Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №363/1779/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"07" квітня 2026 р. Справа № 363/1779/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., за участю секретаря Підопригори Х.О., прокурора Бірюка Г.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Хотянівка, Вишгородського району, Київської області, громадянку України, ІПН НОМЕР_1 , депутата Вишгородської районної ради, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшли два адміністративних матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, які постановою Вишгородського районного суду Київської області від 07.04.2026 року об`єднано в одне провадження, присвоївши їм єдиний унікальний №363/1779/26.

1. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення за №4531 від 16.03.2026 року ОСОБА_1 , будучи депутатом Вишгородської міської ради Київської області, будучи суб?єктом відповідальності за правопорушення, пов?язані з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону за №1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія Закону за №1700-VII, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та пп. 2-7 розділу XIII Закону за №1700-VII, несвоєчасно 29.03.2025 року, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

2. Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення за №4532 від 16.03.2026 року ОСОБА_1 , будучи депутатом Вишгородської міської ради Київської області, будучи суб?єктом відповідальності за правопорушення, пов?язані з корупцією, згідно з пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону за №1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія Закону за №1700-VII, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та пп. 2-7 розділу XIII Закону за №1700-VII, несвоєчасно 29.03.2025 року, без поважних причин, подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 з обставинами, викладеними в протоколах про адміністративні правопорушення, що складені відносно неї погодилася частково, зазначила, що дійсно подала вказані декларації невчасно тому, що в той період втратила уважність, перебувала в напруженому емоційному стані. В той же час просила суд, відповідно до ст. 38 та ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП закрити провадження по об`єднаним справам із-за закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, оскільки вважає, що датою вчинення нею вказаних правопорушень є саме 01.02.2024 року, а не 29.03.2025 рік, як зазначено в протоколах.

Прокурор обставини, викладені у протоколах про вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 підтримав, зазначив про наявність в діях ОСОБА_1 ознак діянь, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та вважав, що останню слід притягнути до відповідальності та накласти на неї стягнення у відповідності до санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за вчинення нею адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, щодо неподання без поважних причин щорічних декларації за 2021 та 2022 роки.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , прокурора та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Так, відповідно до матеріалів до протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією за №4531 та за №4532 від 16.03.2026 року - згідно з постановою Вишгородської районної територіальної виборчої комісії Київської області за №87 від 24.11.2020 року за ОСОБА_1 визнано повноваження депутата Вишгородської районної ради.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року – повноваження депутата ради починаються з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів та визнання повноважень депутатів і закінчуються в день першої сесії ради нового скликання.

Частина 3 ст. 8 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» зазначає, що депутати місцевих рад повинні щороку до 1 квітня подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до Закону за місцем роботи (служби), крім само занятих осіб, безробітних або пенсіонерів, що подають вказані декларації до апаратів відповідних місцевих рад або їх виконавчих комітетів.

Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ за №1700- VII – народні депутати України, депутати Верховної ради АРК, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови – є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Отже, ОСОБА_1 , будучи депутатом Вишгородської районної ради є суб`єктом, на яку поширюється дія ЗУ за №1700- VII та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП – суб`єктом правопорушень в цій статті є особи, які відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 45 ЗУ за №1700- VII повинні подавати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій жер дави або місцевого самоврядування.

У відповідності до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України - Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» (далі – Закон за №3384-IX) набрав чинності 12.10.2023 року. Таким чином, з 12.10.2023 року здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону за №?1700-VII (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 45 Закону за №1700-VII визначено, що особи, зазначені у п. 1, підп.. «а», «в»-«г» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов?язані щорічно до 1 квітня подавати, шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Проте ЗУ за №3384-ІХ внесені зміни до деяких ЗУ, а саме: п.2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону за №1700-VII викладено у такій редакції - особи, які у 2022-2023 роках не подали декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього ЗУ, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» подають такі декларації не пізніше 31.01.2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені в ч. ч. 7-14 ст. 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені ч.ч. 7-14 ст. 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону за №1700-VII – НАЗК, з метою виконання покладених на нього повноважень, має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов?язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно-правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону за №1700-VII.

Відповідно до підп. п. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 року за №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 року за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону за №1700-VII (щороку), абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону за №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Таким чином, Законом України за №3384-ІХ визначено, що за загальним правилом до 31.01.2024 року слід подати щорічні декларації (з будь-якою позначкою) за 2021-2-22 звітні періоди.

Декларації, подані в період з 24.02.2022 року до 11.10.2023 року включно, вважаються такими, що були подані на виконання обов`язку, передбаченого ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» Закону за №1700-VII. Повторне їх подання не вимагається та є технічно неможливим.

Тобто, у ОСОБА_1 було право з 00:00 год. 01.01.2022 року по 23:59 11.10.2023 року, а після того виник обов`язок подати щорічні декларації за 2021 та 2022 роки упродовж часу з 00:00 год. 12.10.2023 року по 23:59 год. 31.01.2024 року (гранічний строк).

01.02.2024 року в 00:00 год. ОСОБА_1 порушила порядок, передбачений ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» та п.п. 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону за №1700-VII.

ОСОБА_1 24.11.2020 року набула повноваження депутата Вишгородської районної ради і повинна була подавати щорічні декларації кожного звітного періоду, а відтак гранічним терміном подачі щорічної декларації за 2021 та 2022 роки є 31.01.2024 рік.

Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://portal.nazk.gov.ua), щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки, ОСОБА_1 подала лише о 21 год. 05 хв. та 21 год. 10 хв. відповідно 29.03.2025 року, тобто несвоєчасно без поважних причин.

Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП - суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених ч. 2 та ч. 3 цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначене підтверджується дослідженими судом та доданими до протоколів письмовими доказами, а саме: копією паспорту та РНКПП ОСОБА_1 ; Листом Вишгородської районної ради від 12.11.2025 року; Постановою Вишгородської районної територіальної виборчої комісії Київської області; Рішенням Про затвердження Регламенту Вишгородської районної ради; Регламентом Вишгородської районної ради; Листом НАЗК; Послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»; копіями декларацій з відображенням дати їх подання за 2021 та 2022 роки.

Підсумовуючи вище зазначене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , будучи депутатом Вишгородської районної ради, тобто суб`єктом, на яку поширюється дія Закону за №1700-VІІ та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, в порушення вимог зазначеного законодавства, несвоєчасно 29.03.2024 року, без поважних причин, подала щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021-2022 роки. Будь-яких об`єктивних причин, які б унеможливлювали виконання нею вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII «Фінансовий контроль» та пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 року за №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 року за №987/36609, не встановлено.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю) тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов`язок, оскільки норми ч. 1 ст.68Конституції України встановлюють, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд вбачає у діях ОСОБА_1 вищевказані ознаки.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, передбачених ст. 172-6 ч. 1 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними та допустимим і такими, що доводять «поза розумним сумнівом» винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 172-6 ч. 1 КУпАП.

Що стосується посилання ОСОБА_1 на ст. 247 та ст. 38 КУпАП, суд вважає зазначити наступне:

Стаття 247 ч. 1 п. 7 КУпАП дійсно зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому числі і в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

Так, відповідно до вимог ст. 38 ч. 4 КУпАП – адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст. ст. 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

В даному випадку суд погоджується з особою, що склала відносно ОСОБА_1 зазначені протоколи в тому, що в даному випадку датою вчинення вказаних правопорушень слід вважати саме 29.03.2025 року – дату подання ОСОБА_1 зазначених декларації несвоєчасно (граничний термін до 31.01.2024 року), а відтак підстав для застосування ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП суд не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП - при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер вчинених правопорушень, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, наслідки вчинених нею правопорушень та ступінь її вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає, що адміністративним стягненням, необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобіганню вчиненню нею нових правопорушень повинна бути міра відповідальності у виді штрафу в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, відповідно до ст. 36 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись Законом України «Про запобігання корупції», ст. ст. 172-6, 268, 277, 279, 280, 283-285, 287-289 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні нею адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, відповідно до ст. 36 КУпАП, а саме у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок на користь держави.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.

Суддя О.П. Дьоміна