують безпосередню участь позивача в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.

У свою чергу, відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду підлягає частковому задоволенню, а саме у зазначеній вище частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 – 10, 14, 90, 241 – 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Націнальної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Націнальної гвардії України щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн., передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Націнальної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) повторно розглянути адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) щодо виплати йому одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням всіх наявних у Військової частини НОМЕР_2 Націнальної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) документів, що підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 07 квітня 2026 року.

Суддя О.В. Прудивус