Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №712/1345/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа 712/1345/26

Провадження № 2/712/2166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді – Пироженко В.Д.

при секретарі – Каплі А.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шуляк Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів у зв`язку з істотною зміною обставин, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) про зміну розміру аліментів у зв`язку з істотною зміною обставин.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.12.2021 року з нього стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Вказане рішення суду набрало законної сили та виконується у встановленому законом порядку.

Позивач зазначає, що після ухвалення рішення суду відбулися обставини, які істотно, об`єктивно та тривало вплинули на його матеріальне становище, стан здоров`я та рівень працездатності, а саме: він був призваний на військову службу та під час проходження якої він отримав тілесні ушкодження (поранення), тому змушений був проходити стаціонарне лікування, було оперативне втручання та необхідність в тривалій медичній реабілітації. Внаслідок цих обставин його стан здоров`я істотно погіршився, він обмежений у можливості здійснювати трудову діяльність у попередньому обсязі; його фактичний дохід суттєво зменшився, значну частину наявних коштів він вимушений витрачати на лікування, реабілітацію та підтримання належного стану здоров`я.

Просить змінити розмір аліментів визначений рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.12.2021 року у справі № 712/11606/21. Зменшити розмір аліментів, що з нього стягуються на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , встановивши новий розмір аліментів у частці 1/8 від його доходів з урахуванням істотної зміни обставин, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.03.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, із заявами та клопотаннями до суду не звертався. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами Сімейного Кодексу України.

На підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.12.2021 року з ОСОБА_1 стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з 25.10.2021 та до досягнення ним повноліття.

Матеріалами справи встановлено, що при безпосередній участі військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань отримав травму, проходив стаціонарне лікування, переніс оперативне втручання, потребував лікування в умовах відділення післягострої реабілітації.

Позивачем до суду надано копії медичних документів та довідку військової частини про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, він був призваний на військову службу під час проходження якої отримав тілесні ушкодження (поранення), тому змушений був проходити стаціонарне лікування, було оперативне втручання та необхідність в тривалій медичній реабілітації, внаслідок цих обставин його стан здоров`я істотно погіршився, він обмежений у можливості здійснювати трудову діяльність у попередньому обсязі, його фактичний дохід суттєво зменшився, значну частину наявних коштів він вимушений витрачати на лікування, реабілітацію та підтримання належного стану здоров`я.

При цьому свої витрати позивач не підтверджує взагалі ніяким чином, навіть не зазначає ні про їх розмір, ні складові. При цьому він посилається на те, що його фактичний дохід суттєво зменшився, оскільки значну частину наявних коштів він вимушений спрямовувати на лікування, реабілітацію та підтримання належного стану здоров`я.

Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини 7, 8 статті 7 СК України).

В ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91, зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Відповідно до частини 5 статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Суд зазначає, що стаття 192 СК України дійсно передбачена можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійні підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасного настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.

Враховуючи приписи ст. 12 ЦПК України саме позивач повинен був довести обставини, які мають значення для вирішення спору за ст. 192 СК України, надати відповідні докази, що позивачем зроблено не було.

Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які в розумінні ст. 192 СК України, можуть свідчити про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, матеріали справи не містять.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи інтереси дитини, яка має право на належні умови для всебічного розвитку, освіти, виховання, на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, відсутність підстав для зменшення аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено зміни матеріального або сімейного стану, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача, який звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 180, 181,182 , 184, 191, 192, 199 СК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів у зв`язку з істотною зміною обставин залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст. ст. 354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 07.04.2026

ГОЛОВУЮЧИЙ :

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).