Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 26 березня 2026 р.
Справа: №695/134/25
Суддя: Белах А. В.
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/821/155/26 Справа № 695/134/25 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Бойко Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇЕМ
27 березня 2026 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участі захисника Бруса С.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бруса С.М. подану на постанову Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 22.12.2025 р., якою ОСОБА_1 , який
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Муровані
Курилівці Вінницької обл., громадянина
України, який має середню освіту, військовослужбовець ЗСУ, одружений, проживає АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 28.12.2024 р. о 22:00 год. в с. Домантово Золотоніського р-ну на польовій дорозі, яка веде до рибколгоспу, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21213, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я, що підтверджується висновком № 366 від 29.12.2024 р., алкогольне сп`яніння 1,26 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник Брус С.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення у діях ОСОБА_1 .
Вважає, що судом неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, принципи верховенства права, законності, рівності учасників судового процесу перед Законом та судом.
Вважає, що суд недостатньо аргументував своє рішення, ухвалив його на припущеннях, не в повному обсязі з`ясовані обставини справи..
Вважає, що докази по справі здобуті з порушенням чинного законодавства, з порушенням конституційних праві і свобод, права на захист.
Судом не враховано практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адмінправопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.
ОСОБА_1 вини не визнає, з протоколом не погоджується, вважає протокол недійсним та звертає увагу суду на те, що 28.12.2024 р. він поїхав до р. Дніпро, коли повертався додому то його підрізав інший автомобіль, внаслідок чого сталося ДТП. ОСОБА_1 злякався, дістав з автомобіля карабін, який возить з собою для самозахисту, водій іншого автомобіля, ним виявився ОСОБА_2 , який почав звинувачувати його у браконьєрстві та зчинилась суперечка. ОСОБА_2 викликав ОСОБА_3 , а останній викликав поліцію. Прибувші працівники поліції встановлювали обставини, допитували присутніх осіб, запропонували пройти огляд за допомогою спеціального технічного приладу Drager. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан сп`яніння в медзакладі, оскільки був впевнений в тому, що працівники поліції виконують свої дії в межах закону, вважає що дані заходи необхідні через порушення правил носіння вогнепальної зброї у військовий час.
ОСОБА_1 поліцейські доставили до КНП «Золотоніська БЛ» без відповідного направлення, не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння, крім того його лікар не оглядав, не досліджно зовнішнього огляду, не виявлено ознаки сп`яніння, до матеріалів не долучено акт медичного огляду.
При продуванні приладу Draager не зафіксовано? що трубка мундштука стерильна, запечатана, на відео трубка була розпечатана, отже трубка була не нова, а значить було у використанні.
Результати огляду не зафіксовані на бодікамеру поліцейського, не були оголошені вголос, медична працівниця продемонструвала прилад якомусь чоловіку та ОСОБА_1 , який вголос зазначив, що результат 0,26 ‰.
Єдиним документом, в якому зазначено про стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , є висновок щодо результатів медогляду з метою виявлення стану сп`яніння від 29.12.2024 р., не зазначено яким приладом проводився огляд, зміст висновку про стан сп`яніння не повідомлено особі, яку доставив поліцейський, про що робиться відповідний запис, матеріали справи даного факту не підтверджують.
Лише на сьомому відеофайлі поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього складуть адмінматеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП, але останній повідомив, що пив пиво після ДТП, поліцейський повідомив, що за вживання алкоголю після ДТП передбачена більша відповідальність, тож його дії кваліфікували за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не за ч. 4 ст. 130 КУпАП, про що він особисто записав в протоколі.
В матеріалах справи про адмінправопорушення містяться суттєві розбіжності про виявлення пошкоджень на автомобілях, працівниками поліції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме невірне зазначення частини ст. 130 КУпАП.
Відеозаписи долучені до матеріалів справи про адмінправопорушення є неповними, не підтверджують факту відсторонення водія ОСОБА_1 від керування автомобілем, порушено процедуру проведення огляду водіїв на стан сп`яніння тому, як вважає захисник, в діях ОСОБА_1 відсутні подія та склад адмінправопорушення.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, що підтверджено довідкою про доставку повідомлення у мобільний додаток Viber (а. пр. 134), зі слів адвоката на день розгляду справи він перебуває на військовій службі в ЗСУ, жодних клопотань суду апеляційної інстанції не подавав, його інтереси представляє адвокат Брус С.М., тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушника.
