Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №732/281/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/281/26

Провадження № 2/732/317/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

07 квітня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С.М.,

за участю:

представника позивача – Григоренко Н.В.,

представників третьої особи – Гончар Л.І., Тенюти М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування Городнянської міської ради Чернігівської області (адреса: вул. Троїцька, 13, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, 15100, код ЄДРПОУ 04061731) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення батьківських прав,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальний заклад «Городнянський ліцей №1» Городнянської міської ради Чернігівської області (адреса: вул. Чернігівська, 29, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 34370872),

УСТАНОВИВ:

Міський голова Городнянської міської ради Андрій Богдан на підставі статті 170 Сімейного кодексу України звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив відібрати у відповідачки малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення її батьківських прав. Також міський голова Городнянської міської ради Богдан А. І. просив стягнути з відповідачки аліменти на користь та утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачка ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У порушення вимог ст.150, 170,180 Сімейного кодексу України, ст. 12, 19 Закону України «Про охорону дитинства» відповідачка ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та забезпеченню здобуття повної загальної середньої освіти її малолітнім сином. 06.10.2025 та 05.12.2025 до Служби у справах дітей надійшло подання від адміністрації КЗ «Городнянський ліцей №1» про те, що учень 2-А класу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в 2025-2026 році не приступив до навчання. Мати учня спілкувалась з класним керівником 17.09.2025 стосовно того, щоб залишити сина на повторний курс в 1-му класі і більше на зв`язок не виходить. Представниками Служби у справах дітей, згідно постанови КМУ від 01.06.2020 № 585 «Про забезпечення соціального захисту' дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», за участю фахівців із соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг», представників навчального закладу та інспектора сектору СОБ, неодноразово були здійснені виїзди до сім`ї

ОСОБА_1 , яка проживає разом з сином за адресою: АДРЕСА_2 . До будинку жодного разу потрапити не вдалося. Відповідачка у відчинене вікно повідомила, що у помешкання нікого не впустить. Поводила себе агресивно, висловлювалася нецензурно, відмовилася показати дитину у вікно. Під час спілкування ОСОБА_1 було попереджено про адміністративну відповідальність, передбачену ст.184 КУпАП, за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Відповідачці 06.01.2026 було надіслане письмове запрошення на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини, однак останнє повернуто 20.01.2026 без вручення. Крім того, за повідомленням лікаря-педіатра Городнянської лікарської амбулаторії ОСОБА_4 , 10.12.2025 на прийомі у дитячій консультації ОСОБА_1 поводила себе неадекватно: говорила дивні речі про своїх родичів, чіплялась до медичної сестри з некоректними питаннями, говорила з підвищеною інтонацією та сильно грюкала дверима. Лікарем було повідомлено, що поведінка матері може загрожувати соматичному та ментальному здоров`ю дитини.

Виконавчим комітетом Городнянської міської ради № 72 від 24.02.2026 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності відібрання малолітньої дитини у ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав, у зв`язку з чим орган опіки та піклування Городнянської міської ради звертається до суду з вказаним позовом.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 справа передана на розгляд судді Карпинській Н. М.

Ухвалою судді від 04.03.2026 заяву про самовідвід судді Карпинської Н. М. задоволено.

Згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 справа передана на розгляд судді Бойко А. О.

Ухвалою судді від 09 березня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, наполягала на задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином за адресою місця її реєстрації відповідно до відповіді з відділу ЦНАП Городнянської міської ради Чернігівської області від 16.03.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 31). Згідно із відмітками поштового відділення поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 07.04.2026 не отримано адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 39).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представники третьої особи в судовому засідання підтримали позовну заяву, подану позивачем, висловили занепокоєння за здоров`я та стан дитини, оскільки дитина школу не відвідує, у 2026 році дитину ніхто не бачив.

Письмових пояснень третьою особою не надано.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача та представників третьої особи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, визначившись із нормою права, яка підлягає застосуванню, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками вказані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а. с. 5).

Судом установлено, що 06.10.2025 до Служби у справах дітей Городянської міської ради надійшло подання від адміністрації КЗ «Городнянський ліцей №1» про те, що учень 2-А класу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , в 2025-2026 навчальному році не приступив до навчання. Мати учня спілкувалась з класним керівником 17.09.2025 стосовно того, щоб залишити сина на повторний курс в 1-му класі і більше на зв`язок не виходить. Адміністрація ліцею просить взяти вказану інформацію до відома та вжити заходи в межах компетенції (а. с. 13).

З акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , від 09.10.2025 встановлено, що комісія у складі ОСОБА_5 , начальника Служби у справах дітей Городнянської міської ради, ОСОБА_6 , головного спеціаліста ССД Городнянської міської ради, Гаркун Т.С., завідуючої соціальним відділом КУ ЦНСП, Шуляк О.В., фахівця соціального відділу КУ ЦНСП, Кондратенко В.О., інспектора сектору СОБ, намагалися провести обстеження умов проживання та з`ясувати причину відсутності на навчанні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент відвідування сім`ї, де проживає ОСОБА_1 , вдалося зайти у двір, але в будинок остання комісію не впустила, спілкування відбувалося через відчинене вікно. ОСОБА_1 грубо спілкувалася з членами комісії, нецензурно висловлювалася, на запитання «Чому ОСОБА_7 не відвідує школу?» повідомила, що вона так хоче і дитину на наступний рік віддасть знову в 1-й клас. Матері було роз`яснено, що вона порушує права дитини на навчання і цей факт є невиконанням нею, як матір`ю, батьківських обов`язків та було рекомендовано надати дитині доступ до навчальних занять (а. с. 6).

05.12.2025 до Служби у справах дітей надійшло подання від адміністрації КЗ «Городнянський ліцей №1» про те, що учень 2-А класу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , в 2025-2026 навчальному році, після осінніх канікул, не приступив до навчання. 02.12.2025 вчитель зв`язалася з матір`ю дитини в телефонному режимі, остання повідомила, що хоче щоб дитина ходила до першого класу, однак ніякої заяви не пише і на запрошення класного керівника та адміністрації ліцею не приходить. Адміністрація ліцею просить взяти вказану інформацію до відома та вжити заходи в межах компетенції (а. с. 14).

З акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , від 12.12.2025 встановлено, що комісія у складі ОСОБА_5 , начальника Служби у справах дітей Городнянської міської ради, Гаркун Т.С., завідуючої соціальним відділом КУ ЦНСП, Шуляк О.В., фахівця соціального відділу КУ ЦНСП, Кондратенко В.О., інспектора сектору СОБ, намагалися провести обстеження умов проживання та з`ясувати причину відсутності на навчанні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент відвідування сім`ї, де

проживає ОСОБА_1 , хвіртка була зачинена. Потрапити в двір та будинок виявилось неможливим. До фахівців соціального відділу КУ ЦНСП та до представників служби у справах дітей Пінчук Т.В. за консультацією та/або допомогою не зверталася (а. с. 7).

З листа КУ «Центр надання адміністративних послуг» Городнянської міської ради від 22.12.2025 убачається, що фахівцями центру 15 та 18 грудня 2025 року здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає неповнолітня дитина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учень 2-А класу КЗ «Городнянський ліцей №1» Городнянської міської ради. До будинку фахівців центру допущено не було, тому здійснити оцінювання потреб сім`ї (дитини) в соціальних послугах було неможливо (а. с. 15).

07.01.2026 до Служби у справах дітей Городянської міської ради від лікаря-педіатра Городянської лікарської амбулаторії ОСОБА_4 надійшла доповідна зі змісту якої убачається, що 10.12.2025 на прийом до дитячої консультації прийшла ОСОБА_1 , матір дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою виправлення неточностей у довідці про хворобу старшого сина. При цьому ОСОБА_1 поводила себе неадекватно: говорила дивні речі про своїх родичів, чіплялася до медичної сестри з некоректними питаннями, а потім стала вести себе агресивно, говорила з підвищеними інтонаціями, сильно грюкнула дверима. Декілька разів ОСОБА_1 зверталася в дитячу консультацію сама, сповіщала про хворобу старшого сина, який навчається в Київському ліцеї, для отримання відповідних довідок про хворобу. Молодший син ОСОБА_7 не відвідує навчальний заклад. 25.09.2025 матір разом із дитиною були на профілактичному огляді в дитячій консультації з метою отримання довідки про стан здоров`я для закладу освіти. Під час бесіди матір повідомила, що дитина піде знову до 1-го класу, але в інший ліцей, тому що ставлення до дитини в Городянському ліцеї № 1 її не влаштовує. Однак пізніше з`ясувалося, що дитина так і не почала відвідувати ліцей. На поради про необхідність відвідування дитиною ліцею ОСОБА_1 реагує неадекватно, часто агресивно. Дитина весь час перебуває вдома, на прогулянки виходить пізно ввечері. Поведінка матері може загрожувати соматичному та ментальному здоров`ю дитини (а.с.16).

З акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , від 18.02.2026 встановлено, що комісія у складі ОСОБА_5 , начальника Служби у справах дітей Городнянської міської ради, ОСОБА_6 , головного спеціаліста ССД Городнянської міської ради, Гаркун Т.С., завідуючої соціальним відділом КУ ЦНСП, Шуляк О.В., фахівця соціального відділу КУ ЦНСП, Кондратенко В.О., інспектора сектору СОБ, Лобанової М.В., начальника сектору СОБ, намагалися провести обстеження умов проживання та з`ясувати причину відсутності на навчанні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент відвідування сім`ї, де проживає ОСОБА_1 , потрапити в двір та будинок виявилось неможливим. ОСОБА_1 через відчинене вікно повідомила, що дитину віддасть на навчання в наступному році. Комісією було прийнято рішення викликати наряд поліції. Матір дитини в будинок нікого не впустила, показати дитину хоча б у вікно відмовилася (а. с. 8, 9-11).

20.02.2026 до Служби у справах дітей Городянської міської ради надійшло повідомлення ВП №3 ЧРУП ГУНП, згідно якого Службу повідомлено про те, що 18.02.2026 о 14:31 год надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , начальник Служби у справах дітей Городнянської міської ради ОСОБА_5 повідомила, що дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1 вересня 2025 року не приступив до навчання в КЗ «Городнянський ліцей № 1», а мати ОСОБА_1 не пускає до помешкання та не дає можливості перевірити стан дитини. Під час виконання даного повідомлення був здійснений виїзд за адресою: АДРЕСА_2 , поспілкувавшись із заявницею, остання повідомила, про те, що ОСОБА_1 не пускає до свого помешкання працівників Служби у справах дітей, соціальні служби та інспектора служби СОБ для перевірки дитини ОСОБА_2 , 2018 р.н., який на даний час не відвідує школу. Зайшовши на подвір`я, ОСОБА_1 відмовилась спілкуватися із соціальними службами, прокурором та працівниками поліції, поводила себе неадекватно, висловлювалась нецензурною лайкою, сперечалася, несла нісенітницю, на питання працівників не відповідала. На неодноразове прохання пройти до будинку та поспілкуватись з дитиною, ОСОБА_1 не реагувала, до помешкання двері не відчинила, в якому стані дитина не показала (а.с.17)

З висновку органу опіки та піклування Городнянської міської ради Чернігівської області про доцільність відібрання у ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Городнянської міської ради №72 від 24.02.2026, убачається, орган опіки та піклування вважає за доцільне відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , без позбавлення її батьківських прав (а. с. 3,4).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомила, що вона є соціальним педагогом Комунального закладу «Городнянський ліцей №1», яка показала, що у жовтні 2025 року надійшла доповідна записка, що учень ОСОБА_10 не приступив до навчання у 2-А клас, у зв`язку з чим було направлено подання до Служби у справах дітей. Після осінніх канікул дитина до школи також не вийшла, з матір`ю дитини, яку вона бачила у березні 2026 року поговорити не вдалося, оскільки остання вела себе агресивно та виражалася нецензурними словами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила, що вона є вчителем учня ОСОБА_2 у Комунальному закладі «Городнянський ліцей №1», навчала дитину у 1 класі, і протягом навчального року будь-яких нарікань що до поведінки його матері не виникало. У вересні 2025 року, коли розпочалося навчання, до неї прийшла матір ОСОБА_1 і повідомила, що бажає, щоб дитина перейшла на навчання до першого класу, оскільки він ще маленький. Будь-яких заяв чи документів до адміністрації закладу матір не надала. З початку 2026 року дитина до школи так і не з`явилася.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що вона є директором Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» та показала, що неодноразово здійснювалися виїзди до місця проживання ОСОБА_1 представниками її установи та представниками правоохоронних органів, служби у справах дітей, проте будь-якого контакту з матір`ю дитини не було, двері вона не відчиняла, розмовляти відмовилася і дитину не показала.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Згідно із частинами 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на освіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини 1 статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині 1 статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 СК України під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відібрання дитини – це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Статтею 3 Конвенції про права дитини (далі – Конвенція) визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави

учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 6 Конвенції, держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держави – учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину (стаття 19 Конвенції).

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, судом, на підставі наданих позивачем доказів, показань свідків встановлений факт ухилення відповідачки ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідачка належним чином не займається вихованням свого сина, не бажає виконувати свої батьківські обов`язки, зокрема щодо забезпечення здобуття сином повної загальної середньої освіти, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід відібрати від матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав щодо дитини, оскільки такий захід буде вчинений з метою соціального захисту малолітнього сина відповідачки та якнайкращого забезпечення його інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 СК України у разі відібрання дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам – за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Зазначене повністю узгоджується із положеннями частин 4, 5 ст. 167 СК України, згідно з якими, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим; якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

За таких обставин, та беручи до уваги те, що оскільки батько дитини ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , в матеріалах справи відсутні заяви від будь-яких родичів дитини щодо передання їм останнього, а тому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід передати органу опіки та піклування Городнянської міської ради Чернігівської області, для його подальшого влаштування.

Крім того, слід зауважити, що відібрання дітей у батьків – це санкція за невиконання батьківських обов`язків. Ця санкція є більш м`якою, порівняно з іншими, зокрема із позбавленням батьківських прав. Відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом, оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до частини 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

У відповідності до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи розмір аліментів, суд зважає на наявність на утриманні у відповідачки іншого неповнолітнього сина – ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та вважає за доцільне стягнути з відповідачки аліменти у розмірі частини з усіх її доходів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У силу ст. 367 ЦПК України слід допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

З урахуванням наведеного з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь держави за розгляд даної справи в розмірі 2662,40 грн, оскільки позивач звільнений від його сплати при подачі позову.

Керуючись статтями 150, 155, 164, 170, 180, 182-184, 191 СК України, статтями 3, 12, 18, 76-77, 81, 141, 263-265, 268, 272, 280-284, 352, 353, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов органу опіки та піклування Городнянської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини у матері без позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Малолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрати у його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , без позбавлення її батьківських прав.

Передати малолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , органу опіки та піклування Городнянської міської ради Чернігівської області для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , аліменти на користь та утримання її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 02.03.2026 (дня пред`явлення позову до суду) і до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 2662,40 грн судового збору.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складений і підписаний 07.04.2026.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Орган опіки та піклування Городнянської міської ради Чернігівської області (адреса: вул. Троїцька, 13, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, 15100, код ЄДРПОУ 04061731).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальний заклад «Городнянський ліцей №1» Городнянської міської ради Чернігівської області (адреса: вул. Чернігівська, 29, м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 34370872).

Суддя А. О. Бойко