Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №705/6854/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Суд: Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Дата: 06 квітня 2026 р.

Справа: №705/6854/25

Суддя: Душин О. В.

Справа №705/6854/25

2/705/1106/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Душин О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін у залі суду м. Умань цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» (вул. Симиренка, 36, м. Київ, ЄДРПОУ 13378964) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про повернення зайво виплачених грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

I. Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. Позивач ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути із відповідача заборгованість у вигляді зайво виплачених в наслідок лічильної помилки грошових коштів на загальну суму 40854,23 грн., судовий збір в сумі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 27 червня 2025 року громадянина України ОСОБА_1 було прийнято до ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» на посаду водія автотранспортних засобів згідно наказу про прийом на роботу № 1010040 від 27 червня 2025 року.

27 червня 2025 року з ОСОБА_1 було укладено трудовий договір (у письмовій формі), ознайомлено з посадовими інструкціями водія автотранспортних засобів та отримано згоду на обробку персональних даних. З 01 липня по 31 липня 2025 року ОСОБА_1 було направлено до відрядження з метою виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

За результатами роботи в цей період (перевезення до Німеччини та Франції) ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату та добові, які підлягали виплаті з врахуванням коштів отриманих авансом на відрядження.

Так, за вказаний період відрядження в якості авансу на відрядження ОСОБА_1 отримав 14 000,00 гривень, а саме:

- 08.07.2025 року – 5 000,00 гривень;

- 14.07.20205 року – 4 000,00 гривень;

- 22.07.2025 року – 3 000,00 гривень;

- 25.07.2025 року – 1 500,00 гривень;

- 30.07.2025 року - 500,00 гривень.

За виконану роботу ОСОБА_1 було нараховано 32623,00 гривень, які складались з 20760,00 гривень заробітної плати та 11 853,00 гривень добових.

З врахування 14000,00 гривень отриманих авансом на відрядження, відповідач мав отримати 16 041 гривню 22 копійки.

Але, 04 серпня 2025 року на картку відповідача ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» в наслідок лічильної помилки було перерахувало грошові кошті в сумі 56 895 гривень 45 копійок.

Таким чином, відповідач помилково отримав від ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» зайві грошові кошти на суму 40 854 гривні 23 копійки (сорок тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні 23 копійки).

Станом на 04 серпня 2025 року у ВІДПОВІДАЧА виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 40 854 гривні 23 копійки.

Відповідачу було повідомлено, що в нього виник борг перед роботодавцем у розмірі 40 854 гривні 23 копійки, оскільки на день звільнення (08 серпня 2025 року) сума нарахованої заробітної плати відповідачу вже була виплачена, а нарахована компенсація в сумі 1 339,36 гривень не була достатньою для покриття заборгованості. Однак, відповідач відмовився повертати зайво виплачені внаслідок лічильної помилки грошові кошти у розмірі 40 854 гривні 23 копійки, посилаючись на те, що вже витратив їх на особисті цілі.

Лічильна помилка, яка стала підставою для виплати ОСОБА_1 зайвих грошових коштів має суто технічний характер. Так, 04 серпня 2025 року під час обрахунку розміру заробітної плати відповідача ( ОСОБА_2 ) бухгалтером ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» ОСОБА_3 через відключення світла стався збій комп`ютерної програми підприємства за допомогою якої здійснюється нарахування заробітної плати працівників. Піч час збою комп`ютера з наступним його перезавантаженням, програма визначила розмір заробітної плати ОСОБА_4 за результатами роботи іншого водія підприємства, - ОСОБА_5 .

Таким чином, технічний характер лічильної помилки полягає у дефекті (ваді) в роботі програмного забезпечення під час використання його оператором, що призвело до невідповідності (некоректного) результату запланованої роботи комп`ютерного пристрою.

2. Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, якими обґрунтовуються його заперечення проти позовних вимог до суду не надав.

3. Жодних інших заяв по суті справи від учасників до суду не надходило.

Отже, за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 21 листопада 2025 року було відкрите провадження у даній справі, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження було направлено позивачу до його електронного кабінету 23 листопада 2025 року.

Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження було надіслано рекомендованим відправленням, яке повернулось до суду 11 грудня 2025 року із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18)).

Інших заяв, клопотань від учасників справи до суду не надходило.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви та висновки суду.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі наданих до суду доказів.

1. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ», а саме 27 червня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ», було укладено трудовий договір (у письмовій формі), ознайомлено з посадовими інструкціями водія автотранспортних засобів та отримано згоду на обробку персональних даних, також 27 червня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ», було укладено договір про повну матеріальну відповідальність з водієм автотранспортних засобів.

Крім того, прийняття відповідача на посаду водія автотранспортних засобів підтверджується наказом про прийом на роботу № 1010040 від 27 червня 2025 року.

Як вбачається з копії відомостей № 462 від 08 липня 2025 року, № 477 від 14 липня 2025 року, № 498 від 22 липня 2025 року, № 510 від 25 липня 2025 року, № 516 від 30 липня 2025 року відповідач ОСОБА_1 в якості авансу на відрядження отримав 14 000,00 гривень, а саме:

- 08.07.2025 року – 5 000,00 гривень;

- 14.07.20205 року – 4 000,00 гривень;

- 22.07.2025 року – 3 000,00 гривень;

- 25.07.2025 року – 1 500,00 гривень;

- 30.07.2025 року - 500,00 гривень.

Також за виконану роботу відповідачу було нараховано 32 623,00 гривень, як складались з 20 760,00 гривень заробітної плати та 11 853,00 гривень добових.

З врахування 14000,00 гривень отриманих авансом на відрядження, відповідач мав отримати 16 041 гривню 22 копійки.

Однак, 04 серпня 2025 року ОСОБА_1 внаслідок лічильної помилки отримав від ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» грошові кошти в сумі 56 895 гривень 45 копійок, замість належних йому 16 041 гривні 22 копійки, що підтверджується копією оборотної-сальдової відомості за липень 2025 року та копією оборотної-сальдової відомості по рахунку 3721.

Як зазначає позивач, 04 серпня 2025 року під час обрахунку розміру заробітної плати відповідача ( ОСОБА_2 ) бухгалтером ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» ОСОБА_3 через відключення світла стався збій комп`ютерної програми підприємства за допомогою якої здійснюється нарахування заробітної плати працівників. Піч час збою комп`ютера з наступним його перезавантаженням, програма визначила розмір заробітної плати ОСОБА_4 за результатами роботи іншого водія підприємства, - ОСОБА_5 .

08 вересня 2025 року відповідача було звільнено з посади водія ТОВ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» на підставі наказу № 1010061 від 08 вересня 2025 року за статтею 38 КЗпП України.

Суд погоджується з доводами позивача, що виплата зайвих коштів виникала внаслідок лічильної помилки, оскільки бухгалтер не мав підстав нарахувати відповідачу 56 895 гривень 45 грн. заробітної плати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Однак, відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду україни № 13 N 13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням ст.127КЗпП,суди мають враховувати,що: 1) вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв`язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин.

До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору; 2) не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав,зазначених у пунктах 3,5,6 ст. 36, пунктах 1,2,5ст. 40 КЗпП, а також при направленні на навчання та у зв`язку з виходом на пенсію. Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч. 2 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 заробітна плата була зайво виплачена внаслідок лічильної помилки.

За таких обставин, суд робить висновок, що відповідач ОСОБА_1 , зобов`язаний повернути зайво виплачені кошти в розмірі 40854 гривні 23 коп., у зв`язку з цим позов підлягає задоволенню.

Для спростування доводів позову відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, жодних належних і допустимих доказів, визначених законом, суду не надав.

IV. Розподіл судових витрат та правничої допомоги.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Враховуючи предмет і складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 1000,00 гривень на професійну правничу допомогу, що є співмірним із наданим обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» до ОСОБА_1 про повернення зайво виплачених грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» (ЄДРПОУ 13378964, вул. Симиренка, 36, м. Київ) заборгованість у вигляді зайво виплачених в наслідок лічильної помилки грошових коштів на загальну суму 40854 (сорок тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» (ЄДРПОУ 13378964, вул. Симиренка, 36, м. Київ) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Т ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» (ЄДРПОУ 13378964, вул. Симиренка, 36, м. Київ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07 квітня 2026 року.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» (вул. Симиренка, 36, м. Київ, ЄДРПОУ 13378964);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя О.В. Душин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua