Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №240/3737/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/3737/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.08.2008 по 14.12.2011 з урахуванням базового місяця січня 2008 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.08.2008 по 14.12.2011 із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця січня 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 компенсувати ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з перерахованих сум грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з моменту коли він набув право на виплату по день фактичної виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2025 № 209 позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я. У період з 15.08.2008 по 14.12.2011 індексація грошового забезпечення не здійснювалась у повному обсязі. ОСОБА_1 вважає бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому проходив службу у цей період, неправомірною та такою що порушує його гарантовані права та інтереси.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику сторін у судове засідання у письмовому провадженні.

У відзиві на позовну заяву поданому до суду 13.02.2026 відповідач зазначив що ІНФОРМАЦІЯ_3 не визнає позовних вимог ОСОБА_1 та просить суд відмовити у задоволенні позову. Телеграмою фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.12.2006 № 29/2/2747 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.01.2007 зарахований на фінансове забезпечення до фінансово-економічного управління командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Телеграмою Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.12.2013 № 248/2/3/1132 з 01.01.2014 ІНФОРМАЦІЯ_5 присвоєно код розпорядників коштів. У період з 01.01.2007 по 01.01.2014 ІНФОРМАЦІЯ_3 не мав коду розпорядника коштів та відповідно не вів фінансове господарство не мав власних рахунків не нараховував та не виплачував грошове забезпечення особовому складу. Це унеможливлює бездіяльність у вигляді ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.08.2008 по 14.12.2011. У довідці форми ОК-5 відсутні відомості про ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджує вказане.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи у письмовому провадженні з особливостями визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у лавах Збройних Сил України.

У період з 15.08.2008 по 14.12.2011 ОСОБА_1 перебував на військовій службі на посаді офіцера-дізнавача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням базового місяця січня, позивач звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи об`єктивно оцінивши докази які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Суд акцентує увагу на тому що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою - другою статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці (грошове забезпечення) індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців. Суд зауважує, що обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення лежить виключно на розпоряднику коштів, який здійснює безпосереднє фінансове забезпечення особи, тобто має відповідні банківські рахунки, код розпорядника коштів та здійснює ведення фінансового господарства військової частини чи установи.

Це основний елемент для визначення суб`єкта, на якого може бути покладена відповідальність за порушення права особи на індексацію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 15.08.2008 по 14.12.2011 у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до телеграми фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.12.2006 № 29/2/2747 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.01.2007 був зарахований на фінансове забезпечення до фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_6 . Лише згодом, згідно з телеграмою Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.12.2013 № 248/2/3/1132, починаючи з 01.01.2014 ІНФОРМАЦІЯ_5 було присвоєно код розпорядника коштів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що в період з 01.01.2007 по 01.01.2014 відповідач не мав коду розпорядника коштів.

Відсутність такого статусу означає, що установа не мала власних фінансових рахунків в органах Державної казначейської служби, не вела самостійного фінансового господарства, не складала кошторисів та, найголовніше, не здійснювала безпосереднього нарахування та виплати грошового забезпечення своєму особовому складу.

Усі ці функції виконував інший орган військового управління, до якого відповідач був зарахований на фінансове забезпечення.

Зазначені обставини також узгоджуються з матеріалами справи. У довідці форми ОК-5, наданій позивачем, у відомостях про страхувальника відсутні будь-які записи про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 2008 по 2011 роки здійснював нарахування страхових внесків із заробітної плати (грошового забезпечення) позивача.

Довідка форми ОК-5 є офіційним документом, що містить персоніфіковані відомості про застраховану особу та відображає конкретних роботодавців, які фактично нараховували доходи та сплачували єдиний внесок. Відсутність відповідача у цій довідці за спірний період підтверджує факт, що нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу здійснювала інша військова установа.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд констатує, що відповідач у повній мірі виконав свій процесуальний обов`язок, надавши належні та допустимі докази того, що у спірний період (з 15.08.2008 по 14.12.2011) він не володів повноваженнями щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу, а отже, і не міг здійснювати індексацію таких виплат.

Для визнання бездіяльності протиправною необхідно встановити наявність у суб`єкта владних повноважень компетенції на вчинення відповідних дій та факту безпідставного ухилення від їх вчинення. Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не був розпорядником бюджетних коштів у період з 2008 по 2011 роки та не здійснював виплату грошового забезпечення позивачу, він об`єктивно не міг допустити бездіяльність щодо нарахування індексації. Вимоги про зобов`язання вчинити дії з нарахування та виплати індексації за період з 15.08.2008 по 14.12.2011 не можуть бути пред`явлені до суб`єкта, який на той момент не здійснював фінансового забезпечення.

Тобто позивач помилково визначив відповідача у цій справі. Суд звертає увагу, що належним відповідачем за позовами про стягнення грошового забезпечення (зокрема, його індексації) є той орган державної влади (військова частина, установа), який у спірний період був наділений фінансовими повноваженнями щодо конкретного військовослужбовця, тобто здійснював його фінансове забезпечення. Враховуючи те, що відповідач довів відсутність у нього статусу розпорядника коштів та функції фінансового органу щодо позивача у період з 2008 по 2011 роки, суд не знаходить законних підстав для задоволення пред`явлених до нього позовних вимог.

Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини та аргументів про неможливість посилання органів влади на відсутність бюджетних асигнувань, суд зазначає таке.

Даний принцип безумовно діє та захищає особу від свавілля держави, проте він застосовується виключно до суб`єкта, на якого законом покладено обов`язок здійснити виплату. Відсутність бюджетних коштів на рахунках належного органу не звільняє його від відповідальності. Однак у даній справі мова йде не про відсутність коштів на рахунку належного розпорядника, а про те, що пред`явлено позов до установи, яка у спірний період взагалі не мала фінансових рахунків та повноважень розпорядника коштів. ІНФОРМАЦІЯ_3 у своїй діяльності керувався чинними на момент виникнення правовідносин актами законодавства і не порушував прав позивача на соціальний захист.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено факту порушення його прав, свобод чи інтересів саме з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 15.08.2008 по 14.12.2011. Відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що у зазначений період він не був розпорядником бюджетних коштів, не вів самостійного фінансового господарства та не здійснював нарахування грошового забезпечення позивачу, перебуваючи на фінансовому забезпеченні в іншому органі військового управління. Отже, вимога про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити нарахування та виплату вищевказаних коштів з урахуванням базового місяця січня 2008 року, а також похідні вимоги щодо компенсації податків та втрати частини доходів, є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки заявлені до неналежного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки суд дійшов висновку про повну необґрунтованість позовних вимог до даного відповідача та відмовляє у задоволенні позову, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 06 квітня 2026 р.

06.04.26