Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №205/619/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4543/26 Справа № 205/619/25 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Паромової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецького регіонального центру з гідрометеорології про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та наказу в частині призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку,

- за апеляційною скаргою Донецького регіонального центру з гідрометеорології

на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 січня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

12.01.2025 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Донецького регіонального центру з гідрометеорології про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та наказу в частині призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивачка просила суд:

визнати незаконним та скасувати наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології №232-НК/995 від 12.12.2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 13.12.2024 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством;

поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 13.12.2024 року;

стягнути з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу останньої;

стягнути з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 90003,33 грн за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року включно;

стягнути з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 26 кал. днів невикористаної щорічної відпустки за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року включно в розмірі 7986,68 грн;

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького регіонального центру з гідрометеорології про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення та наказу в частині призупинення дії трудового договору, поновлення дії трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 03.10.2023 року №НК-101/995 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , агрометеорологом 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ.

Поновлено з 03.10.2023 року дію трудового договору з ОСОБА_1 , агрометеорологом 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології №232-НК/995 від 12.12.2024 року про звільнення ОСОБА_1 з посади агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 13.12.2024 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 13.12.2024 року.

Стягнуто з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 90003,33 грн за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року.

Стягнуто з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 47509,80 грн.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах виплати заробітної плати за один місяць з утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнуто з Донецького регіонального центру з гідрометеорології в дохід держави судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

Стягнуто з Донецького регіонального центру з гідрометеорології на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

05.02.2026 рокувід Донецького регіонального центру з гідрометеорологіїнадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 січня 2026 року та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви, застосування наслідки пропущення строків позовної давності в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в період з 01.11.2023 року по 03.12.2024 року, стягнення з ОСОБА_1 на користь Донецького РЦГМ судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд формально дослідив подані акти, проте не встановив їх дійсного змісту та правового призначення, підмінив їх зміст власними припущеннями та безпідставно позбавив їх доказового значення, не з`ясувавши правової логіки застосування відповідного режиму обліку.

Не визначено правовий режим періоду за який розраховано заробітну плату (виконання роботи, вимушений прогул, інший статус), що робить розрахунок суми 90003,33 грн необґрунтованим, унеможливлює перевірку правомірності самої вимоги, правильності її обчислення та відповідності вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, фактично ухилився від розгляду та правової оцінки підстав звільнення Позивача, які прямо, чітко та однозначно викладені в наказі про звільнення та належним чином долучені до матеріалів справи.

Вимога про стягнення з Донецького РЦГМ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у розмірі 47509,80 грн є необґрунтованою та юридично невизначеною, оскільки не зазначено, за який саме період заявлено стягнення.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не надходило.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 149-150).

Від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Кандиби Т.О. надійшло клопотання про проведення розгляду справи за відсутності сторони позивача, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

ОСОБА_1 з 04.07.2013 року працювала на різних посадах у Донецькому РЦГМ.

З 17.01.2017 року по 13.12.2024 року ОСОБА_1 працювала на посаді агрометеоролога І кат. сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ. Місце розташування підрозділу, до якого відносилася ОСОБА_1 , а саме: сектор агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ, до 24.02.2022 року та з 24.02.2022 року по 30.09.2023 року - АДРЕСА_2; з 01.10.2023 року - по т.ч. - АДРЕСА_1.

У зв`язку зі збройною агресією проти України, у лютому 2022 року позивачка вимушена була виїхати з тимчасово окупованої території до території України, а згодом - за кордон.

