Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №932/15062/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Суд: Шевченківський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Дата: 10 березня 2026 р.

Справа: №932/15062/25

Суддя: Салькова В. С.

ЄУН 932/15062/25

Провадження №2/932/4545/25

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

11.03.2026 місто Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача та в обґрунтування вимог вказав, що 17.01.2019 між АТ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Р51.13020.004807412, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 36000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19,5% річних.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1

26.07.2023 між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», та ТОВ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-38/23, відповідно до умов якого до ТОВ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість в загальній сумі 86438,95 грн, з яких: 32374,37 грн – заборгованість за кредитом, 21070,36 грн – заборгованість за відсотками; 32994,22 грн – заборгованість за плату за обслуговування. Вказану заборгованість разом з судовими витратами позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 16.10.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 17.12.2025.

17.12.2025 судове засідання у справі відкладене на 11.03.2026 через неявку відповідача.

Представник позивача Руденко К.В. до суду не з`явився, судом отримане клопотання про розгляд справи за його відсутності зі згодою на ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явилася, причину неявки не повідомила, відзивів, заяв та клопотань будь-якого змісту суду не спрямувала.

В судовому засіданні 11.03.2026 через повторну неявку відповідача, що повідомлялася належним чином про час та місце судового розгляду, врахувавши неподання нею відзиву та відсутність заперечень сторони позивача проти проведення заочного розгляду справи, судом постановлено розглядати дану справу з ухваленням заочного рішення в порядку статей 280-282 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 17.01.2019 ОСОБА_1 уклала кредитний договір №Р51.13020.004807412 з АТ «ІДЕЯ БАНК», відповідно до умов якого їй були надані в кредит на поточні потреби грошові кошти в сумі 36000,00 грн на 36 місяців зі сплатою змінюваної процентної стави в розмірі 19,5%. Відповідачем також підписано Заяву-анкету, Заяву про акцепт публічної оферти банку на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки банку, Паспорт споживчого кредиту з графіком щомісячних платежів.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «ІДЕЯ БАНК» відступило на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1

26.07.2023 між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», та ТОВ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-38/23, відповідно до умов якого ТОВ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за укладеним нею з АТ «ІДЕЯ БАНК» кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників №3 до договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №Р51.13020.004807412 від 17.01.2019 на суму заборгованості 86438,95 грн, з яких: 32374,37 грн – заборгованість за кредитом, 21070,36 грн – заборгованість за відсотками, 32994,22 грн – заборгованість за платою за обслуговування.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором №Р51.13020.004807412 від 17.01.2019 на суму заборгованості 86438,95 грн, з яких: 32374,37 грн – заборгованість за кредитом, 21070,36 грн – заборгованість за відсотками, 32994,22 грн – заборгованість за платою за обслуговування.

Вказана сума заборгованості підтверджується й випискою з рахунку ОСОБА_1 за укладеним нею кредитним договором, а також довідкою-розрахунком заборгованості станом на 25.07.2023.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтями 526,530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того п.1 ч.1 ст.512 ЦК України встановлює, що кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

На підставі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові ВП ВС у справі №444/9519/12 від 28.03.2018.

Судом встановлено, що відповідач не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим наявна заборгованість, яка становить 86438,95 грн, з яких: 32374,37 грн – заборгованість за кредитом, 21070,36 грн – заборгованість за відсотками, 32994,22 грн – заборгованість за платою за обслуговування.

Відповідач не спростувала факт укладення кредитного договору та розмір заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, що свідчить про наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками.

Разом із цим суд не погоджується з наданим розрахунком заборгованості в іншій частині з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку обов`язковою умовою надання банківських послуг.

Такий правовий висновок міститься в постанові ВС у складі ОП КЦС від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц.

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також ЗУ «Про захист прав споживачів».

10.06.2017 набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладений в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч.1,2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до п.5 цих Правил банк надає споживачеві детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіку платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком №1 до Правил загальні витрати за споживчим кредитом – це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі ч.6 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

ВС у складі ОП КЦС у своєму правовому висновку в постанові від 09.12.2019 у справі № 24/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звернув увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах ВС від 21.04.2021 у справі №677/1535/15, від 15.12.2021року у справі №209/789/15, від 12.04.2022 у справі №640/14229/15.

Частиною першою, другою ст.228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові ВС від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.ч.1,2 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності та переліку таких послуг, погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити плату за видачу кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 1.10 кредитного договору №Р51.13020.004807412 від 17.01.2019 визначене, що позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в термін та в розмірах, визначених згідно з Графіком щомісячних платежів за кредитним договором.

Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено, що позичальник щомісячно має сплачувати внески, наведені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживачів...

З матеріалів цієї справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням чи інформуванням позичальника, надання таких послуг не відображене в матеріалах справи.

За таких обставин положення пункту 1.10 кредитного договору №Р51.13020.004807412 від 17.01.2019 є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт надання відповідачу окремих та чітко ідентифікованих послуг, що виправдовували б стягнення плати за «обслуговування». Дії банку з ведення обліку заборгованості, моніторингу кредиту чи надання інформації про стан заборгованості є невід`ємною частиною кредитного договору та входять до функціональних обов`язків кредитора, або ж мають надаватися споживачу безоплатно відповідно до вимог закону, зокрема, ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування».

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення плати за обслуговування в розмірі 32994,22 грн є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу становлять 10000,00 грн.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду копію договору про надання юридичних послуг №02/08/2024 від 02.08.2024; копію довіреності від 26.02.2024; акт приймання-передачі наданих послуг №56 від 03.03.2025 до договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024; витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №56 від 03.03.2025 до договору №02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024.

Отже, з огляду на зазначені норми права та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу (правову) допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки вони хоча й пов`язані з розглядом справи, але не відповідають критеріям розумності їх вартості. Тому, на думку суду, розмір правничої (правової) допомоги має бути визначений у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судового збору у розмірі 3028,00 грн, однак, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням положень ст.141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог 1872,21 грн і в іншій частині судовий збір у справі покладається на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2,5,10-13,141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 4, код за ЄДРПОУ 41915308) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №Р51.13020.004807412 від 17.01.2019 у розмірі 32374,37 грн заборгованості за кредитом та 21070,36 грн заборгованості за відсотками, а всього – 53444 (п`ятдесят три тисячі чотириста сорок чотири) грн 73 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн, та витрати на сплату судового збору в сумі 1872,21 грн, а всього – 6872 (шість тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 21 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 16.03.2026.

Суддя: В.С. Салькова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua