Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №554/1154/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 07.04.2026Справа № 554/1154/26

Провадження № 2/554/2219/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі головуючого судді- Шевської О.І., за участю секретаря судового засідання – Рябченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» звернулося 29.01.2026 року до суду із даним позовом, у якому прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 100020567 від 28.04.2023 року, в сумі: 20215 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,4 грн. та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову вказав, що 28.04.2023 року між фізичною особою позичальником- ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 100020567, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.

П. 7.1. Кредитного договору № 100020567 від 28.04.2023 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті.

На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет.

Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт).

Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 29.08.2023 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 104-МЛ/Т від 29.08.2023 р.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 100020567 від 28.04.2023 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем .

Сума заборгованості Відповідача становить 20215 грн., відповідно до виписки з особового рахунка, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн. , прострочена заборгованість за сумою відсотків за – 14550 грн. , прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту– 665 грн.

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22968459/2588 від 29.12.2025 р. , проте така вимога залишена без реагування з боку останнього.

Відповідачем до цього часу не погашено заборгованість перед позивачем, що і стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Відповідачем по справі надано до суду відзив на позовну заяву, в якій вказав, що визнає тіло кредиту у розмірі 5000 грн. Вказав, що відповідно до п.15 ст.1 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці в Україні мають право на звільнення від нарахованих відсотків за користування кредитом. Зазначив, що наданий час знаходиться в зоні бойових дій та надав довідку від 12.02.2026 року якою підтверджується , що він на даний час перебуває на військовій службі за контрактом в ВЧ НОМЕР_1 .

Ухвалою судді від 28.01.2026 прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача до суду не з`явився, надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає, не заперечує проти заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не зявився, попереньо подав відзив на позовну заяву в якому вказав, що визнає лише тіло кредиту в сумі 5 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28.04.2023 року між фізичною особою позичальником- ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 100020567, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до п. 7.1. договору цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний договір був укладений в електронній формі у відповідності до вимог ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальникові безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Відповідно до п.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті.

На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет.

Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт).

Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит.

Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 29.08.2023 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги 104-МЛ/Т від 29.08.2023 р.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 100020567 від 28.04.2023 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем .

Сума заборгованості Відповідача становить 20215 грн., відповідно до виписки з особового рахунка, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн. , прострочена заборгованість за сумою відсотків за – 14550 грн. , прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту– 665 грн.

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22968459/2588 від 29.12.2025 р. , проте така вимога залишена без реагування з боку останнього.

Відповідачем до цього часу не погашено заборгованість перед позивачем.

Розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України - правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У п. 6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11Закону України «Про електронну комерцію»).

П. 6.1.-6.5. договору передбачений порядок повернення кредиту, сплати процентів.

Відповідач порушив свої зобов`язання за договором, кредитні кошти не повернув, що в свою чергу є порушенням відповідачем зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. ст.526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).

ТОВ «ФК «Кредит капітал» є належним позивачем у даній справі, що підтверджується договором відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 29.08.2023 р.

В досудовому порядку відповідач не погасив заборгованість, вимога про врегулювання спору у позасудовому порядку, направлена позивачем на адресу відповідача, залишена без реагування.

Що стосується наданої довідки про те, що солдат ОСОБА_1 на даний час перебуває на військовій службі за контрактом в ВЧ НОМЕР_1 , слід вказати наступне.

Дійсно у пункті 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу на наданий відповідачем доказ перебування його на військовій службі не надає суду можливості встановити з якої саме дати ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, тоді як, з матеріалів справи вбачається наявність у первинного кредитора права нараховувати відсотки в період дії договору виникла з 28.04.2023 року.

Таким чином, зважаючи на укладання кредитного договору та відсутність доказів перебування ОСОБА_1 в лавах ЗСУ на час укладення кредитного договору та нарахування відсутків, останній не звільнений від нарахування відсотків по кредитному договору, а отже з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по кредитному договору в сумі 19550 грн. грн.

Щодо вимоги банку про стягнення комісії за видачу кредиту у розмірі 665 грн, суд зазначає наступне. Судом встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

Оцінюючи правомірність зазначеної вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до положень Цивільний кодекс України кредитодавець має право на отримання процентів за користування кредитом, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому чинне законодавство не передбачає права кредитодавця на стягнення будь-яких додаткових платежів, які не є платою за фактично надані послуги.

Згідно з Закон України «Про споживче кредитування» загальна вартість кредиту для споживача повинна бути чітко визначена, а всі платежі — обґрунтованими та зрозумілими для споживача.

Судом встановлено, що комісія за надання кредиту фактично не пов`язана з наданням окремої самостійної послуги, а є додатковим платежем за користування кредитними коштами, що за своєю правовою природою дублює проценти за користування кредитом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначена комісія стягується за конкретно визначену послугу, яка фактично була надана відповідачу.

Крім того, включення до договору умов про сплату такої комісії ставить споживача у невигідне становище та суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, визначеним цивільним законодавством, а також положенням Закон України «Про захист прав споживачів».

Аналогічна правова позиція викладена у практиці Верховного Суду, відповідно до якої комісії за надання або обслуговування кредиту підлягають критичній оцінці на предмет їх правової природи та обґрунтованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення комісії за надання кредиту є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги, що у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором, суд вважає, за можливе та необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 100020567 від 28.04.2023 року, в сумі: 20215 грн.,яка складається із: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн. , прострочена заборгованість за сумою відсотків за – 14550 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до часткового повного задоволення, а тому у відповідності до вимог п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2342,70 грн.

Позивач також прохає стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у сумі 8000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником позивача надано договір про надання правової ( правової) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року , акт №Д/12878 наданих послуг ( правової ( правничої) допомоги) від 05.01.2026 р. на суму 8000 грн., детальний опис наданих послуг до акту № Д/12878 від 05.01.2026 року за договором про надання правової( правничої) допомоги № 0107 від 01 липян 2025 року .

У постанові від 28 червня 2023 року у справі №463/2001/19 Верховний Суд зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Положеннями ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Суд дослідивши докази надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137,141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Під час вирішення питання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд звертає увагу на те, що провадження по цивільній справі відкрито в порядку спрощеного провадження, представник позивача жодного разу не приймав безпосередню участь в судовому засіданні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 п. 135 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Суд, вирішуючи питання щодо витрат понесених учасником справи на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що додані до клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат документи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному в позові розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13 ,81, 141, 263-265, 280-289,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 100020567 від 28.04.2023 року, в сумі: 19550 грн., яка складається із : 5000 грн. , прострочена заборгованість за сумою відсотків за – 14550 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» судовий збір в сумі 2342,70 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит – Капітал» , юридична адреса: м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_3 , адреса- АДРЕСА_1 .

Суддя О.І.Шевська