Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №642/725/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

08 квітня 2026 року

Справа № 642/725/26

Провадження № 2/642/818/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.

за участю секретаря судових засідань Семенюк А.Є.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 2021255640 CARD від 04.11.2018 року у загальному розмірі 46 523.83 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 25 000 грн, заборгованості за відсотками 21 523.83 грн. а також судовий збір 2662.40 грн. та витрати на професійну правову допомогу 7000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 04.11.2018 року між АТ «ОТП-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № № 2021255640 CARD щодо кредитування та 04.11.2018 року відповідачу надані кредитні кошти в сумі 25000 грн.

15.03.2024 р. згідно умов Договору факторингу №15/03/24, АТ «ОТП-Банк» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 2021255640 CARD від 04.11.2018 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.

Позивач разом із позовом подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку спрощеного, у разі відсутності відповідача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою Холодногірського райсуду м. Харкова від 10.02.2026 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного без повідомлення/виклику сторін.

Відповідач відзиву на позов або клопотань до суду не подав.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З врахуванням вказаного, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, провівши у сукупності дослідження матеріалів справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

04.11.2018 р., укладено кредитний договір № 2021255640 CARD між АТ «ОТП-Банк» та ОСОБА_1 .

Згідно до вказаного договору загальний розмір кредиту складає 5642.51 грн. які перераховуються Продавцю 1 ТО ТОВ «Десна» ( код 36483471) за придбання телевізору та Продавцю 2 страховій компанії СК «Арсенал Лайф». Фіксована процентна ставка 0.01% річних.

15.03.24 р. згідно умов Договору факторингу №15/03/24, АТ «ОТП-Банк» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 2021255640 CARD від 04.11.2018 року на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.

Згідно розрахунку та договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 46523.83 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 25000 грн.; - заборгованість за відсотками становить 21523.83 грн.; - заборгованість за штрафними санкціями та комісійними винагородами становить 0 грн.; - заборгованість за пенею становить 0 грн.

Згідно паспорту споживчого кредиту, сума кредиту складає 5642,51 грн.

Згідно кредитного договору №2021255640 від 04.11.2018 р. та додатком №1 (графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту) загальний розмір кредиту наданого відповідачу ОСОБА_1 складає 5642,51 грн.

У позові позивач зазначає, що сума боргу перед новим кредитором становить 46523.83 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту - 25000 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів надання кредиту ОСОБА_1 саме у розмірі 25 000 грн.

Також, з наданої виписки з рахунка приватного клієнта №2021255640 не вбачається зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 суми у розмірі 25 000 грн., а ні суми у розмірі 5642,51 грн., як зазначено у кредитному договорі від 04.11.2018 (кредит надано 04.11.18 року, тоді як сам розрахунок датований з 06.11.18)

Позивач, не надав доказів на підтвердження позовних вимог, тобто, скористався своїми правами, передбаченим ЦПК України, на власний розсуд.

Відсутність первинних доказів надання Банком відповідачу кредиту, його розміру, можливого часткового повернення кредиту відповідачем не дає підстав суду робити висновок про те, що відповідач отримав кредит і порушив свої зобов`язання щодо його повернення, а також про заборгованість та її розмір.

Необхідність дослідження саме первинних документів в справах щодо стягнення кредитної заборгованості знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду України від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19).

Правова позиція щодо первинних документів відображена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2018р. в справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Проте, сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.

Таким чином, позивач звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від первісного кредитора первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості по кредитному договору.

Суд зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості відповідача.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, у задоволенні позову відмовлено повністю, то судовий збір та витрати на правничу допомогу залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 77,80, 81, 141, 258, 264-265, 268, 280-285 ЦПК України, ст.ст. 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя - Є.Б. Ольховський