Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №646/3595/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/3595/26

Провадження № 1-кп/646/956/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 рокум. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора : ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221140000172 від 03.02.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківської області, Дергачівського р-ну, с. Прудянка, громадянина України, одруженого, з середньою спеціальною освітою, працюючого сантехніком у ЖК «Аеліта 1», зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, що визнане судом доведеним

ОСОБА_4 в період дії воєнного стану, поширеного на території України, введеного в дію Указом Президента України N?64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р., який на теперішній час продовжено, вчинив кримінальне правопорушення проти власності, за наступних обставин.

Так, 01 лютого 2026 року о 15:00 год. ОСОБА_4 перебував на автостоянці біля супермаркету «Клас», яка розташована за адресою: місто Харків, Основ?янський район, проспект Аерокосмічний, будинок 178, де побачив, як у дівчини випав з кишені мобільний телефон марки «Iphone», моделі «11», кольору «Green», в чохлі синього кольору, який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У цей час у нього виник раптовий, злочинний, корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме: вищевказаного мобільного телефону.

Далі з метою реалізації свого раптового, злочинного, корисливого умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, розуміючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення, вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу, взяв з асфальтованого покриття автостоянки за адресою: м. Харків, просп. Аерокосмічний, буд 178, та таким чином викрав мобільний телефон марки «Iphone», моделі «11», кольору «Green», в чохлі синього кольору, який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вартістю - 5 666 грн. 00 коп., після чого сховав його собі до кишені та покинув місце скоєння кримінального правопорушення.

Після чого, здійснивши крадіжку майна, ОСОБА_4 покинув територію автостоянки та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 5 666 грн. 00 коп.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Пояснив суду, що раптово виник намір на таємне викрадення чужого майна, оскільки було складне матеріальне становище. Свої дії піддав критичній оцінці, висловивши жаль щодо скоєного. Просив допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки йому цілком зрозуміло детально роз`яснене висунуте обвинувачення, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх немає ніякої необхідності. Погодився щодо запропонованої прокурором міри покарання.

ІІІ. Висновки суду

Потерпіла у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, надала заяву про розгляд без її участі, цивільний позов у кримінальному провадженні заявляти не буде, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, які вважали за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілої, керуючись вимогами ст. 325 КПК України, суд вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження без участі потерпілої, оскільки за її відсутності можливо вирішити питання, які вирішуються судом під час розгляду кримінального провадження.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Як унормовано п. 3 ч. 1 ст. 65 цього Кодексу, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Згідно з частиною 2 цієї статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим кримінальним правопорушенням.

На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 16 жовтня 2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ окреслив умови, за яких призначене судом покарання може вважатися пропорційним. Для цього воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити для людини особистий надмірний тягар (п. 38).

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Призначаючи ОСОБА_4 захід примусу, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, проте за обставин даної справи не завдало потерпілій тяжкої шкоди і непоправних наслідків, претензії від потерпілої відсутні. Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення не підвищують його суспільної небезпеки порівняно з типовими діяннями, що кваліфікуються за відповідною нормою закону про кримінальну відповідальність.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, працевлаштований, раніше не судимий.

При встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.

За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

З огляду на обставини кримінального провадження та поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування, а також під час судового розгляду, суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, ставлення ОСОБА_4 до скоєного, впливу призначеного покарання на виправлення обвинуваченого, з метою захисту прав і законних інтересів особистості, суспільства і держави, з урахуванням вимог справедливості і цілей правосуддя, щирого каяття, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі без ізоляції від суспільства в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.

Положення ст. 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями у справах даної категорії при призначенні покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк до п`яти років звільнити винну особу від його відбування з випробуванням за наявності підстав для висновку про можливість виправлення особи без відбування заходу примусу.

Іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (не свавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Беручи до уваги один епізод злочинної діяльності, дані про особу, який раніше не судимий, та те, що ОСОБА_4 повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, потерпілій не завдано тяжких наслідків, відсутність у потерпілої претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Зазначене дає підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 статтею 76 КК України.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід обвинуваченому під час судового розгляду не обирався. Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність відповідних клопотань учасників процесу, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України, на підставі якої з обвинуваченого підлягають стягненню витрати на проведення судової експертизи на користь держави у розмірі 4 240,80 грн.( висновок експерта №1618 від 16.02.2026 року)

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем свого проживання;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем свого проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 08 квітня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на залучення експерта в загальній сумі – 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) грн. 80 коп., у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи №1618 від 16.02.2026 року.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Iphone», моделі «11», кольору «Green», в чохлі синього кольору- вважати повернутим власнику.

Речовий доказ - диск «DVD-R», біло-жовтого кольору, з написом «DVD-R 4,75 Mb 16 X» - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1