Заслухавши доповідь судді, захисника Бруса С.М. який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав у повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 28.12.2024 р. о 22:00 год. на польовій дорозі в с. Домантово Золотоніського р-ну Черкаської обол., яка веде до рибколгоспу, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21213, р/номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я, що підтверджується висновком № 366 від 29.12.2024 р., встановлено стан алкогольного сп`яніння, 1,26 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На переконання апеляційного суду процесуальні документи у цій справі складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання доказів незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими.
Під час складання протоколу про адмінправопорушення відеозапис проводився на бодікамери поліцейських на підставі Закону України №1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху». ОСОБА_1 був присутнім при складанні протоколу про адмінправопорушення, надав пояснення, отримав копію протоколу, зауважень або заперечень на дії працівників поліції не надав, у відповідних графах в протоколі поставив свій підпис, відмовся від надання пояснень.
На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений апеляційним судом, зафіксовано, що 28.12.2024 р. ОСОБА_1 було затримано свідком ОСОБА_2 в лісі, за підозрою в незаконному полюванні, в подальшому приїхавшим на місце події директором мисливського господарства «Національний союз мисливців» ОСОБА_3 були викликані працівники поліції. Один, з прибувших на місце події працівників поліції, звернувся до водія ОСОБА_1 , повідомив, що від водія відчувається запах алкоголю, запропонував пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного приладу або в лікарні. Водій ОСОБА_1 заперечує вживання алкоголю, повідомляв про вживання ліків, погоджується на огляд в лікарні. В КНП «Золотоніська БЛ» у водія ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння, результат застосування спеціального приладу Алкофор позитивний, ОСОБА_1 озвучує результат 0,26 ‰, поліцейський виправляє озвучений результат - 1,26 ‰, лікар складає висновок, з яким ОСОБА_1 ознайомився, не заперечував проти результатів та підписав його. Під час складання протоколу про адмінправопорушення ОСОБА_1 жодного разу не заперечував, що він керував автомобілем.
Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій чи законодавчих актів.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильним і не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адмінправопорушення не відповідає вимогам закону, що судом порушено принцип безсторонності, недостатня аргументованість судового рішення, ухвалення рішення на припущеннях, не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, а докази по справі здобуті з порушенням чинного законодавства, з порушенням конституційних праві і свобод, права на захист, про неврахування практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адмінправопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства та наголошує, що відеозапис повністю узгоджується з протоколом про адмінправопорушення, не суперечить йому, що в свою чергу не може слугувати підставою для визнання протоколу або відеозапису неналежним доказом.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляції про непослідовність та фрагментарність відеоматеріалів не є такими, що впливають на встановлення вини правопорушника.
Обов`язок безперервного запису покладається на поліцейських відповідними нормативними актами тільки під час вчинення процесуальних дій. Закон не вимагає від уповноважених осіб долучення до матеріалів справи повного відеозапису, вони мають право на власний розсуд визначати необхідний обсяг доказів, достатній для розгляду справи в суді.
Апеляційний суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку і дії, як поліцейських так і особи, яку притягнуто до адмінвідповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 р. № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
При цьому, стороною захисту не наведено жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписах.
У суду першої інстанції були наявні достатні та беззаперечні докази для ухвалення постанови про визнання винним та про притягнення водія ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляції, що судом першої інстанції було порушено принцип безсторонності, що начебто суд самостійно відшуковував докази винуватості, які в подальшому поклав в основу постанови, тому що перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції саме для перевірки доводів сторони захисту викликав та допитав свідка, витребував документи та лише дослідивши всі докази, у сукупності, надав їм оцінку, належним чином обґрунтував свої висновки та ухвалив законне рішення.
У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, чим він порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки своїх дій під час керування транспортним засобом, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та суду апеляційної інстанції не надані, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Золотоніського міськрайсуду Черкаської обл. від 22.12.2025 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Бруса С.М. – залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua