Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №641/3152/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/516/2026 Справа № 641/3152/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12026226180000039 від 28.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, військовослужбовця, який перебуває на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти № 1 навчального батальйону індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», без місця реєстрації, фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого, РНОКПП НОМЕР_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Воєнний стан неодноразово продовжувався Указами Президента України, в останній раз Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Законом України від 12.01.2026 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Згідно з витягом з наказу № 123 від 30.04.2025 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), солдат ОСОБА_3 , курсант навчального взводу навчальної роти № 1 навчального батальйону індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що з 30.04.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти № 1 навчального батальйону індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та скоїв кримінальний проступок, а саме умисне нанесення легких тілесних ушкоджень своїй співмешканці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він буй пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки, перебував у близьких відносинах за наступних обставин.

Так, 27.02.2026 близько 14 години 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_3 та його співмешканкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на грунті ревнощів виник словесний конфлікт.

В ході конфлікту, ОСОБА_3 , діючи умисно, реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, знаходячись навпроти ОСОБА_5 , на відстані приблизно 2 метри, обличчям до неї, взяв зі столу кухонний ніж, що знаходився праворуч від останнього та з розмаху кинув вказаний ніж у бік ОСОБА_5 , який влучив потерпілій в область грудної клітини з лівої сторони.

Таким чином, в результаті протиправних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани на грудній клітині, яка виникла від дії гострого предмету, що має ріжучі властивості.

Встановлене у ОСОБА_5 тілесне ушкодження належить до легких тілесних ушкоджень, що викликало незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, відповідно до п.п 2.3.2 «Б», 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року.

Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисні легкі тілесні ушкодження.

Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд кримінального провадження в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_5 під час досудового розслідування надала заяву, в якій зазначила, що згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Згідно заяви ОСОБА_3 від 06.04.2026, яка була складена і підписана у присутності захисника ОСОБА_6 обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами викладеними в обвинувальному акті, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт, в якому зазначив клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку повністю доведена та його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він відповідно до ст. 89 КК України не судимий, неодружений, військовослужбовець, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, без місця реєстрації, за місцем несення служби характеризується посередньо.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 згідно ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України та пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставину, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості даного правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, що він військовослужбовець, враховує обставину що пом`якшує покарання та відсутність обставин що обтяжують покарання обвинуваченого, та приходить до висновку, що покарання у виді штрафу є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових кримінальних правопорушень.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова від 01.04.2026 на кухонний ніж з дерев`яною рукояткою, загальною довжиною приблизно 25 см., який поміщено до спеціального сейф-пакету WAR 1245289, належить скасувати.

Цивільний позов не заявлено. Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова від 01 квітня 2026 року на кухонний ніж з дерев`яною рукояткою, загальною довжиною приблизно 25 см., який поміщено до спеціального сейф-пакету WAR 1245289, опечатано, нанесено пояснювальний напис та засвідчено підписами учасників слідчої дії.

Речові докази, а саме:

– кухонний ніж з дерев`яною рукояткою, загальною довжиною приблизно 25 см., який поміщено до спеціального сейф-пакету WAR 1245289, опечатано, нанесено пояснювальний напис та засвідчено підписами учасників слідчої дії, який згідно квитанції № 03301 від 03.04.2026 року зберігається в камері збереження речових доказів ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області – знищити;

– дублікат відеозаписів з назвою: «export-352rt», «export-hnif2» записаних на диск Mr. DATA DVD-R 1-16X 4,7 GB/120min, який отримано від Департаменту патрульної поліції УПП в Харківській області – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження до Харківського апеляційного суду через Слобідський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя - ОСОБА_1