Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №260/7373/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/7373/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 17.07.2025 №072050016908 щодо відмови зарахувати періоди роботи до спеціального стажу та виплатити грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років згідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: з 26.08.2004 р. по 03.09.2017 р. та на підставі п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв`язку з тим, що він має педагогічний стаж більш ніж 35 років та вийшов на пенсію за віком і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі протиправно відмовляються зарахувати до його спеціального страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи на посаді викладача інформатики в Мукачівському педагогічному училищі з 26.08.2004 по 03.09.2017, та виплатити йому грошову допомогу, встановлену п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03 жовтня 2025 року відповідач 1 подав до суду відзив на позову заяву №0700-0802-8/59542 від 01.10.2025, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Так, зазначив, що розгляд поданих позивачем документів про виплату одноразової грошової допомоги за принципом екстериторіальності здійснювало Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області. В свою чергу Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області прав позивача не порушувало.

08 жовтня 2025 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує. Зокрема, зазначає, що згідно з матеріалами електронної пенсійної справи у позивача наявний спеціальний підтверджений страховий стаж 30 років 10 місяців 16 днів, що унеможливлює призначення йому одноразової грошової допомоги. Зауважує, що право на пенсію за вислугу років визначається тільки за Переліком посад та установ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Так, у спірному періоді позивач працював в Мукачівському державному університеті. У Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №909, вищі навчальні заклади III-IV рівня акредитації відсутні. Тому підстави для зарахування до спеціального страхового стажу спірного періоду відсутні.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) з 10 квітня 2025 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області) та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

10 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про перерахунок його пенсії у зв`язку з наданням додаткових документів та виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 10 пенсій.

Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області).

За результатами розгляду такої заяви рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №072050016908 від 17.07.2025 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги було відмовлено. Вказане рішення мотивоване тим, що мінімально необхідний спеціальний страховий стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років для чоловіків, згідно з законодавчими нормами становить 35 років. При цьому зазначено, що період роботи з 01.01.2009 по 01.09.2017 в Мукачівському державному університеті не зараховано до стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки вищі навчальні заклади ІІІ – ІV рівня акредитації в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відсутні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент прийняття оскарженого рішення).

Статтею 55 Закону №1788 передбачені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (п. «е» цієї статті).

Згідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку, такий визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п. 2 Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені:

- переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»;

- переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».

Відповідно до п. 5 Порядку, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з п. 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058, станом на день її призначення.

Відповідно до п. 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Як вбачається з оскарженого рішення, відповідач 2 відмовляється зарахувати період роботи позивача з 01.01.2009 по 01.09.2017 до спеціального страхового стажу з тих мотивів, що ОСОБА_1 працював в Мукачівському державному університеті, що відноситься до вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Так, відповідно до відомостей довідки №457 від 14.03.2025, виданої Мукачівським державним університетом, ОСОБА_1 у період з 01.01.2009 по 01.09.2017 працював на посадах асистента та викладача кафедри інформаційних технологій, кафедри машинобудування, природних дисциплін та інформаційних технологій Мукачівського державного університету.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою, виданою Відокремленим структурним підрозділом «Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж Мукачівського державного університету», Мукачівський державний університет акредитовано ІІІ рівнем (№07-Д-540 від 25.03.2009).

Тобто період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2009 по 01.09.2017 на посаді викладача та асистента в Мукачівському державному університеті дійсно не підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу при вирішенні питання наявності в нього права на отримання одноразової грошової допомоги.

Однак в заявлених позовних вимогах позивач просить суд зобов`язати зарахувати до його спеціального страхового стажу період роботи з 26.08.2004 р. по 03.09.2017 р. на посаді викладача інформатики за сумісництвом в Мукачівському педагогічному училищі Мукачівського гуманітарного педагогічного інституту.

Так, з рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 17.07.2025 №072050016908 та наданого на вимогу суду розрахунку стажу вбачається, що відповідач 2 при вирішенні питання наявності в позивача права на отримання одноразової грошової допомоги до спеціального страхового стажу не врахував період роботи з 26.08.2004 по 01.09.2006 на посаді викладача інформатики педагогічного училища Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту (записи трудової книжки №6 – 8), а також період з 01.09.2006 по 30.06.2014 за сумісництвом на посаді викладача інформатики в педагогічному училищі Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту (арк. спр. 86).

Разом з тим, оскаржене рішення не містить будь-яких обґрунтувань неможливості врахування таких періодів з посиланням на правові норми.

Оцінюючи такі дії органу Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 року №909 затверджено вичерпний Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. До такого переліку віднесено, зокрема, викладачі вищий навчальний закладів I-II рівнів.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 №2984-III (далі – Закон №2984), в Україні діють заклади вищої освіти таких типів: 1) університет, 2) академія; 3) інститут, 4) консерваторія (музична академія) 5) коледж; 6) технікум (училище).

Технікум (училище), в розумінні ст. 25 Закону №2984), – вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Так, суд встановив, що Мукачівське педагогічне училище Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту, в якому ОСОБА_1 працював за сумісництвом на посаді викладача інформатики, визнано акредитованим за І рівнем (серія НД-І №070670, №070671, 070672 від 22.06.2004, термін дії сертифіката до 01.07.2009). Вказана обставина підтверджується довідкою №43 від 25.02.2026, виданою Відокремленим структурним підрозділом «Гуманітарно-педагогічний фаховий коледж Мукачівського державного університету» (арк. спр. 122 – 123).

Разом з тим, з 01 вересня 2008 року Мукачівський гуманітарно-педагогічний інститут реорганізовано в Мукачівський державний університет, структурним підрозділом якого є педагогічне училище Мукачівського державного університету. Наказом Міністра освіти і науки України №1220 від 30.12.2008 Мукачівське педагогічне училище Мукачівського державного університету перейменовано у гуманітарно-педагогічний коледж Мукачівського державного університету, який, в свою чергу, наказом №07-Д-540 від 25.03.2009 акредитовано ІІІ рівнем.

Отже, до 25 березня 2009 року ОСОБА_1 працював у вищому навчальному закладі І рівня акредитації на посаді викладача, що, відповідно до встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 переліку, є закладом освіти, робота в якому дає право на пенсію за вислугу років.

Так, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року №245 (чинної в період перебування позивача на посаді викладача за сумісництвом), сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Пунктом 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78 (в редакції, чинної в період перебування позивача на посаді викладача за сумісництвом) зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 30.01.2019 року у справі №876/5312/17.

Тому суд вважає, що зарахування роботи на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Постанова Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №338/263/17, від 21 березня 2023 року у справі №674/1377/17.

Відповідно до відомостей довідки Відокремленого структурного підрозділу «Гуманітарно-педагогічний коледж Мукачівського державного університету» №65 від 01.04.2026, у період з 01.09.2004 по 25.03.2009 ОСОБА_1 працював на посаді викладача інформатики за сумісництвом з навантаженням від 0,3 до 0,6 ставки посадового окладу.

Отже, період роботи на посаді викладача інформатики за сумісництвом в педагогічному училищі Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту з 26.08.2004 по 25.03.2009 підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи.

Велика Палата Верховного Суду вирішуючи спори, пов`язані із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 04.11.1993, дійшла висновків про недопустимість формальних (дискримінаційних) підходів органів Пенсійного фонду України до реалізації особою конституційного права на соціальний захист при наявності підтвердженого стажу роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Незважаючи на це, ГУ ПФУ в Одеській області приймаючи оскаржене рішення взагалі не розглядало можливість зарахування до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді викладача інформатики за сумісництвом в педагогічному училищі Мукачівському гуманітарно-педагогічного інституту.

Суд враховує те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Так, з матеріалів відмовної пенсійної справи вбачається, що ОСОБА_1 до виходу на пенсію не отримував будь-якого іншого виду пенсії, звільнений з посади в закладі освіти, роботи на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788, тому ГУ ПФУ в Одеській області передчасно відмовив у виплаті йому спірної одноразової грошової допомоги без вирішення питання можливості врахування до спеціального страхового стажу періоду роботи на посаді викладача за сумісництвом.

З огляду на вищенаведене рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 17.07.2025 №072050016908 є протиправним та підлягає скасуванню.

Поряд з цим, період роботи після 25 березня 2009 року не може бути врахований, оскільки вищий навчальний заклад, в якому працював позивач, було акредитовано ІІІ рівнем, що супереч положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

Вирішуючи питання обрання належного та ефективного судового захисту, суд враховує те, що уповноваженим органом для обчислення страхового стажу особи є Пенсійний фонд. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії», в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Оскільки при прийнятті оскарженого рішення ГУ ПФУ в Одеській області не вирішувало питання можливості зарахування до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посаді викладача інформатики за сумісництвом та його достатності для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, суд не може перебрати на себе компетенцію уповноваженого органу, оскільки таким чином буде порушено принцип розподілу влади.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З метою забезпечення належного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе позов задовольнити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 10.07.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Одеській області. Тож, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду поданої позивачем заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Одеській області.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищенаведеного.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ – 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ – 20987385) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 17.07.2025 №072050016908.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 10.07.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ – 20987385) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) 726,72 грн (Сімсот двадцять шість гривень 72 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін