Постанова від 29 березня 2026 р. у справі №393/373/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2026 року м. Кропивницький

справа № 393/373/25

провадження № 22-ц/4809/510/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кузь Олександра Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2025 року у складі судді Подліпенця Є. О. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати нечинним договір оренди землі, укладений 28.09.2004 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 строком на 49 років, щодо земельної ділянки площею 6,22 га кадастровий номер 3523455100:02:000:0435, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області.

Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 28 вересня 2004 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,22 га строком на 49 років.

Після смерті орендодавця право власності на зазначену земельну ділянку в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 , до якого як до нового власника перейшли права та обов`язки орендодавця за чинним договором оренди.

Разом із тим, позивач зазначає, що відповідно до вимог законодавства, чинного на момент укладення спірного договору, такий договір підлягав обов`язковій державній реєстрації, а право оренди виникало лише з моменту такої реєстрації.

За результатами отриманих від органів Держгеокадастру документів встановлено, що у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі відсутні відомості про реєстрацію договору оренди від 28 вересня 2004 року, натомість у відповідному записі міститься інформація про інший договір, що унеможливлює ідентифікацію спірного договору та підтверджує відсутність його належної державної реєстрації.

ОСОБА_1 вважав, що відсутність такої реєстрації свідчить про те, що договір не набув юридичної сили, а отже не створює для сторін прав та обов`язків.

Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки є нечинним у зв`язку з відсутністю його державної реєстрації у встановленому законом порядку, що порушує право позивача як власника земельної ділянки на вільне володіння, користування та розпорядження нею, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нечинним договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що спірний договір оренди земельної ділянки від 28.09.2004 є чинним, оскільки був укладений сторонами з дотриманням вимог законодавства, фактично виконувався ними протягом тривалого часу та зареєстрований у встановленому на той момент порядку, що підтверджується записом у Книзі реєстрації договорів оренди землі, а недоліки оформлення такого запису не спростовують факту державної реєстрації.

Позивач, як спадкоємець орендодавця, прийняв спадщину, знаючи про існування орендних правовідносин, і не довів порушення своїх прав чи законних інтересів саме укладенням чи виконанням договору, не навів передбачених законом підстав недійсності правочину, а також обрав неналежний спосіб захисту, оскільки вимога про визнання договору нечинним не передбачена законодавством.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги є суперечливими через невідповідність кадастрових номерів земельних ділянок, що додатково виключає можливість їх задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Кузь О. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Ухвалою Новгородського районного суду Кіровоградської області від 06.11.2025 у в задоволенні заяви адвоката Кузь О.М. про залишення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нечинним договору оренди земельної ділянки без розгляду відмовлено. Позивач вважає, що вказана ухвала є протиправною та такою, що не відповідає процесуальним нормам.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Дійшовши висновку про наявність державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 28.09.2004, суд першої інстанції не встановив належними та допустимими доказами сам факт такої реєстрації.

Покладений в основу рішення запис № 490 у Книзі реєстрації договорів оренди землі містить внутрішні суперечності, зокрема різні площі земельної ділянки, невідповідність кадастрового номера спірній ділянці, а також відомості про різних суб`єктів, що унеможливлює ідентифікацію цього запису як такого, що стосується саме спірного договору. Зазначений запис містить дописи, виконані олівцем, походження яких не встановлено, що виключає можливість визнання таких відомостей офіційними та достовірними.

Суд першої інстанції безпідставно визнав допустимими докази, які не відповідають вимогам закону до письмових доказів, оскільки містять підчистки, виправлення та не застережені дописи, що унеможливлює встановлення їх первинного змісту.

При цьому, суд першої інстанції не вжив жодних заходів для перевірки автентичності таких доказів та не надав належної оцінки доводам сторони щодо їх недопустимості.

Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, договір оренди земельної ділянки набирає чинності виключно з моменту його державної реєстрації. Відсутність належного запису про державну реєстрацію договору у встановленому законом порядку свідчить про те, що такий договір не набрав чинності та не породжує правових наслідків.

Окрім цього, суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, безпідставно визнавши належними повноваження представника відповідача. Незважаючи на заявлені сумніви щодо автентичності підпису у договорі про надання правничої допомоги та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, суд відмовив у його задоволенні, не перевірив достовірність поданих документів і фактично допустив участь у справі представника без належного підтвердження його повноважень.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від адвоката Пузира В. О., який представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13.11.2025 залишити без задоволення.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції представник позивача адвокат Кузь О. М. підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача адвокат Науменко І. Ф. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №325824 виданого на підставі рішення Новгородківської РДА від 22.05.2002 № 190 – р та зареєстрованого в Книзі записів держаних актів на право приватної власності на землю за № 6840 від 22.05.2002 ОСОБА_3 передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку кадастровий номер 3523455000:02:000:0435, площею 6,22 га, розташованої на території Новгородківської селищної ради.

28.09.2004 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області, площею 6,22 га, який, як вказано в договорі зареєстрований в Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра Державного земельного кадастру, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 29.09.2004 за № 490.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємцем земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,22 га, в межах згідно з планом розташованої на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області переданої спадкодавцю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його брат — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 661773, виданого Новгородківською РДА 26.07.201 власником земельної ділянки кадастровий номер 3523455100:02:000:0435, площею 6,2195 га. розташованої в Кіровоградської обл., Новгородківському районі, Новгородківської селищної ради за межами населеного пункту за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2011 № 482 Новгородківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області є ОСОБА_1 .

Відповідно до копії Книги № 4 записів реєстрації договорів оренди землі в графі під записом № 490 вказано кадастровий номер земельної ділянки 3523455000020000435, площа 6,22 га, 0,60 га, цільове призначення для ведення ГСГВ, сторони АТЗТ «Сільгоспінвест» ОСОБА_4 . Райдержадміністрація, ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . термін років - 49.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

На час підписання договору оренди частиною другою статті 124 ЗК України передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

При цьому у частині другій статті 125 ЗК України було визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Крім того, частиною другою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно зі статтями 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Таким чином, у разі оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 538/322/21 (провадження № 61-12868св21).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №325824 виданого на підставі рішення Новгородківської РДА від 22.05.2002 № 190 – р та зареєстрованого в Книзі записів держаних актів на право приватної власності на землю за № 6840 від 22.05.2002 ОСОБА_3 передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку кадастровий номер 3523455000:02:000:0435, площею 6,22 га, розташованої на території Новгородківської селищної ради (а. с. 12).

28.09.2004 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області, площею 6,22 га, який, як вказано в договорі зареєстрований в Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центра Державного земельного кадастру, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 29.09.2004 за № 490 (а. с. 10-11).

Згідно п. 8 договору оренди, договір укладено на 49 років, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 43 абзацу «Прикінцеві положення» договору оренди, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 21.10.2010 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що в Книзі реєстрації смертей 21.10.2010 зроблено відповідний актовий запис за № 94 (а. с. 7).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2011 посвідченого державним нотаріусом Новгородківської районної державної нотаріальної контори Голобородько О.В. спадкоємцем земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,22 га, в межах згідно з планом розташованої на території Новгородківської селищної ради Новгородківського району Кіровоградської області переданої спадкодавцю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його брат — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 8).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 661773, виданого Новгородківською РДА 26.07.2011 власником земельної ділянки кадастровий номер 3523455100:02:000:0435, площею 6,2195 га розташованої в Кіровоградської області, Новгородківському районі, Новгородківської селищної ради за межами населеного пункту за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2011 № 482 Новгородківської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області є ОСОБА_1 (а. с. 21).

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.06.2025 06.09.2016 внесено відомості державним реєстратором Куриленко В.О., Новгородківська селищна рада, Кіровоградська обл. щодо земельної ділянки кадастровий номер 3523455100:02:000:0435, площа 6,2195 га про право власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 661773, виданий 26.07.2011, видавник Новгородківська РДА (а. с. 22).

Відповідно до копії Книги №4 записів реєстрації договорів оренди землі в графі під записом № 490 вказано кадастровий номер земельної ділянки 3523455000020000435, площа 6,22 га, 0,60 га, цільове призначення для ведення ГСГВ, сторони АТЗТ «Сільгоспінвест» ОСОБА_4 . Райдержадміністрація, ОСОБА_2 . Бодня ОСОБА_5 . термін років - 49 (а. с. 23-25).

Оцінивши наведені обставини справи у їх сукупності, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що ключовим у даному спорі є не лише питання наявності чи відсутності державної реєстрації договору оренди землі від 28 вересня 2004 року, а передусім належність обраного позивачем способу судового захисту.

Так, із матеріалів справи слідує, що позивач фактично заперечує сам факт набуття договором оренди чинності, посилаючись на відсутність його належної державної реєстрації, що відповідно до законодавства, чинного на момент укладення договору, є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права оренди.

Водночас, звертаючись до суду із вимогою про визнання договору нечинним, позивач обрав спосіб захисту, який не передбачений, а ні нормами Цивільного кодексу України, а ні спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що правочин, який не вчинено (не укладено), не може бути визнаний недійсним або нечинним, оскільки відсутній сам предмет такого визнання. У такому випадку спір має вирішуватися шляхом застосування інших, ефективних способів захисту порушеного права.

За змістом наведених вище норм матеріального права та правових висновків Верховного Суду, у випадку, коли особа заперечує факт укладення договору або його набрання чинності, належним способом захисту є звернення з негаторним позовом, зокрема про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення, із наведенням у мотивах позову доводів щодо неукладеності чи ненабрання чинності відповідного договору.

Натомість ОСОБА_1 не заявляв вимог, спрямованих на реальне відновлення свого порушеного права як власника земельної ділянки, зокрема не просив усунути перешкоди у користуванні, не заявляв вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння чи повернення її з користування відповідача.

Саме по собі визнання спірного договору нечинним не призведе до відновлення порушеного права позивача, не усуває наслідків фактичного користування земельною ділянкою відповідачем та не змінює правового становища сторін у спірних правовідносинах, а отже не є ефективним способом захисту у розумінні статті 16 ЦК України, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що відмова у задоволенні даного позову не позбавляє позивача права на звернення до суду з належним та ефективним способом захисту, зокрема із вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення, з наведенням доводів щодо неукладеності чи ненабрання чинності спірним договором у межах відповідного спору.

Доводи апеляційної скарги щодо доведеності факту відсутності державної реєстрації спірного договору оренди суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки оцінка таким обставинам має надаватися лише в межах розгляду спору за належного та ефективного способу захисту порушеного права, тоді як у даній справі позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, по суді правильно відмовив в задоволенні позову, проте помилково надав доведеності факту реєстрації та чинності оспорюваного договору оренди, тоді як насамперед мав оцінити, чи є обраний позивачем спосіб захисту належним, оскільки вимога про визнання договору нечинним не передбачена законом і не відновлює порушене право.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нечинним договору оренди земельної ділянки, проте, помилковими є мотиви відмови в задоволенні позову, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, а рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Кузь Олександра Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07.04.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник