Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №243/1006/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1007/26 Справа № 243/1006/26 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 (молодший сержант, радіо телефоніст), місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, стягнуто судовий збір, -

в с т а н о в и л а :

постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18.01.2026 о 09 год. 35 хв., будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , виконував обов`язки військової служби у стані алкогольного сп`яніння за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що огляд проведено з порушенням вимог Інструкції, неуповноваженою особою. У матеріалах справи відсутні докази того, що особа, яка проводила огляд, була уповноважена на його проведення.

Зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази перебування його у стані сп`яніння у робочий час. Відсутність відео фіксації, на його думку, свідчить про порушення процедури проведення огляду та складання протоколу.

Наголошує, що копію протоколу йому не вручено, а також не роз`яснено права та обов`язки, чим порушено його право на захист. Наявність підпису у протоколі не свідчить про фактичне роз`яснення таких прав.

Зауважує на порушення гігієнічних та технічних норм під час проведення огляду, оскільки мундштук приладу не було замінено на новий, а використання вживаного мундштука, на його думку, могло спотворити результати. При цьому зразки крові для аналізу не відбиралися, що позбавило його можливості спростувати некоректні дані приладу.

Наголошує, що за фактом тих самих подій відомості внесено до ЄРДР за ч. 1 ст. 115 КК України, а стан алкогольного сп`яніння включено до повідомлення про підозру як обставину, що обтяжує покарання, у зв`язку з чим, на його думку, дана справа підлягає закриттю.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про день, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення строків судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін і предмет спору.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.

Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені в апеляційній скарзі доводи захисту, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи у його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи доводів, висловлених останнім.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним лише за умови, що зауваження сторін фактично «заслухані», тобто належним чином досліджені судом.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 дотримано.

Так, суд першої інстанції встановив, що вина ОСОБА_1 підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДНК/С № 0253 від 18.01.2026;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів № 2858 від 18.01.2026 та результатом (чеком) тестування № 00004751 від 18.01.2026 (прилад № 83013395), згідно з якими за результатами огляду, проведеного 18.01.2026 о 10:35 год., встановлено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, результат тесту — 0,564 ‰. Огляд проведено у присутності двох свідків, які засвідчили його проведення своїми підписами в акті № 2858;

- письмовими поясненнями свідків від 18.01.2026, які підтвердили перебування військовослужбовця ОСОБА_1 у розташуванні підрозділу з явними ознаками алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби в умовах особливого періоду;

- військовим квитком серії НОМЕР_2 від 21.05.2012, який підтверджує перебування ОСОБА_1 на військовій службі.

Аналізуючи наведені докази у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є узгодженими між собою та беззаперечно свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, зокрема за розпивання алкогольних чи слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин чи військових об`єктів, а також за появу таких осіб на території військової частини або виконання ними обов`язків військової служби у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, якщо ці дії вчинені в умовах особливого періоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 особливий період — це період функціонування держави, її органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, який настає з моменту оголошення мобілізації або введення воєнного стану та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан, який у подальшому продовжувався і діє до теперішнього часу.

Матеріалами справи достеменно підтверджено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, під час виконання обов`язків військової служби пройшов огляд за допомогою газоаналізатора «Drager», за результатами якого встановлено стан алкогольного сп`яніння. Зазначені обставини є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він перебував у неробочий час, не заслуговують на увагу, оскільки під час проходження військової служби військовослужбовець вважається таким, що виконує свої службові обов`язки незалежно від часу доби.

Відповідно до ст. 5 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою від 12 січня 2024 року № 32, огляд проводиться уповноваженою посадовою особою на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості — безпосередньо в органі управління, військовій частині (установі, організації, підприємстві, закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів і тестів, які мають документ про відповідність, або лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов відповідну підготовку.

У даному випадку огляд проведено помічником начальника О та ППС ЦЗВ ВСР, молодшим сержантом ОСОБА_2 , і в апеляційного суду не виникає сумнівів щодо наявності у нього повноважень на проведення такого огляду. Крім того, норми закону, у тому числі зазначеного Порядку, не вимагають обов`язкового надання окремого доручення на проведення огляду військовослужбовця на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 6 вказаного Порядку уповноважена посадова особа під час проведення огляду застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, які не перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, та щодо неупередженості яких відсутні сумніви.

Аналогічні вимоги передбачені ч. 6 ст. 266-1 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду військовослужбовців із застосуванням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена особа застосовує відеофіксацію, а у разі неможливості — огляд проводиться у присутності двох свідків.

У даному випадку огляд проводився за участю свідків, що відповідає вимогам закону, а тому підстав вважати порядок його проведення порушеним апеляційний суд не вбачає.

Доводи ОСОБА_1 щодо порушення гігієнічних та технічних норм проведення огляду є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП він мав право не погодитися з результатами огляду та пройти його у закладі охорони здоров`я. Водночас матеріали справи не містять жодних даних про те, що ОСОБА_1 заперечував результати огляду або наполягав на його проведенні в медичному закладі із відбором біологічних зразків. Також під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення будь-яких зауважень ним не висловлено.

Крім того, огляд проводився у присутності свідків, які надали письмові пояснення та підписали відповідні документи, при цьому жодних зауважень ними не заявлено.

З цих же підстав не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про не роз`яснення йому прав та обов`язків, оскільки порушення його прав матеріалами справи не підтверджується і такі доводи не спростовують факту перебування військовослужбовця під час виконання службових обов`язків у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи ОСОБА_1 щодо подвійного притягнення до відповідальності за одних і тих самих обставин є необґрунтованими, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, вимагає спеціального суб`єкта — військовослужбовця, а його об`єктивна сторона полягає у виконанні службових обов`язків у стані алкогольного сп`яніння. Водночас кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, має інший об`єкт посягання та іншу об`єктивну сторону — посягання на життя особи.

Отже, хоча відповідні події могли мати місце в один час і за однакових обставин, дії ОСОБА_1 утворюють різні склади правопорушень — адміністративного та кримінального, що виключає порушення принципу недопустимості подвійного притягнення до відповідальності.

Апеляційний суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

У цьому випадку протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та зазначеній Інструкції, а тому підстави для визнання його недопустимим відсутні.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно і об`єктивно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та навів в оскаржуваній постанові докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування оскаржуваної постанови і закриття провадження у справі, апелянтом не наведено, і під час апеляційного розгляду таких не встановлено.

Адміністративне стягнення у виді штрафу накладено відповідно до санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, а також відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, –

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Ірина СВІЯГІНА