Наказом Донецького РЦГМ від 01.04.2022 року №336/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.04.2022 року до 30.04.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше заробітної плати (а.с. 142, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 30.04.2022 року №342/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.05.2022 року до 31.05.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше заробітної плати (а.с. 143, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 31.05.2022 року №358/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.06.2022 року до 30.06.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше заробітної плати (а.с. 144, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 30.06.2022 року №384/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.07.2022 року до 31.07.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше заробітної плати (а.с. 145, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 28.07.2022 року №466/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.08.2022 року до 31.08.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше заробітної плати (а.с. 146, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 31.08.2022 року №481/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.09.2022 року до 30.09.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 147, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 31.08.2022 року №481/к оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.09.2022 року до 30.09.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 147, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 30.09.2022 року №НК-10/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.10.2022 року до 31.10.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавки за складність, напруженість у роботі працівникам Донецького РЦГМ та надбавку за вислугу років працівникам Донецького РЦГМ (а.с. 149, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 26.10.2022 року №НК-25/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.11.2022 року до 30.11.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавки за складність, напруженість у роботі працівникам Донецького РЦГМ та надбавку за вислугу років працівникам Донецького РЦГМ (а.с. 152, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 29.11.2022 року №НК-32/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.12.2022 року до 31.12.2022 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавки за вислугу років працівникам Донецького РЦГМ (а.с. 154, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 27.12.2022 року №НК-39/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.01.2023 року до 31.01.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавки за складність, напруженість у роботі працівникам Донецького РЦГМ та надбавку за вислугу років працівникам Донецького РЦГМ (а.с. 159, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 31.01.2023 року №НК-9/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.02.2023 року до 28.02.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 148, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 27.02.2023 року №НК-12/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.03.2023 року до 31.03.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 150, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 24.03.2023 року №НК-15/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.04.2023 року до 30.04.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 151, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 25.04.2023 року №НК-26/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.05.2023 року до 31.05.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 153, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 25.05.2023 року №НК-36/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.06.2023 року до 30.06.2023 року включно з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 155, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 26.06.2023 року №НК-41/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.07.2023 року до 31.07.2023 року включно наступним працівникам Донецького РЦГМ: ОСОБА_1 з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 160, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 21.07.2023 року №НК-53/995 оголошено простій не з вини працівників, працівникам Донецького РЦГМ із 01.08.2023 року до 31.08.2023 року включно наступним працівникам Донецького РЦГМ: ОСОБА_1 з оплатою у розмірі не менше 2/3 посадового окладу без урахування надбавок і доплат постійного характеру (а.с. 163, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 24.08.2023 року №НК-56/995 надано ОСОБА_1 , агрометеорологу І кат. сектору агрометеорології ВГМЗ Донецького РЦГМ 24 календарні дні основної оплачуваної відпустки з 01.09.2023 року по 24.09.2023 року включно за період роботи з 10.09.21-09.09.22 рр. за фактично відпрацьований час; 3 календарних дні додаткової оплачуваної відпустки з 25.09.2023 року по 27.09.2023 року включно за період роботи з 10.09.21-09.09.22 рр. за фактично відпрацьований час; 24 календарні дні основної оплачуваної відпустки з 28.09.2023 року по 21.10.2023 року включно за період роботи з 10.09.22-09.09.23 рр. за фактично відпрацьований час (а.с. 166, том 1).

Так, наказом Донецького РЦГМ від 22.09.2023 року №НС-37/995 «Про тимчасову організацію роботи» змінено істотні умови праці працівників у зв`язку з переміщенням їх робочого місця до іншого населеного пункту. Діяльність підрозділу, до якого відносилася ОСОБА_1 , а саме: сектор агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ, з 01.10.2023 року, тимчасово до відновлення можливості надавати роботу та виконувати посадові обов`язки у м. Маріуполі (АДРЕСА_2), але не пізніше припинення чи скасування воєнного стану на території України, забезпечено роботою (згідно затвердженої ДСНС України структури Донецького РЦГМ на 2023 рік) за адресою АДРЕСА_1 (адміністративна будівля УкрГМЦ ДСНС України) (а.с. 190-192, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року №НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 » з 01.10.2023 року до відновлення можливості надати роботу та виконувати посадові обов`язки у м. Маріуполі, але не пізніше припинення чи скасування воєнного стану на території України ОСОБА_1 змінено істотні умови праці: забезпечено робоче місце за адресою: АДРЕСА_1, з подальшим виконанням посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов праці. У разі відмови або не виходу на роботу ОСОБА_1 , на умовах зміни істотних умов праці, призупинити дію трудового договору з ОСОБА_1 (а.с. 169, том 1).

27.09.2023 року позивачку ознайомлено з наказом шляхом відправлення фото документів через месенджер Viber на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 170-171, том 1).

ОСОБА_1 не надала відповіді (погодження або відмова) на зміну істотних умов праці.

28.09.2023 року та 02.10.2023 року позивач направила заяву про готовність виконувати свої посадові обов`язки дистанційно у зв`язку з відсутністю житла в м. Києві.

29.09.2023 року позивач отримала повідомлення від начальника Донецького РЦГМ №995-01-439/995 «Про розгляд питання про переведення у режим дистанційної роботи», яким повідомлено, що враховуючи, що роботодавець повинен дотримуватися вимог чинного законодавства України, умов колективного і трудового договору, у переведенні агрометеоролога І к сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ ОСОБА_1 у режим дистанційної роботи відмовлено (а.с. 133, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 03.09.2024 року №НК-24/995 з 03.09.2024 року на час дії воєнного стану дозволено обмінюватись з працівниками Донецького РЦГМ кадровими документами (наказами, повідомленнями, заявами, пояснювальними та доповідними записками тощо) через засоби електронного зв`язку (а.с. 176, том 1).

Як вбачається з витягу з наказу Донецького РЦГМ від 18.10.2024 року №НС-29/995, ОСОБА_1 запропоновано переведення на роботу в іншу місцевість, з окупованого м. Маріуполь Донецької області до м. Київ (АДРЕСА_1) разом з установою з 01.10.2023 року. Відповідь щодо переведення в іншу місцевість ОСОБА_1 не надано. Повторно запропоновано переведення на роботу в іншу місцевість з окупованого м. Маріуполь Донецької області до м. Київ (АДРЕСА_1) разом з установою з 01.10.2023 року (а.с. 186, том 1).

Актом Донецького РЦГМ №31 від 01.11.2024 року зафіксовано відсутність згоди/незгоди від ОСОБА_1 на переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою та встановлено факт бездіяльності та ігнорування щодо інформування керівництва продовжувати роботу в Донецькому РЦГМ на умовах переміщення установи в іншу місцевість (а.с. 119-120, том 1).

Наказом Донецького РЦГМ від 12.12.2024 року №232-НК/995 звільнено ОСОБА_1 з посади агрометеоролога І кат. сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ 13.12.2024 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України. Зазначений наказ, а також повідомлення про необхідність отримати дублікат трудової книжки та про нараховані та виплачені суми при звільненні позивачу направлено на електронну пошту (а.с. 204-208, том 1).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Як було встановлено судом першої інстанції, у відповідача не відбувалися зміни в організації виробництва і праці, а відбулося припинення роботи ряду структурних підрозділів, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, що видно із наказу про тимчасово організацію роботи від 22.09.2023 року №НС-37/995.

Однак цим наказом не змінені істотні умови праці.

Наказ Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року №НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », яким з 01.10.2023 року позивачу забезпечено робоче місце за адресою: 01601 м. Київ вул. Золотоворітська, буд. 6В, по суті є переведенням в іншу місцевість. При цьому, наказ також не містить змін істотних умов праці, а навпаки, вказує на виконання і у подальшому позивачем посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка роботи та раніше встановлених умов праці.

Пропозиція переведення в іншу місцевість суттєво вплинула би на рішення позивача, як особи, яка проживає за кордоном і не має житла у м. Києві (про що вона неодноразово повідомляла відповідача) щодо погодження на переведення.

Відтак, у разі відмови від переведення в іншу місцевість, позивач, яка не обіймає посаду, пов`язану із виконанням військового обов`язку, могла б скористатися правом на звільнення за власним бажанням.

Тому, посилання на невиконання позивачем наказу від 26.09.2023 року №НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », який покладний в одну з підстав призупинення дії трудового договору, суперечить дійсним обставинам справи та вимогам закону.

З цього слідує, що складання відповідачем актів про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці від 31.10.2023 року, 30.11.2023 року, 01.01.2024 року, 01.02.2024 року, 01.03.2024 року, 01.04.2024 року, 01.05.2024 року, 03.06.2024 року, 01.07.2024 року, 24.07.2024 року, 01.09.2024 року, 30.09.2024 року, 31.10.2024 року (а.с. 93-118, том 1) взагалі не має жодного правового значення. В актах взагалі не зазначено, на якому робочому місці не з`явилася позивач, а лише посилання на наказ про зміну її робочого місця. За наслідками відсутності на робочому місці позивач не притягувалася до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни.

Спеціальний Закон №2136-ІХ надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Разом з тим, як вбачається з аналізу положень ч. 1 ст. 13 Закону №2136-ІХ, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

За умови, що працівник може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Відтак першочерговим для суду є встановити наявність або відсутність такої можливості у роботодавця надати роботу працівнику.

Відповідач не аргументував, що саме заважало б позивачу працювати дистанційно, які складнощі (організаційні, фінансові) були із запровадженням для позивача дистанційної роботи, не пропонував переглянути посадові обов`язки позивача, запропонувати інший режим роботи тощо.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем неаргументовано відмовлено позивачу у переведенні на роботу дистанційно.

Крім того, суд першої інстанції звертав увагу на те, що 29.09.2023 року відповідач направив позивачу повідомлення про неможливість її переведення у режим дистанційної роботи, а 03.10.2023 року (наступного дня після останньої відмови) призупинив дію трудового договору із посиланням на те, що позивач не вийшла на запропоноване їй місце роботи у м. Києві. Таким чином, суд першої інстанції вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останній її виконувати в цій справі не встановлено, а умови, за яких дію договору призупинено суперечать закону.

Починаючи з 01.11.2023 року та по день звільнення, тобто по 13.12.2024 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась позивачу заробітна плата, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5.

Оскільки наказ начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології від 03.10.2023 року №НК-101/995 в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 підлягає визнанню незаконним і скасуванню, то за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 90003,33 грн:

(6700,00 грн х 13 місяців = 87100,00 грн) + (6700,00 / 30 днів х 13 днів = 2903,33 грн).

З інформації про нараховані та виплачені суми №995 01-317/995 від 10.11.2025 року, наданої відповідачем, вбачається, що загальна сума нарахованих та виплачених сум ОСОБА_1 за період з 17.01.2017 року по 31.08.2022 року невідома у зв`язку з відсутністю будь-яких даних для її складення і неможливість її відновлення через захоплення російськими загарбниками всіх активів установи. Загальна сума нарахованих та виплачених сум ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 року по 13.12.2024 року становить 101 075,44 грн. При цьому, заробітна плата у липні та серпні 2023 року становила 6700,00 грн (а.с. 74, том 2).

Виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача, який становить 304,55 грн, та періоду затримки виплати заробітної плати у 256 робочих дні, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням вимог ст. 235 КЗпП України становить 47509,80 грн : 304,55 грн х 256 робочих днів = 47509,80 грн.

За вищевказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, задовольнивши позовні вимоги про визнання незаконним призупинення дії трудового договору з позивачкою, визнання незаконним та скасування наказу начальника Донецького регіонального центру з гідрометеорології №232-НК/995 від 12.12.2024 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлення позивачки на посаді, стягнення на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в сумі 90003,33 грн за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Разом з тим, суд першої інстанції не вбачав підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за 26 кал. днів невикористаної щорічної відпустки за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року включно в розмірі 7986,68 грн, оскільки суд позбавлений можливості перевірити кількість днів невикористаної відпуски позивачем, а тому в цій частині позовних вимог позивачки судом першої інстанції було відмовлено.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині визнання незаконним та скасування наказу №232-НК/995 від 12.12.2024 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді агрометеоролога 1 категорії сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ з 13.12.2024 року, стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по заробітній платі в сумі 90003,33 грн за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 47509,80 грн, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 4 статті 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У пункті 6 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» № 1213-IX від 04.02.2021 року, який набрав чинності 27.02.2021 року, КЗпП України доповнено новою статтею 60-2 «Дистанційна робота», якою законодавець законодавчо закріпив можливість дистанційної роботи, типову форма трудового договору про дистанційну роботу, порядок і строки забезпечення таких працівників обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов`язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом Донецького РЦГМ від 12.12.2024 року №232-НК/995 звільнено ОСОБА_1 з посади агрометеоролога І кат. сектору агрометеорології відділу гідрометеорологічного забезпечення Донецького РЦГМ 13.12.2024 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України. Зазначений наказ, а також повідомлення про необхідність отримати дублікат трудової книжки та про нараховані та виплачені суми при звільненні позивачу направлено на електронну пошту.

Разом з тим, позивачка ОСОБА_1 не надала відповіді (погодження або відмова) на зміну істотних умов праці.

Окрім того, як встановлено судом, у відповідача не відбувалися зміни в організації виробництва і праці, а відбулося припинення роботи ряду структурних підрозділів, які опинилися на тимчасово окупованих територіях, що видно із наказу про тимчасово організацію роботи від 22.09.2023 року № НС-37/995.

Однак цим наказом не змінені істотні умови праці.

Наказ Донецького РЦГМ від 26.09.2023 року № НК-90/995 «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 », яким з 01.10.2023 року позивачу забезпечено робоче місце за адресою: АДРЕСА_1 , по суті є переведенням в іншу місцевість. При цьому, наказ також не містить змін істотних умов праці, а навпаки, вказує на виконання і у подальшому позивачем посадових обов`язків, обумовлених трудовим договором, із дотриманням попереднього графіка роботи та раніше встановлених умов праці.

28.09.2023 року та 02.10.2023 року позивачка направила заяву про готовність виконувати свої посадові обов`язки дистанційно у зв`язку з відсутністю житла в м. Києві.

Суд апеляційної інстанції також критично відноситься до доводів відповідача про неможливість виконувати роботу дистанційно. На звернення позивача відповідач відмовив у переведенні у режим дистанційної роботи, із посиланням на те, що роботодавець повинен дотримуватися вимог чинного законодавства України, умов колективного і трудового договору, без наведення конкретних причин неможливості виконувати роботу дистанційно.

Відтак, підстави для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України були відсутні.

Починаючи з 01.11.2023 року та по день звільнення, тобто по 13.12.2024 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась позивачу заробітна плата, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОК-5.

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що за період з 01.11.2023 року по 13.12.2024 року з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 90003,33 грн. Крім того, виходячи з розміру середньоденного заробітку позивача, який становить 304,55 грн, та періоду затримки виплати заробітної плати у 256 робочих дні, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням вимог ст. 235 КЗпП України становить 47509,80 грн: 304,55 грн х 256 робочих днів = 47509,80 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецького регіонального центру з гідрометеорології залишити задовольнити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 08 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 07.04.2026 року.

Судді: