Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №760/12585/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12585/25 2-о/760/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Усатова І.А.

при секретарі - Омельяненко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересовані особи: ритуальна служба «Спеціалізований комбінат підприємств комунально - побутового обслуговування», Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із заявою, в якій просить:

- встановити факт родинних відносин між ним, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , його матір`ю, ОСОБА_3 (росій. ОСОБА_3 ) - його тіткою і сестрою ОСОБА_2 та їх матір`ю - ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) - його бабусею;

- визнати його добросовісним користувачем місця поховання (місця родинного поховання) на совському кладовищі Солом`янського району м. Києва та як користувачу місця родинного поховання надати можливість одержати спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) свідоцтво про поховання, яке надасть право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця безкоштовного поховання, якщо це не суперечить законодавству.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що він є сином ОСОБА_2 (російською мовою ОСОБА_2 ). ОСОБА_3 (росій. ОСОБА_3 ) - його тітка та сестра матері, ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) - бабуся, мати ОСОБА_2 (росій. ОСОБА_2 ) і ОСОБА_3 (росій. ОСОБА_3 ).

Всі вони поховані на совському кладовищі Солом`янського району м. Києва. За цими могилами вже протягом багатьох років (понад 50 років) ним здійснюється догляд, утримання місць поховань та поминання померлих.

Посилається, що відповідно до ст. 2 Закону України від 10.07.2003 № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу», фактично, є користувачем місця поховання (місця родинного поховання) - та повинен мати відповідне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 (росій. ОСОБА_3 ) - його тітки, вперше похованої на відведеному місці кладовища та свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Згідно ст. 23, 25 Закону України від 10.07.2003 № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» ним може бути використано право на підпоховання в могилах на місцях родинного поховання, яким хоче скористатись, але, за всі ці роки родиною було втрачено саме свідоцтво про смерть ОСОБА_3 (росій. ОСОБА_3 ) - його тітки, яку було поховано першою на відведеному місці кладовища у родинному похованні.

Свідоцтво ж про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону, при першому похованні на відведеному місці поховання, у 1959 році не видавалося.

Зазначає, що для відновлення втраченого документу (свідоцтва про смерть) ОСОБА_3 (росій. ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звернувся до Голосіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про видачу йому копії цього свідоцтва про смерть. Але було відмовлено та надане роз`яснення про необхідність підтвердження родинних відносин між ним, ОСОБА_2 (російською мовою ОСОБА_2 ) та ОСОБА_9 , які є сестрами.

У документах, що підтверджують родинні зв`язки, зазначаються різні прізвища при написанні українською та російською мовами.

Указує, що рішенням від 09.05.1952 № 634 Виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва надано право індивідуальної забудови земельної ділянки (501 кв.м.) по АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 .

З рішення від 2 березня 1956 року N 195 Виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва вбачається, що гр. ОСОБА_3 просить продовжити строк договору на будівництво будинку та дозволити подарувати частину незакінченого будинку своїй сестрі гр. ОСОБА_10 - матері позивача

Рішенням від 21 травня 1956 року N 441 Виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м.Києва гр. ОСОБА_3 просить дозволу оформити збудований будинок по АДРЕСА_2 на неї та її сестру ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що в цих документах різні прізвища, він звернувся в Центральний державний історичний архів України, м. Київ для отримання свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ОСОБА_11 . На що отримав відповідь, від ЦДІАК України від 15.01.2025 за №201/05-03, де зазначено, що записів про народження не виявлено.

На його звернення до Державного архіву Київської області, також, надано відповідь від 04.12.2024 за № 08-08/2356 про неможливість надати відомості про свідоцтво про народження ОСОБА_9 .

Пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 трагічно помирає ОСОБА_12 . Через, приблизно, 3-4 місяці помирає її чоловік, інвалід війни, ОСОБА_13 . Залишаються дві бабуси: ОСОБА_14 (моя бабуся) та ОСОБА_15 (мати чоловіка - ОСОБА_13 ). Між ними, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 заключено «мировое соглашение» від 28.12.1961 де зазначено перейменування в адресі: « АДРЕСА_3 » .

Також зазначив, що згідно отриманого експертного висновку, прізвище ОСОБА_3 , ОСОБА_3 (рішення № 441 виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих щодо земельної ділянки, запис ОСОБА_3 ), рос. ОСОБА_17 (посвідка про шлюб, запис російською мовою ОСОБА_17 ) та ОСОБА_3 (рішення № 195 виконавчого комітету Старокут договору на індивідуальне житлове будівництво, запис ОСОБА_3 ), рос. ОСОБА_3 (свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_2 , батько ОСОБА_20 , мати ОСОБА_5 ; мирова угода, запис російською мовою ОСОБА_5 ) у документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначених осіб є ідентичними .

З огляду на викладене просить заяву задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 5 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 1 липня 2025 року у справі відкрито провадження в цивільній справі.

Ухвалою суду від 03.09.2025 витребувано від Дев`ятої київської державної нотаріальної контори належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи, щодо майна померлої ОСОБА_2 (російською мовою ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 .

11.11.2025 надійшла завірена копія спадкової справи № 1314/2002 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 03.12.2025 вимоги в частині визнання позивача добросовісним користувачем місця поховання (місця родинного поховання) на совському кладовищі Солом`янського району м. Києва та як користувачу місця родинного поховання надання можливості одержання спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) свідоцтва про поховання, яке надасть право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця безкоштовного поховання, якщо це не суперечить законодавству залишено без розгляду.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від заявника надійшла заява про слухання справи без його участі, просив заяву задовольнити.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно вимог діючого законодавства, родинні відносини можуть підтверджуватися будь-якими документами, які містять необхідні відомості.

До заяви про встановлення факту родинних відносин, у якій зазначається мета, для якої заявник просить встановити цей факт, повинні додаватися докази, які підтверджують наявність даного юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів РАЦСу про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; покази свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого з заявником (сусіди, куми, друзі, інші родичі і т.д.).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1, 7 постанови від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Заявник, звертаючись до суду з заявою зазначає, що встановлення даного факту родинних відносин потрібно йому для можливості законно користуватися місцем родинного поховання.

З матеріалів спадкової справи №1314 щодо майна ОСОБА_2 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17.10.2002 відділом реєстрації актів громадянського стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис 443.

Спадкоємцем, у тому числі, є син ОСОБА_1 на підставі заповіту.

Вбачається, що згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , батьками якого були ОСОБА_22 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Московським б/ЗАГС 14.07.1965, актовий запис 65, народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 « ОСОБА_2 » батьками якої були « ОСОБА_23 » та ОСОБА_5 » .

Згідно посвідки про шлюб № НОМЕР_4 ОСОБА_24 уклав шлюб 20.10.1937 з « ОСОБА_2 », прізвище після шлюбу ОСОБА_2 .

Також встановлено, що « ОСОБА_2 » уклала шлюб з ОСОБА_22 , прізвища після шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_2 відповідно, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_5 від 20.09.1949 , актовий запис 1634, що видане Кагановичським ЗАГС м. Києва.

Вбачається, що рішенням від 09.05.1952 № 634 Виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва надано право індивідуальної забудови земельної ділянки (501 кв.м.) по АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 .

З рішення від 2 березня 1956 року N 195 Виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва вбачається, що гр. ОСОБА_3 просить продовжити строк договору на будівництво будинку та дозволити подарувати частину незакінченого будинку своїй сестрі гр. ОСОБА_10 - матері позивача

Рішенням від 21 травня 1956 року N 441 Виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м.Києва гр. ОСОБА_3 просить дозволу оформити збудований будинок.

Згідно експертного висновку №056/257-m від 14.02.2025 Українського бюро лінгвістичних експерти, прізвище ОСОБА_3 , ОСОБА_3 (рішення № 441 виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих щодо земельної ділянки, запис ОСОБА_3 ), рос. ОСОБА_17 (посвідка про шлюб, запис російською мовою ОСОБА_17 ) та ОСОБА_3 (рішення № 195 виконавчого комітету Старокут договору на індивідуальне житлове будівництво, запис ОСОБА_3 ), рос. ОСОБА_3 (свідоцтво про народження, запис російською мовою ОСОБА_2 , батько ОСОБА_20 , мати ОСОБА_5 ; мирова угода, запис російською мовою ОСОБА_5 ) у документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначених осіб є ідентичними .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру ( п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» ).

У силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі " Бочаров проти України "( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення " поза розумним сумнівом ". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з вимогами ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Зважаючи на викладене та на наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до висновку, що наведених обґрунтувань та зібраних доказів достатньо на підтвердження родинних зв`язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_27 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00053575398 від 12.09.2025.

Таким чином, оцінивши усі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги є обґрунтованими і підтверджені письмовими доказами, тому є всі підстави для задоволення заяви.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_27 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є його тіткою та сестрою ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Усатова І.А.