Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №533/268/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 533/268/21 Номер провадження 22-ц/814/173/26Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Карпушина Г.Л., Пікуля В.П.

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, Козельщинської селищної ради, Кременчуцької районної військової адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, визнання права постійного землекористування в порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 березня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року позивач звернулась до місцевого суду із вказаним позовом, у якому просила визнати незаконними та скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації від 11.11.2005 за №542 та від 24.11.2005 за № 584, а також визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 32,7 га, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташоване на території Бреусівської сільської ради.

На обгрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який за життя склав заповіт. Відповідно до заповіту ОСОБА_2 заповідав на її користь все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося.

07.12.2015 позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після чоловіка, в тому числі і право постійного користування за державним актом на право постійного користування землею серія І-ПЛ №009149.

Вищезазначений державний акт серії І-ПЛ №009149 було видано на підставі рішення Козельщинської районної ради від 14.04.2000 «Про виділення земельної ділянки для створення селянського/фермерського/господарства громадянину ОСОБА_2 .

11.07.2019 відділ Держгеокадастру у Козельщинському районі на запит державного нотаріуса Козельщинської державної нотаріальної контори надав відповідь, що ОСОБА_2 видавався державний акт серія І-ПЛ №009149 реєстраційний №328 від 03.12.2001 на право постійного користування землею, яка розташована на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, загальною площею 32,7 га, надана для ведення селянського (фермерського) господарства, видати дублікат не можливо.

29.07.2019 відділ Держгеокадастру у Козельщинському районі на за запит адвоката надав відповідь, що на підставі розпорядження РДА №542 від 11.11.2005 «Про вилучення земельної ділянки» земельна ділянка площею 32,7 га, була вилучена з користування у ОСОБА_2 та приєднана до земель запасу Бреусівської сільської ради та відповідно до розпорядження Козельщинської РДА №584 від 24.11.2005 «Про скасування державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею» скасовано державну реєстрацію державного акта на право постійного користування землею серії І-ПЛ №009149.

21.12.2020 Козельщинська РДА на запит адвоката надала відповідь, що відповідно до заяви ОСОБА_2 прийняті вищезазначені розпорядження Козельщинської РДА від 11.11.2005 та №584 від 24.11.2005.

Далі позивач у позові зазначила, що за життя її чоловіка, а також до цього часу, їй не було відомо про прийняті рішення щодо їхньої земельної ділянки.

Після померлого спадкодавця існують перешкоди в успадкуванні прав за державним актом на право постійного користування землею серії І-ПЛ №009149.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 березня 2025 року у задоволенні позов відмовлено.

Рішення суду мотивовано необґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовувала тим, що вона не визнає висновки суду про те, що спірна земельна ділянка для ведення товарного виробництва ОСОБА_2 в період часу з квітня 2000 по 22 вересня 2005 року нею не використовувалася, оскільки вказане не відповідає дійсності та матеріалам справи.

Вказувала, щосуд першої інстанції взагалі не надав оцінки доводам викладеним в позовній заяві щодо оскаржуваних розпоряджень Козельщинської РДА № 542 від 11 листопада 2005 року та № 584 від 24 листопада 2005 року.

Зазначала, що в оскаржуваних розпорядженнях Козельщинської РДА № 542 від 11 листопада 2005 року та № 584 від 24 листопада 2005 року, як і в заяві від 22 вересня 2005 року, не йдеться мова про припинення права користування земельною ділянкою. А розпорядження прийняті не у спосіб та відповідності до діючих норм ЗК України.

Вважає, що оскільки ОСОБА_2 за життя не створив селянське (фермерське) господарство право постійного користування земельною ділянкою, відповідно до державного акту серія І-ПЛ № 009149, може бути об`єктом спадкуванням за позивачкою.

У відзиві Козельщинська селищна рада просила, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Відзив обгрунтовано тим, що апеляційна скарга є необгрунтованою, а у судовому рішенні повністю зазначено його правове обгрунтування та посилання на чинне законодавство України та позивачеві законно відмовлено у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , чоловік позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть та свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 30, 29).

За життя ОСОБА_2 залишив заповіт, який 11 червня 2015 року посвідчений секретарем Бреусівської сільської ради, Козельщинського району Полтавської області Микитенко А.Б. зареєстрований в реєстрі за №31, яким заповідав все своє майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося ОСОБА_1 ( а.с. 31).

07.12.2015 позивач ОСОБА_1 в межах строку прийняття спадщини подала до Козельщинської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого спадкодавця ОСОБА_2 .

Далі судом встановлено, що рішенням 10 сесії двадцять третього скликання Козельщинської районної ради від 14.04.2000 «Про виділення земельної ділянки для створення селянського/фермерського господарства громадянину ОСОБА_2 », виділено останньому у постійне користування земельну ділянку для створення селянського/фермерського господарства розміром 32,7 га в т.ч. ріллі 32,7 га із земель запасу Бреусівської сільської ради (а.с.35).

03 грудня 2001 року спадкодавець ОСОБА_2 отримав державний акт на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства площею 32,7 га на території колишньої Бреусівської сільської ради, правонаступником якої є Козельщинська селищна рада (а.с.33-34).

З відповіді на запит державного нотаріуса Козельщинської державної нотаріальної контори від 11.07.2019 №607/108-19 наданого Відділом у Козельщинському районі ГУ Держкадастру у Полтавській області вбачається, що ОСОБА_2 видавався державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ №009149 реєстраційний №328 від 03.12.2001, яка розташована на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області загальною площею 32,7 га, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства. У зв`язку зі змінами законодавства видати дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку неможливо (а.с.36).

З відповіді від 29.07.2019 №31-16-0.28-655/108-19 наданої Відділом у Козельщинському районі ГУ Держкадастру у Полтавській області, вбачається, що державний акт на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 32,7 га для ведення селянського (фермерського)господарства, яка розташована на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, був зареєстрований в книзі реєстрації державних актів за №328 від 03.12.2001. Інформація про видачу вказаного державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_2 у відділі відсутня (підпис про отримання відсутній). Додатково повідомлено, що на підставі розпорядження Козельщинської РДА №542 від 11.11.2005 «Про вилучення земельної ділянки» земельна ділянка площею 32,7 га була вилучена з користування у ОСОБА_2 та приєднана до земель запасу Бреусівської сільської ради та відповідно розпорядження Козельщинської РДА№584 від 24.11.2005 «Про скасування державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею» скасовано державну акту на право постійного користування землею серії І-ПЛ №0091149 зареєстрований 03.12.2001 року за №328 (а.с.37).

Далі судом встановлено, що 22 вересня 2005 року ОСОБА_2 подав до Козельщинської РДА заяву в якій прохав приєднати до земель запасу земельної ділянки розміром 32,7 га ріллі наданих йому рішенням 10 сесії Козельшинської районної ради від 10.04.2000 для створення селянського (фермерського) господарства (а.с.168).

Відповідно до розпорядження голови РДА № 542 від 11.11.2005 «Про вилучення земельної ділянки», вилучено земельні ділянки площею по 32,7 га кожна в тому числі 32,7 га ріллі, які знаходяться на території Бреусівської сільської ради вбачається, що у громадянина ОСОБА_2 вилучена земельна ділянка та приєднана до земель запасу Бреусівської сільської ради (а.с.164-165).

Відповідно до розпорядження голови РДА № 584 від 24.11.2005 «Про скасування державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею» вбачається, що скасовано ОСОБА_2 державну реєстрацію державних актів на право постійного користування землею громадянам Бреусівської сільської ради (державний акт серії І-ПЛ №009149, зареєстрований 03.12.2001 за №325) (а.с. 169-172, 179-180).

З висновку судово-почеркознавчої експертизи №3369/3370 від 31.10.2024 вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 у графі «___» Заяви від 22 вересня 2005 року на ім`я голови Козельщинської РДА Литвин Н.В. – виконаний ОСОБА_2 . Рукописний запис « ОСОБА_2 » в шапці заяви, права верхня частина документу в заяві від 22 вересня 2005 на ім`я голови Козельщинської РДА Литвин Н.В. – виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Рукописний запис « ОСОБА_3 » (в кінці заяви права нижня частина документу в заяві від 22 вересня 2005 на ім`я голови РДА Литвин Н.В. – виконаний ОСОБА_2 . Рукописний запис «вересня» (ліва нижня частина документу) в заяві від 22 вересня 2005 на ім`я голови Козельщинської РДА Литвин Н.В. – виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.162-170).

З висновку судово-технічної експертизи документів вбачається, що у Заяві від 22 вересня 2005 року на ім`я голови Козельщинської РДА Литвин Н.В. підпис від імені ОСОБА_2 виконаний поверх лінії графлення графи «___», тобто на аркуші паперу спочатку був нанесений реквізит документу – лінія графлення графи «___», а потім виконаний підпис від імені ОСОБА_2 (а.с. 162-170).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено жодних підстав для скасування розпоряджень голови районної державної адміністрації від 11.11.2005 року за №542 та від 24.11.2005 року за № 584. Місцевий суд прийшов до висновку про необгрунтованість позову.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон № 2009-XII, приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року. Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини перша, четверта та п`ята статті 2 Закону № 2009-XII).

Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частина перша статті 4 Закону № 2009-XII).

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина друга статті 4 Закону № 2009-XII).

Отже за змістом наведених приписів можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу (станом на 22.09.2005) було визначенопідстави припинення права користування земельною ділянкою

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Ст. 142 Земельного кодексу ( станом на 22.09.2005) передбачалося, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, за визначеними статтями, підставою припинення права користування є добровільна відмова. Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що процедура вилучення землі передбачала прийняття рішення про припинення права, а не «скасування державної реєстрації державного акта».

Аналізуючи заяву від 22 вересня 2005 року, яка стала підставою для вилучення землі, колегія суддів звертає увагу на результати судово-почеркознавчої та технічної експертиз, яка містить суперечливі висновки. Так, експертизою підпис у заяві визнано справжнім і належить ОСОБА_2 , проте встановлено, що рукописні записи (прізвище спадкодавця, дата) виконані іншою особою.

Експертним дослідженням підтверджено, що підпис нанесено поверх ліній графлення «порожнього» бланка. Це дає підстави вважати, що ОСОБА_2 не підписував змістовний текст заяви про відмову від землі.

Слід зазначити, що відповідно до п. г) ч. 1 ст. 143 ЗК України (Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку) примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Органи державної виконавчої влади не наділені повноваженнями в позасудовому порядку скасовувати державну реєстрацію вже виданих та вручених державних актів шляхом видання розпорядження.

Такий підхід порушує статтю 19 Конституції України та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини (право на мирне володіння майном).

Відтак, примусове вилучення земельних ділянок можливе лише за відповідним рішенням суду, а не розпорядженням Козельщинської РДА.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог у цій частині.

Колегія суддів вважає хибним твердження суду першої інстанції про те, земельна ділянка для ведення товарного виробництва у період часу з квітня 2000 по 22 вересня 2005 року ОСОБА_2 не використовувалася. Відповідно до принципу стабільності землекористування, саме лише невикористання ділянки не є автоматичною підставою для припинення права постійного користування без дотримання судової або спеціальної адміністративної процедури.

Щодо правової природи права постійного користування та його спадкування

Колегія суддів зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте громадянином у встановленому законом порядку, не припиняється автоматично зі смертю цієї особи, якщо вона отримала землю для ведення фермерського господарства.

У постанові від 23 червня 2020 року, справа №179/1043/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин (зокрема, на відносини спадкування), дозволено те, що не заборонено законом. Можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою, як і права довічного успадковуваного володіння нею, забезпечує сталість цивільного обороту й уникнення ситуацій, за яких можливий необґрунтований перерозподіл земельних ділянок і прав на них.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у первинній редакції не передбачав можливості набуття фізичною особою земельної ділянки у приватну власність. Натомість цей кодекс гарантував фізичним особам право набувати земельні ділянки, зокрема, у довічне успадковуване володіння та у постійне користування. Обидва інститути передбачали можливість користування земельною ділянкою без обмеження будь-яким строком і, на думку Великої Палати Верховного Суду, відповідні майнові права могли бути об`єктом спадкування.

У постанові від 5 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 23 червня 2020 року, справа №179/1043/16-ц.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього Кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Право постійного користування земельною ділянкою, наданого особі для ведення селянського (фермерського) господарства, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Зазначені висновки, викладені у постанові ВС від 22 грудня 2022 року, справа №670/833/18.

Враховуючи вищевикладене, розпорядження РДА № 542 та № 584 були прийняті з порушенням чинного законодавства, без належного волевиявлення землекористувача та з перевищенням владних повноважень. Оскільки право користування ділянкою не було припинено у законний спосіб за життя ОСОБА_2 , воно увійшло до складу спадщини.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що згідно зі ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового — про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 березня 2025 року– скасувати. Ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, Козельщинської селищної ради, Кременчуцької районної військової адміністрації про визнання незаконними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, визнання права постійного землекористування в порядку спадкування задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації від 11.11.2005 за №542 «Про вилучення земельної ділянки земельної ділянки» у частині вилучення земельної ділянки площею 32,7 га, у тому числі 32,7 га яка знаходиться на території Бреусівської сільської ради.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації від 24.11.2005 за № 584 «Про скасування державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею» у частині скасування державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею громадянину Бреусівської сільської ради ОСОБА_2 (державний акт серія І-ПЛ №009149, зареєстрований 03.12.2001 за №328) та поновити запис у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №328.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою площею 32,7 га, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Бреусівської сільської ради, відповідно до державного акту серія І-ПЛ №009149, що зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №328.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді Г.Л. Карпушин

В.П. Пікуль