Вирок від 07 квітня 2026 р. у справі №462/6892/25 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/6892/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025142410000005 від 09.01.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, освіта середня, одруженого, особи з інвалідністю 3 групи загального захворювання з дитинства, зареєстрованого: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого згідно із ст. 89 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджений Законом України № 2l02-IX від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресію російської федерацій проти України відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діє по даний час.

Також, пунктом 3 Указу Президента України визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до рішення Прикордонної служби України № 23-61122/0/6/-22, прийнятого відповідно до Указу Президента, з метою забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, проведення своєчасної та повної мобілізації, заборонено на період дії правового режиму воєнного стану виїзд за межі України громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, а постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», встановлено правила перетину державного кордону громадянами України.

Однак усупереч цьому, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, спрямованим на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб з невстановленими в ході досудового розслідування особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.03.2025 року, усвідомлюючи можливості незаконного збагачення внаслідок задоволення попиту на незаконний перетин кордону України громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не мають права на безперешкодний виїзд за межі України, здійснював пошук вказаних осіб.

Так, 28.03.2025 року близько 12.04 год. в ході телефонної розмови через месенджер «WhatsApp» із ОСОБА_6 , повідомив останньому про те, що разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами зможе допомогти йому у організації переправлення його через державний кордон України до країн Європейського Союзу через пункту пропуску в Закарпатський області.

В подальшому, 29.03.2025 року, реалізуючи свій спільний із невстановленими в ході досудового розслідування особами злочинний умисел, під час телефонної розмови по месенджеру «WhatsApp» із ОСОБА_6 домовився із ним про зустріч у кафе «Хінкальня» ТОЦ «Fabrik», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45.

Цього ж дня, близько 12.06 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у кафе «Хінкальня» ТОЦ «Fabrik», що за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45, під час особистої зустрічі із ОСОБА_6 , повідомив та запропонував останньому варіанти та шляхи незаконного перетину через державний кордон України та повідомив, що вартість послуг становитиме 15000 доларів США, половину із яких у сумі 7500 доларів США ОСОБА_6 може передати йому, як завдаток за виготовлення документів, а іншу половину ОСОБА_6 має мати у день зустрічі та організації незаконного переправлення. Також всю суму ОСОБА_6 може мати із собою одразу в день перетину державного кордону України, однак у м. Львові має залишитись якась довірена особа, яка б змогла у цей день віддати йому половину коштів після перетину ОСОБА_6 державного кордону. Під час зустрічі ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_6 про те, що організує транспортний засіб, довірену особу, яка безперешкодно доставить ОСОБА_6 до Закарпатської області у с. Нижні Ворота, де в подальшому невстановлені досудовим розслідуванням особи йому нададуть безкоштовне житло на 2 дні і потім незаконно через один із пунктів пропуску Закарпатської області переправлять через державний кордон України. Окрім цього повідомив ОСОБА_6 про необхідність мати закордонний паспорт, а він йому забезпечить наявність бронювання у «Резерв+» і для цього просив надати фотографію паспорта громадянина України.

09.04.2025 року, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел із невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_5 в ході телефонних розмов із ОСОБА_6 , що мали місце близько 10.00 год. та 18.00 год. по месенджеру «WhatsApp», повідомив останньому про те, що готовий до поїздки, узгодив всі деталі незаконного перетину кордону у Закарпатській області із невідомими особами і зможе наступного дня забрати ОСОБА_6 на своєму транспортному засобі та безперешкодно доправити до Закарпатської області у с. Нижні Ворота, де його заберуть невідомі особи та незаконно переправлять через державний кордон України.

В подальшому 10.04.2025 року близько 12.00 год. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_6 по месенджеру «WhatsApp» та повідомив, щоб він очікував його у місці їхньої заздалегідь обумовленої зустрічі на території готелю «Гелікон», що за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 230, куди приїде за ним на своєму транспортному засобі ввечері цього ж дня і безперешкодно доправить його до Закарпатської області.

