Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №175/19665/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/644/26 Справа № 175/19665/25 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

захисника особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності адвоката Коваль В.С.,

апеляційну скаргу адвоката Коваль В.С., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду Дніропетровської області від 17 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року встановлено, що 07 жовтня 2025 року о 08 годині 30 хвилин по вул. Аероклубна, біля буд. 162 у м. Краматорськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUISER» номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до висновку газоаналізатора Драгер у водія ОСОБА_1 виявлено 0,96 проміле алкоголю. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9«а» ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі адвокат Коваль В.С., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить суд постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, провадження в праві закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначила, що суд першої інстанції самоусунувся від повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського, на які послався суддя, не можуть бути єдиними та вирішальними доказами, а потребують підтвердження іншими доказами вини ОСОБА_1 .

Вважає, що ОСОБА_1 не виконував жодних функцій водія транспортного засобу, а тому не може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Апелянт звертає увагу, що відеозаписом не підтверджується відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

Працівники поліції не видали ОСОБА_1 направлення на проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

Окрім того, працівниками поліції не проведено відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом до початку висловлення пропозиції на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015.

Звертає увагу суду, що обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення тому вказаних вимог при складанні протоколу працівниками поліції враховано та дотримано не було. В протоколі не зазначені конкретні ознаки алкогольного сп`яніння. Проте, відеозапис свідчить, що таких ознак у ОСОБА_1 не було.

Окремо наголошує, що при проходженні огляду за допомогою приладу Драгер ОСОБА_1 не з першого разу зміг надути. Але, чомусь інспектор не повідомив особі який перший результат огляду та сказав проходити огляд другий раз сказавши, що у приладі Драгер є вміст алкоголю.

Окрему увагу просить звернути на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та виконує функції пов`язані з підтримкою обороноздатності України, йому весь час треба виконувати функцію водія, а позбавлення його права керування транспортними засобами негативно позначиться на несенні служби. Вважає, що відносно військово службовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння визначений приписами ст. 266-1 КУпАП, які не було додержано.

Вказує, що розгляд справи працівниками поліції здійснено під час повітряної тривоги, що було підставою для відкладення розгляду справи, оскільки пріоритетом є збереження життя і здоров`я людини. Отже такі дії посадової особи, якою винесено оскаржувану постанову, можна вважати такими, що не відповідають положенням Конституції України та порушували право ОСОБА_1 на забезпечення безпеки його життя та здоров`я.

Апелянт вважає, що оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення виконував бойове завдання, а відтак він діяв в стані крайньої необхідності, що в силу ст.18 КУпАП виключає адміністративну відповідальність.

У підсумку захисник вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник Коваль В.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просила її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскарженою постановою встановлено, що 07 жовтня 2025 року о 08 годині 30 хвилин по вул. Аероклубна, біля буд. 162 у м. Краматорськ водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUISER» номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до висновку газоаналізатора Драгер у водія ОСОБА_1 виявлено 0,96 проміле алкоголю, чим порушив вимоги п.2.9«а» ПДР.

Відповідальність за порушення пункту 2.9 а ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобомособ і, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерствавнутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Положеннями п. 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння, зокрема, проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби).

Згідно зі п. 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Пунктом 10 розділу ІІ Інструкції встановлено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді справи належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційні доводи захисника про те, що матеріали цієї справи не містять доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії АБА №093073 від 07.10.2025 року, складеного щодо ОСОБА_1 за порушення п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, спростовуються дослідженими відеозаписами, долученими до матеріалів справи.

Так, з відеозапису вбачається він не заперечував факт керування транспортним засобом саме 07.10.2025 року о 08:59 год.

Крім того, з відеозапису вбачається, водій вийшов з водійського сидіння (відеозапис, починаючи з 0:08:28). Зовнішній вигляд водія, його одяг, а також транспортний засіб та номерний знак співпадають з зафіксованими на відеозаписі.

До того ж, відеозапис не є єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Він узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

Відеозаписом зафіксовано проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу « Alcotest Drager 7510» з результатами огляду – 0,96 проміле. ОСОБА_1 підписав чек з приладу « Alcotest Drager 7510» з результатами огляду – 0,96 проміле без жодних зауважень, а також поставив свій підпис в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в графі «З результатами згоден - результат огляду на стан сп`яніння – 0,96 проміле (позитивний)». До того ж ОСОБА_1 і в протоколі про адміністративне правопорушення в графі пояснення, жодних письмових заперечень чи незгоди щодо результату огляду – 0,96 проміле - не висловив та підписав вказаний протокол без будь яких зауважень.

Крім того, в оскарженій постанові судді зазначено, що в ході розгляду справи в суді 1-ї інстанції ОСОБА_1 визнав свою вину. І ця обставина в апеляційному порядку не оскаржується.

Апеляційний суд вважає докази, на які послався суддя у оскарженій постанові, є належними, допустимими, які доповнюють один одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, що фіксували обставини 07.10.2025 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

Обґрунтовуючи оскаржену постанову, суд першої інстанції надав належну та повну оцінку сукупності досліджених доказів, наданих у справі.

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому ці дані правильно покладені судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що водій ОСОБА_1 , як військовослужбовець, не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки огляд військовослужбовців має здійснюватися уповноваженою особою ВСП саме в порядку ст.266-1 КУпАП, а не працівником поліції, вважаю такими, що не ґрунтуються на приписах закону з наступних підстав:

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан наркотичного сп`яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.

Оскільки, ОСОБА_1 висловив свою згоду із результатами огляду, підтвердивши, що пив пиво, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі (видео export-vj5rm 08:46:02), підстав для вручення йому направлення на огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я не було.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.9а ПДР, а саме заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Закон передбачає обов`язкову фіксацію огляду водія на стан сп`яніння або його відмову від проходження такого огляду. Проте, не потребує обов`язкової фіксації дії працівників поліції по відстороненню водія від керування транспортним засобом. Крім того, відсторонення чи не відсторонення водія від керування автомобілем ніяким чином в даному випадку не впливає на наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП.

Оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, і саме за такі дії передбачена відповідальність за ч.1ст.130 КУпАП, то відсутня необхідність вказівки в протоколі про адміністративне правопорушення і постанові судді на ознаки сп`яніння, як про це стверджує апелянт, оскільки факт алкогольного сп`яніння було встановлено в наслідок проведення огляду водія за допомогою технічного засобу.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, віднесено до компетенції судів. Тому наявність сигналу повітряної тривоги на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ніяким чином не впливало на розгляд справи по суті в суді. Тим більш, що будь-яких зауважень з цього приводу під час складання протоколу ОСОБА_2 не висловлював.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог саме закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Тож, постанова судді 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Коваль В.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин