Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №240/20095/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/20095/24

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Краснопільської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави із позовом до Краснопільської сільської ради, в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Краснопільської сільської ради щодо неприйняття рішень про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 321,36 га, у тому числі не сформовані земельні ділянки загальною площею 281,7800 га та сформовані земельні ділянки загальною площею 38,58 га з кадастровими номерами: 1825887600:05:000:0252 площею 24,5 га, 1825884400:05:000:0280 площею 3,38 га та 1825855600:09:000:0082 площею 11,7 га до самозалісених;

- зобов`язати Краснопільську сільську раду розглянути на сесії ради подання Центрального міжрегіонального управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів від 07.06.2024 №04-17/591 щодо віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 321,36 га, у тому числі не сформовані земельні ділянки загальною площею 281,7800 га та сформовані земельні ділянки загальною площею 38,58 га з кадастровими номерами: 1825887600:05:000:0252 площею 24,5 га, 1825884400:05:000:0280 площею 3,38 га та 1825855600:09:000:0082 площею 11,7 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що унаслідок порушення вимог законодавства, яке регулює порядок збільшення лісистості території України, встановлені факти протиправної бездіяльності Краснопільської сільської ради, що полягає у невіднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 321,36 га, у тому числі не сформовані земельні ділянки загальною площею 281,7800 га та сформовані земельні ділянки загальною площею 38,58 га з кадастровими номерами: 1825887600:05:000:0252 площею 24,5 га, 1825884400:05:000:0280 площею 3,38 га та 1825855600:09:000:0082 площею 11,7 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, З, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 позовну заяву Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави Державного агенства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Краснопільської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

26 листопада 2024 року постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави задоволено. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року скасовано. Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Матеріали справи №240/20095/24 надійшли до Житомирського окружного адміністративного суду 03.01.2025.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що з метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів 21.11.2023 за №04-17/1100 та 07.06.2024 за №04-17/597 на адресу Краснопільської сільської ради скеровано листи (клопотання/подання) про прийняття рішень щодо віднесення земельних ділянок, які знаходяться на території даного органу місцевого самоврядування, до самозаліснених.

В додаток до вказаних листів на адресу Краснопільської сільської ради Управлінням скеровано картографічні матеріали місця розташування запитуваних земельних ділянок, серед яких зазначалося про необхідність віднесення до самозаліснених земельних ділянок з кадастровими номерами: 1825885600:01:000:0441 площею 5,33, 1825887600:05:000:0252 площею 24,5 га, 1825884400:05:000:0280 площею 3,38 га та 1825855600:09:000:0082 площею 11,7 га.

Однак, рішеннями рішеннями Краснопільської сільської ради №1851 від 18.08.2023 тільки затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,6616 з кадастровим номером 1825885600:01:000:0441 Державному підприємству «Бердичівське лісове господарство» для ведення лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 321,36 га, у тому числі не сформовані земельні ділянки загальною площею 281,7800 га та сформовані земельні ділянки загальною площею 38,58 га з кадастровими номерами: 1825887600:05:000:0252 площею 24,5 га, 1825884400:05:000:0280 площею 3,38 га та 1825855600:09:000:0082 площею 11,7 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, З, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України Краснопільською сільською радою залишено поза увагою.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VІІ) та статтею 53 КАС України.

Так згідно з частинами першою, третьою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до положень Закону №1697-VІІ прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормамиКонституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 №1264-XII (далі - Закон №1264-XII) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Статтею 5 Закон №1264-XII передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на цих територіях 20.06.2022 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів", яким Земельний кодекс України доповнено ст. 57-1 "Самозалісені землі".

Ураховуючи, що пп. 6 п. 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022, введеного в дію Указом Президента України від 29.09.2022 №675/2022, Кабінет Міністрів України разом із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування зобов`язано забезпечити безумовне виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 07.06.2021 №228/2021.

Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

У свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" територіальним органом Державного агентства лісових ресурсів на території Житомирської та Київської області є Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.

Статтею 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

При цьому статтею 1 Лісового кодексу України закріплено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Відповідно до статті 57-1 Земельного кодексу України самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

Абзацом 4 частини 4 статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" №3613-VI від 07.07.2011 (далі - Закон №3613-VI) передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви власника або рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної ділянки.

Пунктом 121 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви за формою згідно з додатком 12 власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Згідно з ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР) від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Положеннями пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Земельні відносини відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством (ч.17 ст. 46 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до положень частин 1-3статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті26, пунктами 1,29і31статті43та статтями 55,56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що вирішення питання про віднесення земельної ділянки, яка є комунальною власністю територіальної громади, до самозалісеної, здійснюється сільськими, селищними та міськими радами шляхом прийняття відповідним органом місцевого самоврядування на пленарному засіданні сесії за наслідками розгляду відповідного подання рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки або про мотивовану відмову у такому віднесенні.

Під час судового розгляду справи встановлено, що Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства 21.11.2023 за №04-17/1100 та 07.06.2024 за №04-17/597 на адресу Краснопільської сільської ради скеровано листи (клопотання/подання) про прийняття рішень щодо віднесення земельних ділянок, які знаходяться на території даного органу місцевого самоврядування, до самозаліснених.

Відповідач за наслідками розгляду вказаних подань не прийняв ані мотивованого рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки, ані мотивованої відмови у такому віднесенні.

Таким чином, оскільки земельні відносини передбачають, зокрема, віднесення земельних ділянок до самозалісених, а Краснопільська сільська рада згідно із ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України уповноважена розпоряджатися землями комунальної власності на її території, вирішення питання про віднесення земельних ділянок, указаних у поданнях Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 21.11.2023 за №04-17/1100 та 07.06.2024 за №04-17/597 до самозалісених земель повинні було розглядатися виключно на сесії цієї ради з прийняттям рішення відповідно до статті 57-1 Земельного кодексу України.

Разом з тим, в порушення вказаних норм, відповідачем не винесено на розгляд сесії ради такі подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про віднесення земельних ділянок, зазначених у такому поданні 21.11.2023 за №04-17/1100 та 07.06.2024 за №04-17/597 до самозаліснених, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у нерозгляді на сесії сільської ради подань Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про віднесення земельних ділянок, зазначених у такому поданні 07.06.2024 за №04-17/597 про віднесення земельних ділянок до самозалісених, зазначених у такому поданні.

Оскільки відповідач не прийняв жодного рішення за наслідками розгляду усіх подань Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язати Краснопільську сільську раду розглянути на сесії селищної ради подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про віднесення земельних ділянок, зазначених у такому поданні 07.06.2024 №04-17/591 щодо віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 321,36 га, у тому числі не сформовані земельні ділянки загальною площею 281,7800 га та сформовані земельні ділянки загальною площею 38,58 га з кадастровими номерами: 1825887600:05:000:0252 площею 24,5 га, 1825884400:05:000:0280 площею 3,38 га та 1825855600:09:000:0082 площею 11,7 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Бердичіської окружної прокуратури.

Зважаючи на встановлені обставини та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені прокурором доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Доказів понесення витрат пов`язаних із залученням свідків або проведенням експертиз не подано, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 19-22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд-

вирішив:

Адміністративний позов Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави (вул. Вінницька, 23,м. Бердичів,Житомирська обл., Бердичівський р-н,13301. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02909950)в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України (вул.Шота Руставелі, 9-А,м.Київ, 01023, ЄДРПОУ: 37507901), Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (вул Степна Бандери, 8,м.Житомир, 10029, ЄДРПОУ: 45121148), Державної екологічної інспекції Поліського округу ( вул.л.Качинського, 12А, м.Житомир, ЄДРПОУ: 42163803) до Краснопільської сільської ради (вул. Центральна, 1, с. Краснопіль, Житомирська обл., Бердичівський р-н,13264. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04345078) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Краснопільської сільської ради щодо неприйняття рішень про віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 321,36 га, у тому числі не сформовані земельні ділянки загальною площею 281,7800 га та сформовані земельні ділянки загальною площею 38,58 га з кадастровими номерами: 1825887600:05:000:0252 площею 24,5 га, 1825884400:05:000:0280 площею 3,38 га та 1825855600:09:000:0082 площею 11,7 га до самозалісених.

Зобов`язати Краснопільську сільську раду розглянути на сесії ради подання Центрального міжрегіонального управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів від 07.06.2024 №04-17/591 щодо віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 321,36 га, у тому числі не сформовані земельні ділянки загальною площею 281,7800 га та сформовані земельні ділянки загальною площею 38,58 га з кадастровими номерами: 1825887600:05:000:0252 площею 24,5 га, 1825884400:05:000:0280 площею 3,38 га та 1825855600:09:000:0082 площею 11,7 га до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

08.04.26