Цього ж дня близько 17.30 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у кафе «Мід Бар», що на території готелю «Гелікон» за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 230, в ході розмови із ОСОБА_6 надав останньому вказівки та усні гарантії щодо можливості незаконного перевезення його через пункт пропуску державного кордону України на територію Європейського Союзу на транспортному засобі, який він йому забезпечить, за що отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 5000 доларів США, що згідно із офіційним курсом НБУ становить 208405 грн, після чого протиправна діяльність ОСОБА_5 була припинена правоохоронними органами, а вказані кошти вилучено.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприяння його вчиненню вказівками, наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, при вищезазначених обставинах визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. При цьому суду дав показання, що із своїм давно знайомим чоловіком із Закарпатській області, імені та інших анкетних даних якого на даний час не пригадує, вирішив заробити грошові кошти та в умовах воєнного стану, введеного в України згідно із указом Президента України від 24.02.2022, вирішив організувати незаконний перетин кордону громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не мають права на безперешкодний виїзд за межі України. З цією метою він підшукав та у період з 28.03.2025 року по 10.04.2025 року спілкувався із ОСОБА_6 , якому за кошти у сумі 15000 доларів США надавав вказівки, а також на власному транспортному засобі мав безперешкодно доправити до Закарпатської області та за допомогою невідомих йому осіб в подальшому незаконно переправити через державний кордон України до країн Європейського Союзу через пункту пропуску в Закарпатський області. Таким чином обвинувачений надав суду свідчення про обставини вчинення ним кримінального правопорушення, як це викладено в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати, оскільки є особою із інвалідністю 3 групи загального захворювання з дитинства, на даний час переніс оперативне втручання та звернувся про визначення йому 2 групи інвалідності, не може самостійно пересуватись, також просить половину коштів із суми застави перерахувати на потреби Збройних Сил України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом було встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

За викладених вище обставин суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд доходить висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за обставин, встановлених в обвинувальному акті та судом. Дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 332 КК України, як організація незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприяння його вчиненню вказівками, наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_5 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше несудимий згідно із ст. 89 КК України, є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання з дитинства, 30.01.2026 року у відділенні № Центру хірургії та онкохірургії ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 Територіальне медичне об`єднання м. Львова» йому проведено оперативне втручання з приводу видалення правобічного абсцесу, на обліку у психіатричному закладі не перебуває, перебуває на обліку в КНП Пустомитівської міської ради «Пустомитівська лікарня» з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок поєднаного вживання наркотичних та психоактивних речовин з синдромом залежності, одружений, за місцем проживання характеризується нейтрально.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Санкцією ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

У ч. 1 ст. 69 КК України зазначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно із п. 3, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення. Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо. Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд враховує, що він щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання з дитинства, 30.01.2026 року переніс оперативне втручання, внаслідок чого не може самостійно пересуватись, просить перерахувати половину внесеної ним застави в розмірі 60560 грн на потреби Збройних Сил України. Наведені обставини дають суду можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що в конкретному випадку з урахуванням особи винного та наведених обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, призначення покарання, яке передбачене санкцією ч.3 ст. 332 КК України, однак у розмірі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції інкримінованої статті, є можливим і буде достатнім для виправлення останнього і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Така позиція суду узгоджується із позицією, викладеною у постанові ВС у справі №591/2221/19 (провадження №51-4503км19) та постанові ККС ВС від 07.02.2023 у справі №187/1548/15-к.

Таким чином суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 основне покарання, із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 332 КК України, у виді п`яти років позбавлення волі.

При цьому, із врахуванням вищенаведеного на підставі ст. 75 КК України суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування такого покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, який є необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень.

Також, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

З приводу додаткових покарань суд зазначає, що оскільки вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення не було пов`язане з його діяльністю чи займаною посадою, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, а також позбавлення спеціального звання у даному випадку є недоцільним, що відповідає позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 09 грудня 2025 року у справі № 715/1379/23 /провадження № 51 - 1420 км 25/.

Окрім того, статтею 77 КК України визначено вичерпний перелік додаткових покарань у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Оскільки у наведеному переліку відсутня конфіскація майна, відтак така й не може бути застосована до ОСОБА_5 у зв`язку із звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

У даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні. Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно із п. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому п. 1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання; П. 5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються.

Оскільки транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Camry», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin код НОМЕР_2 ; 1 (один) ключ запалювання із брелоком чорного кольору у вигляді «медведика» до транспортного засобу марки «Toyota» моделі «Camry», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin код НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Toyota» моделі «Camry», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin код НОМЕР_2 , із серією НОМЕР_3 , видане ТСЦ 4641 (за допомогою якого планувалось переправлення осіб через державний кордон України), а також мобільний телефон марки «ZTE Blade A35» моделі Z2453, ІМЕІ 1) НОМЕР_4 ІМЕІ 2) НОМЕР_5 , з карткою мобільного оператора зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «Redmi» моделі 23028RNCAG, ІМЕІ 1) НОМЕР_7 ІМЕІ 2) НОМЕР_8 з двома сім-картами мобільних операторів зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_6 та ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_9 ; телефон з надписом «МІ» золотистого кольору, з сім-картою «Водафон» s/n НОМЕР_10 використовувалися як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а тому відповідно до положень ст. 96-2 КК України до таких слід застосувати спеціальну конфіскацію і конфіскувати їх у дохід держави.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 14.04.2025 року та 23.04.2025 року, слід скасувати.

Запобіжний захід у виді застави - залишити в силі до набрання вироком законної сили, а після набрання вироком законної сили частину заставу в розмірі 60560 грн повернути заставодавцю, а решту коштів в розмірі 60560 грн перерахувати на потреби Збройних Сил України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю на 3 (три) роки, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Camry», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin код НОМЕР_2 ; 1 (один) ключ запалювання із брелоком чорного кольору у вигляді «медведика» до транспортного засобу марки «Toyota» моделі «Camry», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin код НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Toyota» моделі «Camry», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin код НОМЕР_2 , із серією НОМЕР_3 , видане ТСЦ 4641, а також мобільний телефон марки «ZTE Blade A35» моделі Z2453, ІМЕІ 1) НОМЕР_4 ІМЕІ 2) НОМЕР_5 , з карткою мобільного оператора зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «Redmi» моделі 23028RNCAG, ІМЕІ 1) НОМЕР_7 ІМЕІ 2) НОМЕР_8 з двома сім-картами мобільних операторів зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_6 та ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_9 ; телефон з надписом «МІ» золотистого кольору, з сім-картою «Водафон» s/n НОМЕР_10 ; грошові кошти у сумі 1000 доларів США номіналами купюр 100 доларів США та 500 євро номіналами купюр по 50 євро, грошові кошти: 1 купюра номіналом 1 гривня, 1 купюра номіналом 100 гривень, 1 купюра номіналом 10 доларів США, 6 купюр номіналом 200 гривень, 2 купюри номіналом 20 євро, 2 купюри номіналом 100 доларів США на підставі ст. 96-2 КК України та ч. 9 ст. 100 КПК Україн, конфіскувати в дохід держави в порядку спеціальної конфіскації.

- телефон марки «Galaxy F06» моделі SM-A065F/DS, IMEI НОМЕР_11 , IMEI 2 - НОМЕР_12 , із сім карткою оператора мобільного зв?язку «Київстар» із номером телефона НОМЕР_13 - повернути ОСОБА_6

-несправжні грошові кошти (імітаційні засоби), зокрема 150 купюр номіналом 100 доларів США, які мають одинакові номери та серії РВ 54551198 F; - повернути уповноваженому органу.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 14.04.2025 року та 23.04.2025 року- скасувати.

Запобіжний захід у виді застави ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Після вступу вироку в законну силу частину коштів в сумі 60560,00 грн, що внесені ОСОБА_5 , як застава на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області, перерахувати на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, а саме UА843000010000000047330992708. Іншу частину коштів в сумі 60560,00 грн повернути застоводавцю ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: