Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №304/649/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 304/649/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 копійок).

Відповідно до постанови суду, - 27 грудня 2024 року 00 годин 21 хвилина у с. Дубриничі по вул. Центральній ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано поліцейським за допомогою технічного засобу відеофіксації, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Мандзич В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, що відповідає положенню ст. 247 КУпАП. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнятою без з`ясування усіх обставин справи. Зазначає, що транспортним засобом марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 він не керував, тобто у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Звертає увагу, що з наданих суду відеофайлів не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Зазначає, що як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складено такий 27 грудня 2024 року о 23:55:20, тоді як з мотивувальної частини протоколу було зазначено, що таке було вчинено о 00:21:50 27 грудня 2024 року, тобто вищевказаний протокол було складено у понад 23 годин; згідно направлення на огляд водія транспортного засобу від 27.12.2024, то таке було видано о 22:00 год., що також суперечить складанню протоколу, окрім цього, не зрозуміло ким саме оформлялось вищевказане направлення, оскільки таке не містить прізвища, ім`я, по батькові особи, яка направляла і мала доставити на огляд. Посилається на те, що не зрозумілим є те, чому саме працівники поліції мали намір направити його на огляд до КНП «ОЗНПД» ЗОР у м. Берегово, тоді як відповідний найближчий медичний заклад знаходиться в м. Ужгороді. Також звертає увагу на те, що матеріали справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП два рази судом першої інстанції поверталися на доопрацювання, оскільки жоден відеозапис не містить моменту зупинки транспортного засобу. Проте, недоліків зазначених у постановах суду від 27.02 та 18.03.2025 працівниками поліції усунуту взагалі не було – не надано жодного відеозапису, який би містив моменту зупинки транспортного засобу, однак на наведене суд увагу не звернув та розглянув справу.

Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, - справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , про наявність оскаржуваної постанови не знав взагалі. Копію постанови отримав у канцелярії суду – 08.08.2025 року. Просить суд поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 28.07.2025.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останній належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а розгляд справи у зв`язку з неявкою його до апеляційного суду вже відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 , враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, її розгляд проведено судом першої інстанції без участі останнього, а дані про належне виконання судом першої інстанції вимог ст. 285 КУпАП у матеріалах справи відсутні, тому причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнаються поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №206838 від 27.12.2024 року, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Так, відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що 27 грудня 2024 року 21:50 год. у с. Дубриничі по вул. Центральній водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимогу п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що протокол про адміністративне правопорушення, складено 27 грудня 2024 року о 23:55:20, тоді як з мотивувальної частини протоколу було зазначено, що таке було вчинено о 00:21:50 27 грудня 2024 року, тобто вищевказаний протокол було складено у понад 23 годин, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки такі технічні помилки у часі не ставлять під сумнів достовірність зафіксованих подій, а також не впливають на оцінку допустимості таких доказів.

Отже, вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що із змістом протоколу ознайомлений, однак від надання пояснення відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.12.2024 (огляд не проводився); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3742420 від 27 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП; рапортом поліцейського СРПП відділення поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Кичери І.М. від 28.12.2024 року, який адресований т.в.о.начальника відділення поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області О.Гондорчину та в якому зазначені обставини події, які мали місце 27.12.2024; дослідженими відеоматеріалами відносно ОСОБА_1 , з яких вбачається, що останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці події так і у закладі охорони здоров`я, які не викликають в апеляційного суду сумніви та узгоджуються між собою; іншими матеріалами справи.

Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана постанова прийнята без з`ясування усіх обставин справиє необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст. 251, 252 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що з наданих суду відеофайлів не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що наявною у справі постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3742420 від 27.12.2024 року стверджується, що водій ОСОБА_1 27.12.2024 о 21:50:44 год. у с. Дубриничі по вул. Центральній, керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, якане скасована у встановленому законом порядку, тому суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що працівники поліції запропонували саме ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки вбачали у нього ознаки алкогольного сп`яніннята пропонували йому пройти огляд на місці або проїхати до медичного закладу у м. Ужгород для проходження медичного огляду. Від проходження такого огляду останній відмовився.

Факт керування транспортним засобом не заперечувався самим ОСОБА_1 , як під час спілкування останнього з працівниками поліції так і під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Сумнівів в тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 , у суду апеляційної інстанції не виникає, оскільки вказані обставини в повній мірі доведено сукупністю належних та допустимих доказів, які долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що нормами КУпАП взагалі не передбачено обов`язку працівників поліції фіксувати факт керування, а відповідно і долучати такий відеозапис до протоколу про адміністративне правопорушення за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП два рази судом першої інстанції поверталися на доопрацювання, оскільки жоден відеозапис не містить моменту зупинки транспортного засобу. Проте, недоліків зазначених у постановах суду від 27.02 та 18.03.2025 працівниками поліції усунуту взагалі не було – не надано жодного відеозапису, який би містив моменту зупинки транспортного засобу, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що згідно рапорту працівника поліції від 28.12.2024, який долучений до матеріалів справи, вбачається, що 27.12.2024 під час патрулювання у с. Дубриничі по вул. Центральній, було зупинено ТЗ марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_1 , у якого не працювала ліва фара у режимі ближнього світла. Під час перевірки документів було встановлено, що водієм вказаного ТЗ являється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та в ході спілкування з ним, у останнього було виявлено ознаки сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, а відтак йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу Драгер, або у медичному закладі, на що водій відмовився.

Також апеляційний суд зазначає, що всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Окрім цього, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, й оскарження таких дій та його результатів ОСОБА_1 , а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього.

Не надано й доказів, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість працівників поліції.

Тому, апеляційний суд доходить висновку, що поліцейські при виконанні своїх функціональних обов`язків діяли у межах наданих їм повноважень.

Отже, всупереч доводів ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, працівники поліції діяли у відповідності до вимог закону, та в законному порядку встановили факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а тому провадження щодо нього не може бути закрите за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п. 2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тому, доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 , як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги апелянта зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, як штраф суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований судом першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага