Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №554/10174/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/10174/21 Номер провадження 22-ц/814/543/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Карпушина Г.Л., Чумак О.В.,

за участю секретаря Дороженка Р.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 15 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та повернення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (надалі ТОВ «Автокредит плюс»), в якому просила: визнати недійсним договір №APPL 000000000068497 про надання фінансового лізингу від 27 серпня 2019 року, стягнути 293200 грн., сплачені у відповідності до вимог вказаного договору та судові витрати.

Вимоги обґрунтовані тим, що 27.08.2019 між сторонами був укладений договір №APPL 000000000068497, згідно якого їй, як лізингоодержувачу, був переданий автомобіль Peugeot Boxer, двигун 2198 куб.см., д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно умов вказаного договору вона сплатила авансовий внесок та обов`язкові щомісячні платежі на загальну суму 293200 грн.

У квітні 2021 року під час руху вказаного автомобіля відбулось заклинювання двигуна, внаслідок чого він був поміщений на СТО. Під час огляду автомобіля було виявлено, що заклинювання двигуна сталось внаслідок несправності турбіни, а несправність турбіни двигуна не пов`язана з експлуатацією транспортного засобу в період з моменту укладення фінансового лізингу. Вважає, що їй був наданий в експлуатацію автомобіль із несправним агрегатом, який непридатний до подальшої експлуатації та потребує значних фінансових витрат для ремонту.

Згідно рахунку №124П від 05.07.2021, вартість ремонту автомобіля складає 86300 грн. Заклинювання двигуна сталось з причин, які не пов`язані з його експлуатацією після укладення договору фінансового лізингу, а також трапились не з її вини.

Окрім того вважає, що укладений договір підлягає визнанню недійним, оскільки вчинений ТОВ «Автокредит плюс» без відповідного дозволу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, зокрема надання послуг фінансового лізингу. Зазначає, що спірний договір укладений без письмової згоди сторін на використання при вчиненні даного правочину факсимільного відтворення підпису особи, уповноваженої лізингодавцем підписувати такі документи, та відтворення відбитка печатки лізингодавця технічним печатним пристроєм та не містить зразків відповідного аналога власноручного підпису лізингодавця.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 15 липня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» на користь ОСОБА_1 , грошові кошти, сплачені у відповідності до вимог договору № APPL 000000000068497 від 27 серпня 2019 року в сумі 293200 грн.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» автомобіль марки Peugeot Boxer, двигун 2198 куб.см., д.н.з. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 .

В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Ухвалюючи рішення, суд, враховуючи передання ОСОБА_1 за недійсним правочином автомобіль, застосував двосторонню реституцію, повернувши сторони в попередній стан, який існував до укладення договору фінансового лізингу – 27.08.2019.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Автокредит плюс» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та постановити нове, яким зменшити розмір стягнутих коштів з 293200 грн. до 8000,81 грн.

Вказує, що зі стягнутої судом суми має бути вираховано понесені збитки в сумі 119150,79 грн. та плата за користування лізингом в сумі 166048,40 грн.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним договору фінансового лізингу позивачем не оскаржується, а тому в колегії суддів відсутні підстави для його перегляду в цій частині.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.08.2019 між ТОВ «Автокредит плюс» та ОСОБА_1 був укладений договір фінансового лізингу №APPL000000000068497, згідно якого їй, як лізингоодержувачу, був переданий автомобіль Peugeot Boxer, двигун 2198 куб.см., д.н.з. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 .

В період з 28.08.2019 по 08.07.2021, на виконання умов договору, ОСОБА_1 було сплачено 293200 грн., в тому числі і 111000 грн. авансового платежу.

В подальшому, під час користування автомобілем, в квітні 2021 року відбулося заклинювання двигуна, як в подальшому встановлено внаслідок несправності турбіни, та автомобіль було поміщено на СТО.

На вимогу про розірвання договору фінансового лізингу та повернення коштів товариство не відреагувало.

Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про нікчемність правочину, в зв`язку з чим застосував наслідки його недійсності, а саме двосторонню реституцію зобов`язавши позивача повернути автомобіль, а товариство повернути кошти сплачені за договором лізингу.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду.

Згідно ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Сторонами не заперечується отримання ОСОБА_1 автомобіля, користування ним з кінця серпня 2019 року до моменту пошкодження двигуна в квітні 2021 року, сплата нею коштів в сумі 293200 грн.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що оскільки договір фінансового лізингу № APPL000000000068497 від 27.08.2019 нотаріально не посвідчувався, останній є нікчемним, і у відповідності до норм ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В даному випадку, позивач має повернути автомобіль, а товариство сплачені платежі.

Водночас, правовідносини, які виникли між сторонами у справі на підставі нікчемного договору фінансового лізингу мають певні особливості, а саме: з моменту виникнення між сторонами у справі спірних правовідносин ОСОБА_1 користувалася предметом лізингу, належним ТОВ «Автокредит Плюс».

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Крім того, за змістом Глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача за своїм змістом є кондикційними.

Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду дійшла таких правових висновків про застосування частини першої статті 1212 ЦК України до правовідносин щодо фактичного використання майна без достатньої підстави у постанові від 23 травня 2018 року (справа № 14-77цс18) і підстави для відступу від таких висновків відсутні.

Отже, при застосуванні наслідків нікчемності договору фінансового лізингу, суд повинен повернути сторони договору в попереднє становище з урахуванням наведених вище роз`яснень.

Разом з тим, місцевий суд під час розгляду справи відхилив пояснення відповідача, щодо відсутності підстав для стягнення всієї суми за вирахуванням плати за користування майном, в зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю розміру відшкодування вартості користування майном.

Між тим, з довідки розрахунку собівартості послуг вбачається, що собівартість послуг за користування автомобілем з 01.09.2019 по 30.08.2022 становить 166048,40 грн., а отже вказана сума має бути вирахувана з загальної суми, що підлягає поверненню в порядку реституції 293200 грн. - 166048,40 грн. = 127151,60 грн.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними, а тому підлягають частковому задоволенню.

Що стосується доводів апелянта про необхідність також зменшення стягнутої суми на 119150,79 грн., що є вартістю матеріального збитку, визначеного за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вказані збитки виникли не з вини ОСОБА_1 , а внаслідок заклинювання двигуна, яке не пов`язане з його експлуатацією.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутих з відповідача на користь ОСОБА_1 коштів з 293200 грн. до 127151,60 грн.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду та задоволення позовних вимог на 43,37% (з заявлених 293200 грн. задоволено на 127151,60 грн.), у відповідності до норм ст. 141 ЦПК України, підлягає зміні і рішення суду в частині розподілу судових витрат пропорційно до задоволених вимог, а саме зменшення стягнутої суми з товариства на користь держави з 1211,20 грн. до 525,30 грн.

Також, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України підлягає компенсації Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2490,60 грн., враховуючи той факт, що ОСОБА_1 , як позивач, була звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Оскільки витрати на професійну правничу допомогу, відносяться до судових витрат, то понесені ТОВ «Автокредит Плюс» витрати на правову допомогу на стадії апеляційного розгляду в сумі 6000 грн., що доводиться договором-доручення про надання правничої допомоги додатком до договору, актом виконаних робіт, рахунком на оплату та платіжною інструкцією №17В6420С-0, підлягають стягненню в пропорційному розмірі, що становить56,63 % від заявленої суми та складає 3398 грн.

Керуючись ст. 367, 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 15 липня 2025 року в частині стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» на користь ОСОБА_1 змінити, зменшивши стягнуту суму з 293200 грн. до 127151,60 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат та зменшити стягнутий з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» на користь держави судовий збір з 1211,20 грн. до 525,30 грн.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2490,60 грн. за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3398 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2026 року.

Судді: О. І. Обідіна Г.Л. Карпушин О.В. Чумак