Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №944/156/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/156/25 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/263/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

в січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом доОСОБА_2 , в якому просила змінити (збільшити) розмір стягуваних судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області №944/6390/22 від 02.02.2023 аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на її користь по 5 000,0 грн аліментів на кожну дитину до їх повноліття.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та у подружжя народились спільні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Усі вони разом з відповідачем зареєстровані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однак там не проживають, оскільки в Яворівському районному суді Львівської області перебуває на розгляді справа про поділ майна подружжя, де предметом спору є, зокрема, зазначений будинок. Діти проживають із позивачем по АДРЕСА_2 та перебувають на її повному утриманні. Так, згідно судового наказу від 02.02.2023 у справі № 944/6390/22 відповідач сплачує аліменти на дітей у розмірі частки всіх видів заробітку щомісячно, що складає 7 221, 00 грн, однак дана сума є недостатньою для належного утримання трьох дітей. Позивач витрачає усі зароблені кошти на утримання дітей та їх розвиток, в той час, коли відповідач надає мінімальні кошти на їх розвиток. Водночас, він часто перебуває за межами України, має постійне місце праці і достойний місячний дохід в розмірі 1 600 євро. А тому, позивач змушена звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на спільних дітей, а саме, вважає за необхідне стягувати з ОСОБА_2 на її користь по 5000,00 грн на кожну дитину щомісячно до їх повноліття.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року, позов задоволено частково.

Вирішено:

змінити розмір стягуваних аліментів та стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , аліменти на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 3 200, 00 гривень 00 копійок щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення розпочати з дня набрання рішенням законної сили і проводити до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 775, 17 грн судового збору.

Виконавчий документ за попереднім судовим рішенням відкликати.

Рішення суду першої інстанції оскаржили сторони у справі.

Так, позивачка ОСОБА_1 в обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не взяв до уваги заявлені нею позовні вимоги та обставини, які викладені в позовній заяві, які стороною відповідача не спростовано.

Зазначає, що розмір аліментів, які сплачує відповідач на підставі судового наказу орієнтовно становить 5 100, 00 грн, дана сума є недостатньою для належного утримання трьох дітей.

Звертає увагу на те, що відповідач часто перебуває за межами України, має постійне місце праці та достойний дохід в розмірі 2 000 євро, що становить більше 100 000 гривень, однак належного утримання дітям не забезпечує.

Просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 в обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає таке незаконним, необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову.

Зазначає, що за текстом поданого позову про збільшення розміру аліментів позивачка ОСОБА_1 , яка у визначений законом строк не змінювала предмету позову, просила постановити рішення про збільшення розміру аліментів на утримання дітей, шляхом стягнення по 5 000, 00 грн на кожну дитину до їх повноліття. При цьому позивач ОСОБА_1 покликається на статтю 192 СК України, згідно якої розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Однак, фактично позивач ОСОБА_1 заявила позовну вимогу про зміну способу стягнення присуджених аліментів, а саме з присуджених по судовому наказу Яворівського районного суду Львівської області від 02.02.2023 по справі № 944/6390/22 аліментів у розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів на аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 5 000, 00 грн на кожну дитину.

Звертає увагу й на те, що доводи позивача про покращення майнового становища відповідача є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення. Натомість, суд в оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтував, в чому полягає покращення матеріального становища платника аліментів ОСОБА_2 , чи відповідно погіршення матеріального становища стягувача аліментів ОСОБА_1 , або погіршення чи поліпшення стану їх здоров`я, або інші обставини, які можуть бути підставою для збільшення розміру присуджених аліментів шляхом зміни способу їх присудження.

Просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20.11.2023 у справі №944/5064/23 було розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу повернуто дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 ».

Від даного шлюбу сторони мають троє спільних дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 .

З долученої позивачем копії акта про фактичне проживання особи від 18.12.2024 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 проживають: ОСОБА_9 та її діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Судовим наказом Яворівського районного суду Львівської області № 944/6390/22 від 02.02.2023 вирішено стягувати щомісячно із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня подання заяви - 21.12.2022.

Стороною відповідача надано суду довідки ФОП ОСОБА_10 про доходи ОСОБА_2 , за якими сума доходу останнього за період березень-квітень 2025 року складала 12 800,0 грн, за червень-серпень 2025 року – 36 425, 76 грн.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах ВП № 71165246, сума аліментів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 становить 7 221, 00 грн щомісячно. Боржником за період січня 2023 року по квітень 2025 року сплачено 207 661, 46 грн. Переплата становить 1 223, 96 грн.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

При прийнятті рішення у справі, суд враховує той факт, що відповідач є працездатним, а також, його позицію про те, що він не відмовляється від обов`язку утримувати неповнолітніх дітей. Крім того, відсутні відомості про те, що з нього проводяться будь-які стягнення за виконавчими документами на користь інших утриманців.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Відповідно до частини десятої статті 7 СК України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 18 СК України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Способами захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, зміна правовідношення (пункт сьомий частини другої статті 18 СК України).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 51 Конституції України встановлює обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини перша-третя статті 181 СК України).

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).

При цьому конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків (див. постанову Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року в справі № 686/28590/23).

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2025 року становить 3 196, 00 гривень.

Згідно із частинами першою та другою статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно із частинами першою та другою статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач є працездатною особою, може надавати утримання своїм дітям. До того ж, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти на спільних з позивачкою дітей.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, відповідач бере участь в утриманні дітей та здійснював сплату аліментів за судовим наказом у визначеному розмірі. Проте, надання додаткових готівкових коштів дітям під час побачень з ними було здійснено відповідачем добровільно, і такі дії не було здійснено відповідачем в рахунок сплати аліментів, між учасниками справи договір про сплату аліментів на дітей не укладався.

Водночас, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в разі можливості, бажання, необхідності кожен із батьків, зокрема і відповідач, вправі матеріально допомагати дітям як у грошовій формі, так і натуральній (придбання одягу, речей, іграшок, тощо) понад розмір аліментних платежів, які визначені судовим рішенням.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, зокрема, щодо утримання дитини, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

На підтримання доводів своєї апеляційної скарги відповідач не надав суду доказів про неможливість сплати ним аліментів у визначеному судом розмірі.

При вирішенні даного спору місцевий суд, оцінивши матеріальне становище сторін по справі, врахувавши принцип розумності та справедливості, інтереси дітей, дійшов вірного висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача слід стягувати на користь позивачки аліменти на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 200,00 грн (що становить прожитковий мінімум на одну дитину) на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доводи апеляційних скарг як позивачки, так і сторони відповідача, є неспроможними, оскільки спростовуються вищенаведеним.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданих апеляційних скарг, виходячи з меж їх доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 – 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2026 року.

Головуючий С. М. Копняк

Судді: С. М. Бойко

А. В. Ніткевич