Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №359/2359/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/2359/25

Провадження №2/359/398/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2026р. м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чирки С.С.,

при секретарі Кривохижі О.М.

за участю

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 08.10.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 уклали договір про надання споживчого кредиту. Згідно з яким ТОВ «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9900 гривень, які він зобов`язався протягом встановленого сторонами строку повернути та сплатити відсотки за їх користування. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 16322,90 гривень. В подальшому право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 16322,90 гривень, понесені витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 9000,00 грн. витрат на правову допомогу.

10 грудня 2026 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшли письмові пояснення. У вказаних поясненнях представник зазначив, що в період з 11 жовтня 2021 року по 01 лютого 2022 року відповідач повернув первісному кредиторові 12 297,00 грн. Крім того згідно оформленої відповідачем анкети-заявки, останньому Первісним кредитором видано 9 900,00 грн. кредитних коштів терміном на 4 дні під 0,88% за кожний день їх користування. Після закінчення строку кредитування фінансові установи не мають права нараховувати проценти, встановлені за користування кредитом у межах строку кредитування, тому вказані відсотки вражає нараховані необґрунтовано. Крім того представник не погоджується з комісією нарахованою за надання кредиту. Вважає, що оскільки надання фінансового кредиту відповідає економічним потребам лише самого кредитодавця, то такі дії не є послугою, що надається позичальнику, а відтак встановлена кредитним договором комісія за видачу кредиту обмежує права останнього та відповідно є нікчемною.

22 січня 2026 року від представника позивача надійшло заперечення на письмові пояснення, відповідно до яких представник зазначає, що у договорі сторони погодили, що строк користуванням кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Також звертає увагу, що у встановлений 4-ий строк кредитування відповідач не повернув кошти, а тому, зобов`язаний нести наслідки невиконання зобов`язання, передбачені в вищезазначеному Кредитному Договорі та ч.2 ст.625 ЦК України. Щодо комісії зазначає, що вона була погоджена сторонами договору. Комісія за видачу кредиту супроводжується витратами первісного кредитора, так як для перерахунку залучається платіжна організація, тобто, така комісія є повністю аргументована. Комісія за пролонгацію аналогічно є аргументованою, адже первісному кредитору в обумовлені Договорами строк не було повернуто кредитні кошти, а тому, несуться додаткові витрати, надається послуга по пролонгації Договорів. Тобто, твердження відповідача про неправомірність нарахування комісії є хибним, а перерахунок боргу за виключенням такої комісії є недоречним, таким, що суперечить умовам Договору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив факт отримання кредитних коштів у розмірі 9900 грн., однак зазначив, що ним була повернута сума у розмірі 12297 грн., яка на його думку мала покрити всі витрати за спірним договором.

Представник відповідач у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив, просив визнати договір неукладеним, послався на безпідставність стягнення витрати на правову допомогу, оскільки договір був укладений не з адвокатом а фізичною-особою підприємцем. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Матеріали справи містять договір про споживчий кредит №5158668 від 08 жовтня 2021 року, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати ОСОБА_2 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 1.2 Договору сума кредиту становить 99000,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 Договору кредит надається загальним строком на 4 дні з 08.10.2021.

Відповідно до п. 1.6 стандартна процентна ставка за користуванням кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно із ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

ТОВ «Мілоан» надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі передбаченому договором, що підтверджується рухом коштів по картці від 02.01.2026 року, наданої на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 12.12.2025 року. Вказаний факт також підтвердив у судовому засіданні сам ОСОБА_2 .

Сторонами у справі визнано обставину здійснення ОСОБА_2 періодичних платежів на рахунок ТОВ «Мілоан» на виконання умов кредитного договору № 5158668.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами укладено договір про споживчий кредит.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно розрахунку позивача, борг ОСОБА_2 за кредитним договором складає 16322,90 грн., що становить: 5743,00 грн. – основний борг, 9886,90 грн. заборгованість по відсоткам та 693 грн. комісії.

26.07.2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Мілоан» укладено Договір факторингу №26-07/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги відповідно до реєстру боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №26-07/2024, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5158668.

Відповідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи вище вказане суд вважає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №5158668.

Щодо періоду за який здійснюється нарахування відсотків слід зазначити.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.

Згідно до п. 2.2.3 Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.

Пунктом 2.3.2, Розділ 2.3 Договору передбачено, що є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору. Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.

З урахуванням умов кредитного договору, суд приходить до висновку, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитними коштами починаючи з дня, наступного за днем їх надання, і до моменту припинення кредитних правовідносин, у тому числі з урахуванням можливих пролонгацій. Укладеним між сторонами договором передбачено, що у разі неповернення кредиту у первісно визначений строк та продовження користування кредитними коштами або здійснення платежів у межах пролонгації, строк кредитування вважається продовженим, що, відповідно, зумовлює подальше нарахування процентів за базовою ставкою. Отже, доводи відповідача про безпідставність нарахування процентів після спливу первісного строку кредитування є необґрунтованими, оскільки такі нарахування прямо передбачені погодженими сторонами умовами договору.

Щодо нарахування комісії у розмірі 693,00 грн. слід зазначити.

Згідно з п. 1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту: 693, 00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про споживче кредитування, для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: - доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунковокасове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, законодавством прямо передбачено можливість встановлення у договорі про споживчий кредит комісій, пов`язаних із наданням кредиту, які є складовою загальних витрат за таким кредитом.

Враховуючи наведене, а також те, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплатити відповідну комісію за надання кредиту, суд приходить до висновку, що нарахована позивачем комісія за надання кредиту не суперечить вимогам чинного законодавства та є погодженим сторонами. Доводи відповідача про нікчемність такої комісії є безпідставними, оскільки вона входить до складу загальних витрат за споживчим кредитом та прямо передбачена законом і умовами договору.

Разом з тим, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірним договором, судом встановлено, що відповідачем здійснювались платежі на погашення заборгованості за кредитним договором, частина з яких була зарахована в рахунок оплати послуг з обслуговування кредиту. Вказану обставину також визнав позивач у поданих запереченнях на письмові пояснення.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом із тим, враховуючи правову позицію, викладену Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, суд зазначає, що у разі відсутності у кредитному договорі конкретизації переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлена комісія, а також відсутності доказів фактичного надання таких послуг позичальнику, положення договору щодо обов`язку сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, за які була нарахована відповідна комісія, а також не конкретизовано зміст таких послуг.

За таких обставин, нарахування комісії за обслуговування кредиту є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства у сфері споживчого кредитування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що кошти, сплачені відповідачем у рахунок комісії за обслуговування кредиту, підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, розмір заборгованості підлягає відповідному перерахунку з урахуванням зарахування сплачених відповідачем коштів на погашення тіла кредиту.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути грошові кошти у сумі 12487,90 грн. (5743,89 грн. заборгованість за тілом кредиту + 9886,90 грн. заборгованість за відсотками, + 693,00 грн. комісії – 3835,00 грн. за обслуговування кредиту).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Із наданих позивачем доказів вбачається, що договір про надання правової допомоги укладено з фізичною особою-підприємцем, яка не має статусу адвоката.

Таким чином, оскільки компенсації підлягають виключно витрати на професійну правничу допомогу адвоката, підстави для стягнення витрат, понесених на оплату послуг особи, яка не є адвокатом, відсутні.

За таких обставин, у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Натомість при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Так як позов ТОВ «Факторнг партнерс» задоволено частково (76,50%), то суд вважає за необхідне стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 1853,26 грн..

Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268,279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371), місцезнаходження: м.Київ, вул.Гедройця Єжи, буд.6 оф.521 заборгованість за кредитним договором в розмірі 12487,9 грн., судовий збір в розмірі 1853,26 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року.

Суддя Чирка С.С.