Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №757/12735/23-ц — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/12735/23-ц

Провадження № 2/761/769/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі судових засідань Каніковському Б.А., за участі позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Багінського А.М., представника відповідача Глущенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить стягнути матеріальну шкоду в сумі 110100 грн та моральну шкоду в сумі 90000 грн., які були заподіяні йому діями працівників Дарницького УП ГУНП в м. Києві 11.10.2022 року, що виразилось у заподіянні позивачеві тілесних ушкоджень, які призвели до струсу мозку, забою м`яких тканин голови, синців на лівому плечі та грудній клітині, після чого стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04.01.2023 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, було закрито у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що діями співробітників Дарницького УП ГУНП в м. Києві були порушені його права, його побиттям та приниженням заподіяно моральну шкоду, тривале лікування в медичній установі потягло за собою значні фінансові витрати, а тому є підстави для задоволення його позовних вимог.

Після надходження справи з Печерського районного суду м. Києва на підставі ухвали від 06.04.2023 року про передачу справи до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 року справа була передана до провадження судді Макаренко І.О.

Ухвалою суду від 13.12.2024 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, яку по суті не було розглянуто.

07.01.2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнає, оскільки належних та допустимих доказів перевищення посадових обов`язків працівниками поліції 11.10.2022 року позивачем не надано, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-2405 від 14.10.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2025 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалою судді від 07.11.2025 року справу прийнято до провадження, призначено до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.01.2026 року підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з огляду на їх доведеність та обґрунтованість.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями працівників поліції та заподіяною шкодою, протиправність та незаконність дій працівників поліції при складанні протоколу не встановлена, просила відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, відшкодування моральної (немайнової шкоди).

За нормами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду передбачені статтями 1166 та 1167 ЦК України, за змістом яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94-ВР).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач посилається на те, що незаконне складання протоколу, а також протиправні дії працівників патрульної поліції щодо нього заподіяли йому матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статті1173,1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

У постанові від 22 січня 2025 року (справа № 335/6977/22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є наявність трьох елементів (умов):неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.

Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.

Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.

У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

Так, судом встановлено, що 11.10.2022 року стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 04.01.2023 року у справі № 753/12392/22 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. У даному судовому рішенні зазначено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Отже, вказаним судовим рішенням закриття справи у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення відбулося не через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.

Ураховуючи вищевикладене та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який суди мають враховувати під час вирішення спорів у подібних правовідносинах, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав відсутності події та складу адміністративного правопорушення без встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не є підставою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди.

Копія висновку експертного дослідження № 043-296-2022 від 21.10.2022 року, виданий на підставі заяви ОСОБА_1 , яким зафіксовано наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 , не доводить винність дій працівників поліції в рамках розгляду вказаної цивільної справи.

На підставі наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову суд на підставі ст. 141 ЦПК України відмовляє і в стягнення судових витрат, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 178, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування матеріальної та моральної шкоди- відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07.04.2026 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

30 березня 2026 року