Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №138/2294/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/2294/25

Провадження №11-кп/801/339/2026

Категорія: 252

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого – судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

та учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої: ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020160000204 від 23.04.2025,

за апеляційними скаргами прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2026, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Могилів-Подільський Вінницької області, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , громадянку України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштовану, одружену, в якої на утриманні знаходиться малолітня дитина – 2012 року народження, паспорт – НОМЕР_1 , в силу ст. 89 КК України раніше несудиму,

-визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307 КК України, -

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2026

ОСОБА_7 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено покарання: за ч. 1 ст. 307 КК України – у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України – у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначено шляхом часткового складання призначених покарань у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з моменту звернення вироку до виконання та затримання ОСОБА_7 .

До набрання вироком законної сили залишено раніше застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано попереднє ув`язнення у даному кримінальному провадженні з 26.06.2025 по 27.06.2025 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

У строк відбуття покарання, на підставі ч. 7 ст. 72 КК України, зараховано період перебування під цілодобовим домашнім арештом, починаючи з 27.06.2025 і по день набрання вироком законної сили, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Скасовано арешт накладений на речові докази.

Речові докази: грошові кошти в сумі 1000 гривень купюрами номіналом 500 гривень, серія АЕ 7044663; 200 гривень, серія БУ 1391651; 200 гривень, серія ГВ 1071438; 50 гривень, серія АВ 1702833; 20 гривень, серія ДН 1017279; 20 гривень, серія АР 7193447; 5 гривень, серія ЮЄ 1179054; 5 гривень, серія УЙ 5809932, які передані на зберігання АБ «Укргазбанк» відділення №220/01– повернуто ГУНП у Вінницькій області;

- 6 таблеток метафіну з вмістом метадону, запаковану пачку цигарок Давідоф, 10 таблеток метафіну з вмістом метадону, пристрій для куріння, який складається з двох частин полімерних пляшок, 1 таблетка метадону (напис Інтерхім), які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, згідно квитанції – знищено;

- 2 CD-R диски із записом з камер відеонагляду магазину АТБ, що знаходяться при матеріалах кримінального провадження – залишено при матеріалах кримінального провадження №12025020160000204 від 23.04.2025;

- мобільний телефон марки Орро A 16 S, модель СРН 2271 блакитного кольору IMEI: 1) НОМЕР_2 ; 2) НОМЕР_3 всередині з двома сім-картами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , чохол, які передано до кімнати зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, відповідно до квитанції – конфісковано в дохід держави.

Понесені по справі процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта для проведення експертизи в сумі 15153 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят три) гривні 80 копійок стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави.

Судовим рішенням суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», здійснювала незаконну діяльність щодо зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів.

Зокрема, ОСОБА_7 , перебуваючи на замісній підтримувальній терапії, як наркозалежна, 12.06.2025 у приміщені КНП «Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування» за адресою: вул. Полтавська, 89/2, м. Могилів-Подільський Вінницької області, отримала для власного вживання таблетки «Метафін ІС» до складу яких входить наркотичний засіб – метадон, частину з яких зберігала при собі з метою збуту та у подальшому з корисливих мотивів збула за наступних обставин.

Так, 12.06.2025 приблизно о 10 год 48 хв ОСОБА_7 , знаходячись у фойє магазину ТОВ «АТБ-Маркет» за адресою: вул. Гоголя, 2/8, м. Могилів-Подільський Вінницької області, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут наркотичних засобів, з метою отримання матеріальної винагороди, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до якої діяльність з обігу наркотичних засобів на території України обмежено, збула за грошову винагороду в сумі 600 гривень особі під вигаданими анкетними даними ОСОБА_10 шість таблеток, які відповідно до висновку експерта від 24.06.2025, містять в своєму складі наркотичний засіб – метадон, що відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, загальна маса метадону в яких становить 0,1328 г.

Такі дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 1 ст. 307 КК України, як незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів.

Крім цього, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, повторно, всупереч законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», 26.06.2025 у приміщені КНП «Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування» за адресою: вул. Полтавська, 89/2, м. Могилів-Подільський Вінницької області, отримала для власного вживання таблетки «Метафін ІС», до складу яких входить наркотичний засіб – метадон, частину з яких зберігала при собі з метою збуту та у подальшому з корисливих мотивів збула за наступних обставин.

Так, 26.06.2025 приблизно о 10 год 30 хв ОСОБА_7 , знаходячись у фойє магазину ТОВ «АТБ-Маркет» за адресою: вул. Гоголя, 2/8, м. Могилів-Подільський Вінницької області, перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут наркотичних засобів, з метою отримання матеріальної винагороди, повторно, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до якої діяльність з обігу наркотичних засобів на території України обмежено, збула за грошову винагороду в сумі 1000 гривень особі під вигаданими анкетними даними ОСОБА_10 десять таблеток, які відповідно до висновку експерта від 22.07.2025, містять в своєму складі наркотичний засіб – метадон, що відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, загальна маса метадону в яких становить 0,219 г.

Такі дії ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно.

Кримінальне провадження розглянуте відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності її позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали

В апеляційній скарзі прокурор Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_9 просила скасувати вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2026 стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання та вирішення долі речових доказів через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 до покарання: за ч. 1 ст. 307 КК України – у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 307 КК України – у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить їй на праві власності.

Початок строку відбування основного покарання рахувати з моменту затримання на виконання вироку. Початок строку відбування додаткового покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Дію ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду від 01.07.2025, якою накладено арешт на мобільний телефон марки Орро А 16 S моделі СРН 2271 блакитного кольору IMEI: 1) НОМЕР_2 ; 2) НОМЕР_3 , всередині з двома сім-картами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та чохол, до моменту виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_7 – залишити в силі.

Виключити вказівку про застосування спеціальної конфіскації мобільного телефону марки Орро А 16 S моделі СРН 2271 блакитного кольору IMEI: 1) НОМЕР_2 ; 2) НОМЕР_3 , всередині з двома сім-картами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , чохол, які передано до кімнати зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.

У решті вирок залишити без змін.

В доводах апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, їх правову кваліфікацію та доведеність її винуватості, вважає, що вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2026 підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412, п. 2 ч. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України.

Зокрема, вважає, що суд призначив покарання, яке є несправедливим через м`якість, безпідставно застосувавши ст. 69 КК України.

Так, місцевим судом при призначенні покарання належним чином не враховано ступінь тяжкості вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, які, згідно ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами, їх суспільно небезпечні наслідки, та особу обвинуваченої, яка раніше вже притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушень проти здоров`я населення в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Хоча судимість і погашена, проте це безумовно характеризує особу обвинуваченої.

Крім цього, за одним з епізодів злочинної діяльності, а саме за ч. 2 ст. 307 КК України – наявна обтяжуюча обставина, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Разом з цим, суд залишив поза увагою той факт, що пом`якшуючі обставини вчинення кримінального правопорушення та позитивна характеристика ОСОБА_7 жодним чином не впливають на суспільну небезпечність вчинених обвинуваченою діянь та відповідно не знижують їх тяжкості, що не дає можливості призначити обвинуваченій покарання нижчого від найнижчої межі, оскільки немає підстав вважати, що це попередить вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Також суд першої інстанції безпідставно застосував спеціальну конфіскацію мобільного телефону обвинуваченої, чим неправильно примінив закон України про кримінальну відповідальність.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, застосовуючи спеціальну конфіскацію до мобільного телефону ОСОБА_7 , місцевий суд послався на те, що мобільний телефон був знаряддям вчинення злочину.

За змістом судового рішення, у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, будь-які посилання на використання ОСОБА_7 вказаного мобільного телефону як знаряддя злочину відсутні. Тобто, мобільний телефон не використовувався для виконання об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, а тому в цьому разі спеціальна конфіскація не підлягає застосуванню.

Водночас, у резолютивній частині вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2026 вказано про скасування арешту на мобільний телефон, що може перешкодити подальшому виконанню додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Тому, з метою забезпечення виконання конфіскації майна, виникає необхідність залишити в силі дію ухвали, якою накладено арешт на вищевказаний мобільний телефон, до моменту виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить змінити вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду від 20.01.2026, пом?якшити призначене їй покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що відносно неї суд обрав занадто сувору міру покарання, яка є явно несправедливою. Суд дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення її без ізоляції від суспільства. Повною мірою не врахував відомості щодо її особи, зокрема що стосуються її здоров`я, сімейного стану.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні, посилаючись на викладені у ній доводи. В задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої просив відмовити.

Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник – адвокат ОСОБА_8 підтримали подану обвинуваченою апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні, посилаючись на викладені у ній доводи. Також просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, вважаючи її безпідставною.

Мотиви та висновки апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді, виступи учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

За змістом положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В даному випадку місцевий суд розглянув кримінальне провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, ним було з`ясовано правильність розуміння обвинуваченою ОСОБА_7 змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності її позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394, ч. 1 ст. 404 КПК України апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися і докази стосовно яких судом, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувалися.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора в частині вирішення долі речових доказів, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції безпідставно застосував спеціальну конфіскацію мобільного телефону обвинуваченої, чим неправильно примінив Закон України про кримінальну відповідальність.

Обґрунтовуючи таку позицію, місцевий суд зазначив, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Однак, із цими висновками Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області колегія суддів апеляційного суду не погоджується.

Так, ч. 1 ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно використано як засіб чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, застосовуючи спеціальну конфіскацію до мобільного телефону ОСОБА_7 , місцевий суд послався на те, що мобільний телефон був знаряддям вчинення злочину.

За змістом судового рішення, у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, будь-які посилання на використання ОСОБА_7 вказаного мобільного телефону як знаряддя злочину відсутні.

Тобто, мобільний телефон не використовувався для виконання об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, а тому в цьому разі спеціальна конфіскація не підлягає застосуванню.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.05.2025 у справі №335/12523/23.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження, серед іншого, є арешт майна.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 4 статті 174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Водночас, у резолютивній частині вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2026 вказано про скасування арешту на мобільний телефон, що може бути перешкодою для подальшого виконання вироку суду в частині додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Відтак, колегія суддів вважає за доцільне залишити в силі накладений арешт на це майно, до моменту виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_7 .

Оскільки судом встановлено що ОСОБА_7 збула даний наркотичний засіб за грошову винагороду, а тому апеляційний суд з урахуванням встановлених обставин даного кримінального правопорушення та особи обвинуваченої, не вбачає достатніх обґрунтованих підстав для призначення їй покарання без застосування передбаченої у санкції ч. 2 ст. 307 КК України конфіскації майна.

Таким чином, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо непризначення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.

В решті вимоги апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими враховуючи наступне.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, стаття 69 КК України дає можливість суду призначити покарання нижче від найнижчої межі за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного та умотивувавши своє рішення.

Однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України, є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.

Під час застосування ст. 69 КК України необхідно не лише встановити наявність двох і більше пом`якшуючих обставин, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості повинен оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.

У будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Проте доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині не містять таких обґрунтувань. Натомість, місцевим судом враховано всі обставини, які необхідні для застосування положень ст. 69 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, нижче від найнижчої межі, зокрема, враховано загальні відомості щодо особи обвинуваченої ОСОБА_7 , стан її здоров`я, сімейний стан, характеризуючі її особу дані, а також те, що вчинений злочин не є злочином насильницького характеру, корупційним злочином чи злочином, спрямованим проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Окрім того, місцевим судом враховано обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття (засудження протиправної поведінки та готовність до виправлення), а також вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин (обвинувачена вчинила кримінальні правопорушення з метою отримання грошових коштів необхідних для лікування, при цьому не бажала поширенню наркоманії, оскільки вважала, що збуває наркотичний засіб особі, яка перебуває, як і вона, на замісній терапії).

Доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Стаття 75 КК України надає суду право звільнити особу від відбування покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що правові підстави для одночасного застосування, у даному випадку положень статей 69 і 75 КК України, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Могилів-Подільської окружної прокуратури ОСОБА_9 – задовольнити частково.

Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2026 в частині призначення покарання та вирішення долі речових доказів – скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.

Засудити ОСОБА_7 до покарання:

-за ч. 1 ст. 307 КК України – у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, – у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_7 на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 визначити шляхом часткового складання призначених покарань у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_7 на праві власності.

Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту її фактичного затримання на виконання вироку.

Початок строку відбування додаткового покарання – рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Дію ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.07.2025, якою накладено арешт на мобільний телефон марки Орро A 16 S, модель СРН 2271 блакитного кольору IMEI: 1) НОМЕР_2 ; 2) НОМЕР_3 всередині з двома сім-картами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та чохол – до моменту виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_7 – залишити в силі.

Виключити з вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.01.2026 вказівку про застосування спеціальної конфіскації мобільного телефону марки Орро A 16 S, модель СРН 2271 блакитного кольору IMEI: 1) НОМЕР_2 ; 2) НОМЕР_3 всередині з двома сім-картами: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 та чохла, які передано до кімнати зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4