Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №638/4000/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 638/4000/25

провадження № 22-ц/818/1583/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого – Тичкової О.Ю.

Суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», Харківська міська рада,

треті особи – Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2025 року в складі судді Теслікової І.І., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 2 кімнат житловою площею 28,1 кв.м., загальною площею 42,6 кв.м.; просила зняти арешт з майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна № 55742406 від 15.03.2018 Шевченківського ВДВС м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, обтяження №25932242; виключити відомості з державного реєстру речових прав щодо арешту нерухомого майна ОСОБА_5 , запис про обтяження №25932242 від 15.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті відкрилась спадщина на належне йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло реєстраційний № НОМЕР_1 , виданого 18.10.2002 року відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету ХМР, 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . 10.08.2023 року нею подана заява про видачу спадщини після смерті ОСОБА_5 10.08.2023 року постановою Державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори Ольги Сімакової у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовлено на підставі того, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано обтяження № 12097377 від 18.11.2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.11.2015 року Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції та № 25932242 від 15.03.2018 року Шевченківським ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

З відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що виконавче провадження № 55742406 відкрито 08.02.2018 року на підставі виконавчого листа №638/3877/14-ц 2/638/1955/15 виданий 07.06.2017 Дзержинський районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 заборгованості на користь КП « Харківські теплові мережі » у розмірі 6829,77 грн за період з 01.12.2009 по 31.10.2012. Постановою про арешт майна боржників від 15.03.2018 року у ВП № 55742406 накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби від 24.04.2023 року виконавчий лист № 638/3877/14-ц 2/638/1955/15 виданий 07.06.2017 Дзержинський районним судом м. Харкова у виконавчому провадженні № 55742406 повернутий стягувачу - КП « Харківські теплові мережі».

Через зазначені обставини, а саме арешту на майно від 15.03.2018, що належить боржнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 у виконавчому провадженні № 55742406, запис про обтяження № 25932242 від 15.03.2018 у позивача існують перешкоди у реалізації спадкових прав, порушуються право спадкоємця отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати право власності на зазначене майно.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Знято арешту з майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна № 55742406 від 15.03.2018 Шевченківського ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, обтяження № 25932242.

В решті позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим що у виконавчому провадженні № 55742406 24.04.2023 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, повторне пред?явлення для виконання виконавчого листа № 638/3877/14-ц 2/638/1955/15 виданий 07.06.2017 Дзержинський районним судом м. Харкова стягувачем не здійснено, наявність такого обтяження майна перешкоджають позивачу в оформленні спадкових та майнових прав після смерті свого чоловіка, що становить непропорційне втручання у його право на мирне володіння майном, яке гарантується статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зняти арешту з майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна № 55742406 від 15.03.2018 Шевченківського ВДВС м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, обтяження № 25932242 підлягає задоволенню. Проте позовна вимога про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів задоволенню не підлягає, з огляду на те що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, у тому числі, судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили. Таким чином, рішення суду, яким скасовано арешт майна та оголошення заборони його відчуження, є підставою для скасування державним реєстратором таких обтяжень у відповідному Державному реєстрі та виключення з нього записів про такі обтяження.

Крім того позовна вимога про визнання право власності у порядку спадкування на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 2 кімнат житловою площею 28,1 кв.м., загальною площею 42,6 кв.м. теж не підлягає задоволенню оскільки зі змісту постанови Державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори Ольги Сімакової якою відмовлено у вчинені нотаріальних дій, вбачається що позивачу було відмовлено на підставі наявності двох обтяжень:

-обтяження № 12097377 від 18.11.2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.11.2015 року Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції ,

-обтяження № 25932242 від 15.03.2018 року Шевченківським ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Разом з тим, позивач звертаючись до суду з позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Харківської міської ради, треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 не висувала позовну вимогу щодо зняття арешту накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.11.2015 року Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції - обтяження № 12097377 від 18.11.2015 року.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимого ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 2 кімнат житловою площею 28,1 кв.м., загальною площею 42,6 кв.м.; скасувати, та ухвали в цій частині нове судове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду в оскаржуваній частині рішення не відповідають дійсним матеріалам справи. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_5 станом на 15 січня 2024 року міститься тільки номер запису про обтяження «25932242 від 15.03.2018 року, інші записи про обтяження відсутні. Тобто на час розгляду справи наявне тільки одне обтяження №25932242 від 15.03.2018 яке і було предметом позову. Крім того, підчас винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №774/02.31 від 10 серпня 2023 року державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Ольгою Сімаковою було помилково наведено неправдиві відомості, а саме щодо наявності за ОСОБА_5 запису про наявність другого обтяження №12097377 від 18.11.2015 року, оскільки зазначене обтяження присутнє у витягу з державного реєстру речових прав від 19.11.2025 року номер витягу №452778401 на ім`я ОСОБА_5 . Та зазначено що дане обтяження припинено. Отже жодних перешкод щодо визнання за позивачкою права власності на 1/6 частки квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 не існує.

Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт погоджується з рішенням суду в частині задоволення позовної вимоги щодо зняття арешту з майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна № 55742406 від 15.03.2018 Шевченківського ВДВС м.Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, обтяження № 25932242 та не оскаржує рішення в частині відмови у задоволені позовної вимоги про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів.

Керуючись статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає у межах вимог апеляційної скарги, а саме в частині відмови у задоволені позовної вимоги про визнання нею право власності у порядку спадкування на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 2 кімнат житловою площею 28,1 кв.м., загальною площею 42,6 кв.м

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18.10.2002 року реєстраційний № 1-02-228728 квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта від 15.01.2024, 22.05.2024 міститься номер запису про обтяження 25932242 від 15.03.2018 постанова про арешт майна, серія та номер: 55742406, виданий 15.03.2018 видавник: Шевченківський ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40133784 від 15.03.2018 ОСОБА_6 , Щевченківський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області арешт нерухомого майна ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 55742406 відкрито 08.02.2018 року на підставі виконавчого листа №638/3877/14-ц 2/638/1955/15 виданий 07.06.2017 Дзержинський районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 заборгованості на користь КП « Харківські теплові мережі » у розмірі 6829,77 грн. за період з 01.12.2009 по 31.10.2012

Постановою про арешт майна боржників від 15.03.2018 року у ВП № 55742406 накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби від 24.04.2023 року виконавчий лист № 638/3877/14-ц 2/638/1955/15 виданий 07.06.2017 Дзержинський районним судом м. Харкова у виконавчому провадженні № 55742406 повернутий стягувачу - КП « Харківські теплові мережі».

Відповідно до листа в.о. начальника відділу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.01.2024 року на звернення ОСОБА_7 повідомлено про те, що у виконавчому провадженні № 55742406 24.04.2023 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Підстав для винесення постанови про зняття арешту з майна боржника відповідно до ст. 59 ЗУ « Про виконавче провадження» не встановлено.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 30.11.2022 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа № 202/2023.

Спадкоємцями за законом згідно ст. 1261 ЦК України є дружина – ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .

Відповідно до спадкової справи № 202/2023

-10.08.2023 року подана заява про видачу спадщини після смерті ОСОБА_5 - ОСОБА_4

-10.08.2023 року постановою Державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори Ольги Сімакової відмовлено у вчиненні нотаріальної дії , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 на підставі того, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на ім?я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано обтяження № 12097377 від 18.11.2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.11.2015 року Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції та № 25932242 від 15.03.2018 року Шевченківським ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Положеннями ч.3 ст.1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Верховний Суд у постанові від 22.013.2023 у справі № 463/6829/21-ц зазначив, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до постанови держаного нотаріуса від 10 серпня 2023 року №774/02.31 про відмову у вчинені нотаріальної дії вбачається що державним нотаріусом встановлено шляхом доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно що на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано обтяження №12097377 від 18.11.2015 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження ві 17.11.2015 року Дзержнського ВДВС Хакрівського міського управління юстиції та №25932242 від 15.03.2018 року Шевченківським ВДВС м. Харкова ГТ УЮ у Харківській області.(а.с.13)

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта від 15.01.2024 міститься номер запису про обтяження 25932242 від 15.03.2018 постанова про арешт майна, серія та номер: 55742406, виданий 15.03.2018 видавник: Шевченківський ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40133784 від 15.03.2018 ОСОБА_8 , Щевченківський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області арешт нерухомого майна ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .(а.с.16)

Відповідно до інформації з витягу з державного реєстру речових прав від 19.11.2025 року міститься номер запису 12097377 від 18.11.2015 постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: 49378722, виданий 17.11.2015, видавник: державний виконавець Дзержинського ВДВС ХМ УЮ Кузнєцова Т.М. Вид обтяження – арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження – все майно в межах суми 2613,89 грн, станом на 19.11.2025 обтяження припинено. В параметрах запиту вказано – ОСОБА_5 .(а.с.202)

Відповідно до змісту ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2026 року вбачається що заяву ОСОБА_1 задоволено, судовий наказ №2-Н/638/1425/15 від 27 квітня 2015 року скасовано.(а.с.200)

Постановою старшого державного виконавця Кузнецової Т.М. від 19.11.2025 року виконавче провадження з примусового виконання закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.(а.с.201)

Враховуючи вище викладене, надані позивачем документи підтверджують що станом на момент звернення до суду з позовом за ОСОБА_5 було лише одне обтяження від 15.03.2018 № 25932242 про арешт майна боржника яке було скасовано оскаржуваним рішенням суду, а вказане у постанові державного нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальних дій обтяження під № 12097377 від 18.11.2015 стосується іншої особи ОСОБА_5 та станом на 19.11.2025 року є скасованим на підставі постанови старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Харкові СМ УМЮ Кузнєцовою Т.М. від 19.11.2025 року на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 січня 2016 року по справі 2-с/638/58/16.

Отже відсутні підстави для відмови у задоволені позову в частині за позивачем право власності у порядку спадкування на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 2 кімнат житловою площею 28,1 кв.м., загальною площею 42,6 кв.м.

Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права у зв`язку з чим рішення в оскаржувані частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення нове судове рішення, яким позов про визнання за ОСОБА_9 право власності у порядку спадкування на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 2 кімнат житловою площею 28,1 кв.м., загальною площею 42,6 кв.м.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, п. 2 ч. І ст.374, п.п.2,3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіслової Олени Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 – задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволені позову про визнання за ОСОБА_9 право власності у порядку спадкування на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 2 кімнат житловою площею 28,1 кв.м., загальною площею 42,6 кв.м. – скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_9 право власності у порядку спадкування на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 2 кімнат житловою площею 28,1 кв.м., загальною площею 42,6 кв.м. – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/6 (одну шосту) частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось і не переглядалось.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

В.Б. Яцина