Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №201/16058/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/783/26 Справа № 201/16058/23 Головуючий у першій інстанції: Покопцева Д. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Агєєва О.В., Городничої В.С.,

за участю секретаря Марченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра у складі судді Покопцевої Д.О. від 18 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів, матеріальної та моральної шкоди,–

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Будинок АДРЕСА_2 , в якому він проживає, відноситься до значних історичних будівель, про що зазначено в документі Міжнародного центру культурної спадщини та культурних цінностей. Позивач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавав представник органу місцевого самоврядування - КП «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради, який є частиною і структурним підрозділом Департаменту житлового господарства міськради і повністю підпорядкований йому, сплачує плату за утримання будинку і прибудинкової території. Квартира позивача протягом 30 років заливається фекальними стоками та водою, постійно руйнуються стіни, вікна, стеля, підлога, речі, виникає грибок на стінах, і в цьому винні відповідачі своєю бездіяльністю. Так, вода заливається крізь щілини в зовнішній стіні будинку, а фекальні стоки заливають із квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище, і яка є об`єктом комунальної власності територіальної громади міста. У вказаній квартирі вже більше 30 років, не маючи на це законних підстав, проживає маргінальна родина ОСОБА_2 , яка протягом всіх цих років веде антисуспільний спосіб життя, руйнує будинок, квартири свою і позивача, не сплачує за комунальні послуги десятиріччями, зухвало порушує всі закони та правила. Шиповалови довели і квартиру і будинок (значну історичну будівлю) до майже аварійного стану. Унітаз в них поламаний, через що квартира позивача постійно заливається фекальними стоками. Внаслідок захаращення, на їх балконах накопичується вода під час дощів і сніг, який потім тане. Через це балконні лутки згнили, утворились наскрізні щілини в зовнішніх стінах під обома балконами, через які й заливає квартиру позивача. Балансоутримувач на численні звернення позивача належно не реагує, виправдовуючись тим, що Шиповалови не пускають працівників до квартири. Позивач, у свою чергу, не має заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, але цю послугу не отримує протягом десятиліть. Він з 1999 року більше ста разів звертався до обох відповідачів із заявами та проханнями відремонтувати щілини в зовнішній стіні будинку і каналізаційну систему в квартирі АДРЕСА_2 , щоб припинити руйнування його квартири і приниження людської гідності. Але жодного разу ніхто нічого не робив, посилаючись на неможливість виконати роботи, в зв`язку з тим, що Шиповалови не надають доступу до квартири. Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради декілька разів обіцяв виконати ремонт фасаду будинку. Фактично треба лише зацементувати щілини і зробити гідроізоляцію, на це не потрібно багато коштів, цемент і смола коштують копійки. Позивач віддає значну частину своєї пенсії за утримання будинку та прибудинкової території, але послуг від відповідачів не отримує. Відповідачі не бажають задіяти інструменти, які їм надає закон для вирішення подібних ситуацій– залучити дільничного, заручитись рішенням суду і забезпечити доступ до комунікацій в квартирі АДРЕСА_2 і усунути недоліки, таким чином проявляють протиправну бездіяльність; при цьому регулярно і в повному обсязі отримували з позивача гроші і регулярно підвищують ціни за свої послуги. Крім цього, відповідачі не відремонтували рубильник, не полагодили стічну трубу, через що дощова вода ллється на стіну будинку та під будинок і він руйнується, не прибирає прибудинкову територію, це роблять мешканці будинку, і не вивозять вже зібране сміття; не утеплили розкриті труби опалення на горищі і не залатали горище, через що взимку втрачається тепло, а внутрішньоквартирні батареї холодні; до будинку позивача зроблено ґанок (сходинки та покриття) і відкрито торгівельну точку й на численні скарги прибрати сходинки та ґанок відповідач не реагують; не роблять дератизацію і взагалі жодної послуги, які належить надавати – не надають. Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просив:

зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради негайно примусити свого підлеглого - суб`єкта владних повноважень і одночасно надавача послуг Комунального підприємства «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради, який протягом трьох років брав гроші з позивача і нічого не робив, зробити якісну гідроізоляцію і усунути щілини в зовнішніх стінах і під балконами квартири позивача і відремонтувати каналізацію в тій самій квартирі, яка належить Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради;

стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради матеріальну шкоду – вартість ремонту, який стався після повного знищення квартири позивача і який позивач був змушений робити з причини бездіяльності і невиконання своїх обов`язків та порушень прав споживача і протиправною бездіяльністю Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в сумі 100232,00 грн, витрати на вікна в сумі 30250,00 грн, витрати на ремонт підлоги, стелі, стін, заміну шпалер та ін. в сумі 13952,78 грн, поштові витрати (відправлення документів, конверти, викуп повернень неотриманих документів) в сумі 148,36 грн, а всього 144583,16 грн;

стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради 100000,00 грн моральної шкоди, яка обґрунтовується багаторічними глибокими моральними і фізичними стражданнями і існування під фекальними заливаннями і безкінечними ремонтами;

зобов`язати комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради негайно усунути скрізні щілини в зовнішній стіні і під обома балконами зробити якісну гідроізоляцію і таким чином припинити постійне залиття і псування квартири позивача, полагодити каналізаційну систему в квартирі АДРЕСА_2 і таким чином припинити залиття квартири позивача фекальними стоками і водою, демонтувати ґанок і дах, заробити дірки в стіні, відремонтувати рубильник, відремонтувати водостічну трубу;

зобов`язати комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради повернути кошти за три останні роки, сплачені позивачем за послуги утримання будинку і прибудинкової території, яких позивач не отримував, в повному обсязі у сумі 17322,42 грн та компенсувати поштові витрати в сумі 155,36 грн, а всього 17477,78 грн;

стягнути з комунального підприємства «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради моральну шкоду в розмірі 36000,00 грн (а.с. 109-114 т.2).

Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 18 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивач з 1996 року є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням №1/1691-96 від 28.08.1996 року (а.с.46 т.1).

Право власності позивача на вказану вище квартиру зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2023 (а.с. 44 т.1).

З 1993 року позивач систематично звертався до обслуговуючих організацій зі скаргами на залиття від сусідів з 11 квартири, яка поверхом вище, сечею його балкону зверху та антисанітарію; на затоплення фекальними стоками від тих же сусідів зверху його квартири впродовж останніх 25 років (з 2013 року) та тріщину під балконами сусідів у зовнішній стіні фасаду, через яку у його квартиру потрапляє вода та ін. (а.с. 48-64, 76,78, 79-80, 81 т.1).

КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради у 2020 році повідомив позивача, що залиття його квартири відбувається через халатність його сусідів зверху - з квартири АДРЕСА_2 (а.с.65 т.1), Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради в 2020р. повідомляв позивача, що його квартиру заливає з 11-ї квартири, зверху, через балкони (а.с.69 т.1), про планування ремонту фасадної стіни його будинку до 20.06.2021 і про вручення наймачу квартири 11 припису про необхідність виконання ремонту внутрішньоквартирної розводки каналізації та заміні унітаза (а.с.70 т.1), про внесення до пропозиційного списку робіт по ремонту фасаду будинку на 2020 рік та про допомогу управляючої компанії встановити унітаз у квартирі АДРЕСА_2 за умови, що мешканці квартири його придбають (а.с.71 т.1), про те, що за інформацією управляючої компанії періодично рясні атмосферні опади заливають незасклені балкони квартир будинку позивача, що розташовані поверхом вище, тому інколи через ці балкони вода протікає через стіни; квартира АДРЕСА_2 вищезгаданого будинку через імовірну несправність сантехнічних приладів неодноразово заливала квартиру позивача, але для визначення причини власники квартири не надають доступу до своєї оселі; повторно було залишено у дверях припис про термінове надання доступу до водогінних комунікацій для проведення ремонтних робіт (а.с.72 т.1).

Дніпровська міська рада на депутатське звернення своїм листом від 11.08.2021 №3/5-556 повідомила, що за інформацією комунального підприємства «Жилсервіс-14» Дніпровської міської ради, залиття квартири АДРЕСА_3 (де мешкає позивач) спричинено аварійним станом розведення каналізаційної системи у квартирі АДРЕСА_2 цього будинку, яка розташована поверхом вище; для запобігання залиття квартири АДРЕСА_3 мешканцям квартири АДРЕСА_2 необхідно виконати ремонт цементної стяжки балкону з відновленням гідроізоляції примикання балкону до зовнішньої стіни будинку, про що мешканцям неодноразово повідомлялось у наданих приписах; по факту залиття квартири позивача складались акти; доступу до квартири АДРЕСА_2 для заміни трубопроводу каналізаційного стояка мешканці квартири не надають (а.с.74 т.1).

Листом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району від 07.08.2013 №328 повідомлено, зокрема, що квартира АДРЕСА_4 утримується на балансі КВЖ РЕП Жовтневого району, як службова; дана квартира знаходиться у користуванні ОСОБА_3 , в минулому газозварювальник КЖЕП-9 одержав цю службову квартиру на сім`ю із 3 осіб (а.с. 40 т.1).

Мешканці будинку АДРЕСА_2 14.06.2022 та 15.06.2022 зверталися до начальника КП «Жирсервіс-14» із заявою про заміну рубильника (а.с.90, 96 т.1).

КП «Житлосервіс-14 22.07.2022 надало відповідь про те, що результатами надання послуг управителем є працюючі внутрішньобудинкові мережі (водопостачання, водовідведення, газопостачання, електропостачання, центрального опалення та зливової каналізації), наявність освітлення місць спільного користування, дератизація, дезінсекція. Оскільки товариство існує за рахунок оплати за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, на умовах господарського розрахунку, тому відсутність оплати ставить під загрозу можливість підприємства надавати такі послуги будинку в подальшому. На 01.07.2022 року за будинком нараховується заборгованість в сумі 61076,55 грн при місячному нарахуванні 7728,63 грн, що становить 8-м місяців не сплати за жодну послугу. Роботи по заміні рубильника будуть проведені при наявності фінансування (а.с.93 т.1).

12.08.2021 позивач звертався до інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради із заявою, в якій вказував, що власник квартири АДРЕСА_5 впустив орендатора; орендатор встановив ґанок, торгує з вікна, вдень ставить біля ґанку стільці і столик, відвідувачі сидять на цих стільцях, палять, розмовляють і гучно сміються, чим турбують позивача, вікна якого над квартирою АДРЕСА_6 , а ґанок псує зовнішній вигляд всього будинку і руйнує (а.с. 99-100 т.1).

Позивачем долучено до матеріалів справи фото неізольованих труб опалення (т. 1, а.с.104), поламаної стічної труби (т.1. а.с.105), аварії водовідведення в 2023 році (т.1. а.с.107), фото фасаду будинку (т.1. а.с.135), фото залиття у 2013 році (т.1. а.с. 137).

У 2013 році позивач уклав договір №6-13/002 від 18.06.2013 з ПП "Шант-Центр" ремонту приватної квартири по АДРЕСА_7 , загальною вартістю робіт 100231,74 грн, яка уточнюється за фактично виконаною роботою (а.с.129 т.1).

Згідно копій договорів купівлі-продажу металопластикових виробів, укладених 03.06.2016 та 27.10.2016, позивач замінив вікна (а.с. 146-148 т.1).

Актами про залиття квартири за період з 2013 по 2023 встановлено залиття квартири позивача з квартири АДРЕСА_2 , яка вище поверхом, і причиною залиття є аварійна каналізація цієї квартири. Крім цього встановлено, що у балкона квартири АДРЕСА_2 , який виходить на фасад, погнила лутка балконних дверей, і через цю лутку під час дощу попадає вода і заливає квартиру позивача (а.с. 195-203 т.1).

Також установлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 21.01.2020 №39 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків» призначено управителів багатоквартирних будинків, що ввійшли в об`єкти конкурсу та не визначилися з формою управління, зокрема, Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради у малоповерхових будинках Індустріального та Соборного районів міста Дніпра, у тому числі будинку АДРЕСА_2 , що також підтверджується копією договору №10 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до об`єкту №10 (Багатоповерхові будинки Соборного району м. Дніпро) від 24.01.2020, укладеного між КП «Жилсервіс-14» ДМР та співвласниками будинків, від імені та в інтересах яких діє виконавчий комітет Дніпровської міської ради, а також додатку №1 до цього договору (а.с. 96, 97-104 т.3).

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31.05.2022 №536 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків» призначено управителів багатоквартирних будинків, що ввійшли в об`єкти конкурсу та не визначилися з формою управління, зокрема, Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради у багатоквартирних будинках Індустріального та Соборного районів міста Дніпра, у тому числі будинку АДРЕСА_2 , що також підтверджується копією договору про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до об`єкту №2 (Багатоквартирні будинки Соборного району м.Дніпро) №2 від 01.06.2022, укладеного між КП «Жилсервіс-14» ДМР та співвласниками будинків, від імені та в інтересах яких діє виконавчий комітет Дніпровської міської ради, а також додатку №1 до цього договору (а.с. 105-113 т.3).

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.07.2023 №11-25/7 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків» призначено управителем багатоквартирних будинків, що ввійшли в об`єктів конкурсу та не визначилися з формою управління, Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради у гуртожитках та у багатоквартирних будинках Індустріального та Соборного, Самарського, Амур-Нижньодніпровського, Новокодацького, Чечелівського, Центрального, Шевченківського районів міста Дніпра, у тому числі будинку АДРЕСА_2 (а.с. 114 т.3).

Додатковою угодою №12 від 31.07.2023 до договору №2 від 01.06.2022, укладеного між КП «Жилсервіс-14» ДМР та співвласниками будинків, від імені та в інтересах яких діє виконавчий комітет Дніпровської міської ради, у зв`язку з прийняттям виконавчим комітетом ДМР рішення від 25.07.2023 №11-25/7, сторони дійшли згоди припинити дію вказаного договору з 31.07.2023 року (а.с. 115 т.3).

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є сусідками позивача, місцевому суду пояснили, що їх будинок комунальними службами не обслуговується. Мешканці будинку самостійно прибирають прибудинкову територію, виконують необхідні ремонтні роботи, усувають аварії. Квартира позивача страждає від систематичного залиття.

Відповідно до ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Послуга з управління багатоквартирним будинком - це результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, зокрема, що до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року №60, у відповідності до пункту 1.6 якого, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.

За змістом пункту 1.9 указаного Порядку від 25 квітня 2005 року №60, виконавці житлово-комунальних послуг є відповідальними за ненадання або неякісне надання відповідних послуг згідно з укладеними договорами та законодавством.

Згідно з розділом 2 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, визначено, зокрема, що технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків, яка включає в себе проведення планових та позапланових оглядів.

Метою підготовки житлового фонду до сезонної експлуатації є забезпечення нормативних санітарно-технічних вимог щодо експлуатації приміщень жилих будинків і режимів функціонування інженерного обладнання (п. 2.8.1 Правил від 17 травня 2005 року №76).

За положеннями пункту 2.8.2 Правил від 17 травня 2005 року №76, під час підготовки житлового фонду до експлуатації в зимовий період виконуються такі роботи: усунення несправностей: стін, фасадів, дахів, віконних і дверних заповнень, а також опалювальних печей, димоходів, газоходів, внутрішніх систем тепло-, водо- та електропостачання й установок із газовими нагрівачами; приведення в технічно справний стан прибудинкової території із забезпеченням безперешкодного відведення атмосферних і талих вод від відмостки, спусків (входів) у підвал і їх віконних приямків; забезпечення належної гідроізоляції фундаментів, стін підвалу і цоколю та їх сполучення із суміжними конструкціями, сходових кліток, підвальних і горищних приміщень, машинних відділень ліфтів, справність та утеплення пожежних гідрантів.

Разом з тим, відповідно Правил від 17 травня 2005 року №76, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

У пункті 14 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також дане визначення терміну "управитель багатоквартирного будинку", відповідно до якого це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За правилом частини другої 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір (постанова Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №236/780/16-ц, провадження №61-34112св18).

Разом з тим, для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, спричиненою потерпілій стороні.

Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Судом установлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.07.2023 №11-25/7 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 призначено Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (а.с. 114 т.3).

Додатковою угодою №12 від 31.07.2023 до договору №2 від 01.06.2022, укладеного між КП «Жилсервіс-14» ДМР та співвласниками будинків, від імені та в інтересах яких діє виконавчий комітет Дніпровської міської ради, у зв`язку з прийняттям виконавчим комітетом ДМР рішення від 25.07.2023 №11-25/7, сторони дійшли згоди припинити дію вказаного договору з 31.07.2023 року (а.с. 115 т.3).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, провадження №14-144цс18 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

Заявлена позивачем вимога про зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради негайно примусити Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради до вчинення певних дій є неналежним способом захисту порушеного права.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав є, зокрема, припинення дії, відновлення становища, що існувало до порушення, відшкодування шкоди, зобов`язання вчинити певні дії, тощо. Водночас чинне законодавство не передбачає такого способу захисту, як покладення судом на одну юридичну особу обов`язку «примусити» іншу юридичну особу до вчинення дій.

Судовий захист має здійснюватися шляхом безпосереднього покладення обов`язку на належного відповідача, який за законом або договором зобов`язаний вчинити відповідні дії. Натомість обраний позивачем спосіб захисту фактично передбачає опосередковане виконання рішення суду через третю особу, що не відповідає засадам цивільного судочинства та унеможливлює його реальне виконання.

Отже, у цій частині позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, функції з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 у спірний період здійснювалися відповідними комунальними підприємствами, визначеними рішеннями виконавчого комітету Дніпровської міської ради, з якими укладались договори про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Саме управитель багатоквартирного будинку, відповідно до законодавства та умов договору, зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна будинку, справність інженерних мереж та вживати заходів щодо усунення аварійних ситуацій.

Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради не є стороною договору про надання житлово-комунальних послуг із позивачем, не здійснює безпосереднього управління будинком та не надає відповідні послуги, а отже відсутні правові підстави для покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди, завданої внаслідок неналежного утримання будинку.

Суд звертає увагу, що позивач обґрунтовує завдану йому шкоду різними підставами, а саме частково - залиттям його квартири з квартири АДРЕСА_2 , розташованої поверхом вище, та частково - неналежним утриманням спільного майна багатоквартирного будинку (зовнішніх стін, балконних конструкцій, інженерних мереж).

На підтвердження позовних вимог надані, зокрема, актами про залиття квартири за період з 2013 по 2023, якими встановлено залиття квартири позивача з квартири АДРЕСА_2 , яка вище поверхом, і причиною залиття є аварійна каналізація цієї квартири. Крім цього встановлено, що у балкона квартири АДРЕСА_2 , який виходить на фасад, погнила коробка балконних дверей, і через цю коробку під час дощу попадає вода і заливає квартиру позивача (а.с. 195-203 т.1).

Відповідно до листа Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району від 07.08.2013 №328, службова квартира АДРЕСА_4 знаходиться у користуванні ОСОБА_3 на сім`ю із 3 осіб (а.с. 40 т.1).

Водночас, визначення належного відповідача у справах про відшкодування шкоди залежить від встановлення джерела заподіяння шкоди та особи, на яку покладено обов`язок щодо належного утримання відповідного майна.

Так, у разі, якщо шкода завдана внаслідок залиття з квартири, розташованої поверхом вище, належним відповідачем є власник або користувач такої квартири, за умови доведення, що залиття сталося внаслідок неналежного утримання внутрішньоквартирного майна (зокрема сантехнічного обладнання, внутрішньої розводки, тощо), яке перебуває у його володінні.

Натомість у разі, якщо шкода спричинена неналежним утриманням спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема зовнішніх стін, фасаду, балконних плит, інженерних мереж загального користування, відповідальність за таку шкоду несе управитель багатоквартирного будинку, який відповідно до закону та умов договору зобов`язаний забезпечувати належний технічний стан спільного майна та своєчасне усунення його пошкоджень.

У матеріалах справи відсутній висновок судової будівельно-технічної або інженерно-технічної експертизи, який би встановлював причини залиття, технічний стан конструкцій будинку, наявність причинно-наслідкового зв`язку між виявленими недоліками та пошкодженням квартири позивача, а також визначав би розмір завданої шкоди з урахуванням її джерела.

При цьому позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання клопотання про призначення відповідної судової експертизи, незважаючи на те, що встановлення зазначених обставин потребує спеціальних знань.

Долучені позивачем до матеріалів справи фото неізольованих труб опалення (т. 1, а.с.104), поламаної стічної труби (т.1. а.с.105), аварії водовідведення в 2023 році (т.1. а.с.107), фото фасаду будинку (т.1. а.с.135), фото залиття у 2013 році (т.1. а.с. 137), не є належними доказами причин залиття та розміру завданої матеріальної шкоди.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абзац другий частини першої статті 1192 ЦК України).

У справах про залиття квартири такими збитками є, зокрема, вартість пошкодженого майна або вартість відновлювальних (ремонтних) робіт, необхідних саме для усунення наслідків конкретного залиття. Натомість загальна вартість капітального чи комплексного ремонту квартири, повна заміна вікон, оздоблення та інші роботи, які не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із встановленим фактом залиття, не можуть вважатися реальними збитками у розумінні закону. У даній справі позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували обсяг пошкоджень, завданих саме внаслідок залиття, та вартість робіт, необхідних для їх усунення, у зв`язку з чим заявлена до стягнення сума не може бути визнана обґрунтованою.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди – вартості ремонту в сумі 100232,00 грн, витрат на вікна в сумі 30250,00 грн, витрат на ремонт підлоги, стелі, стін, заміну шпалер та ін. в сумі 13952,78 грн, поштових витрат в сумі 148,36 грн, а всього 144583,16 грн.

Судом установлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.07.2023 №11-25/7 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 призначено Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (а.с. 114 т.3).

Додатковою угодою №12 від 31.07.2023 до договору №2 від 01.06.2022, укладеного між КП «Жилсервіс-14» ДМР та співвласниками будинків, від імені та в інтересах яких діє виконавчий комітет Дніпровської міської ради, у зв`язку з прийняттям виконавчим комітетом ДМР рішення від 25.07.2023 №11-25/7, сторони дійшли згоди припинити дію вказаного договору з 31.07.2023 року (а.с. 115 т.3).

З даним позовом до суду позивач звернувся 26 грудня 2023 року через Електронний кабінет ЄСІТС у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, визначивши відповідачами Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради та Комунальне підприємство «Жилсервіс-14» Дніпропетровської міської ради.

Отже, на нас пред`явлення позову у даній справі, розгляду справи місцевим та апеляційним судами, управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 є Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.1 та ч. 6 ст. 367 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах №№552/91/18, 554/9144/17).

На стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі в справі іншу особу, як співвідповідача.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що на час пред`явлення позову у даній справі та розгляду справи судами управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 (в якому знаходиться квартира позивача) є КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради; приймаючи до уваги, що до участі у справі судом першої інстанції не було залучено у якості співвідповідача КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, - колегія дійшла висновку про відмову з цих підстав у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання КП «Жилсервіс-14» ДМР негайно усунути скрізні щілини в зовнішній стіні і під обома балконами зробити якісну гідроізоляцію, полагодити каналізаційну систему в квартирі АДРЕСА_2 , демонтувати ґанок і дах, закрити дірки в стіні, відремонтувати рубильник, відремонтувати водостічну трубу.

Крім того, частина заявлених робіт стосується внутрішньоквартирного майна (квартири АДРЕСА_2 ), доступ до якого обмежений та який не належить до спільного майна багатоквартирного будинку, а відтак не входить до обсягу обов`язків управителя. До того ж володільця вказаної квартири - ОСОБА_3 не залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Суд також вважає необґрунтованою позовну вимогу про зобов`язання КП «Жилсервіс-14» ДМР здійснити демонтаж даху. Дах будинку є конструктивним елементом об`єкта нерухомості, який виконує критично важливу функцію захисту будівлі від атмосферних опадів та впливу зовнішнього середовища, забезпечує цілісність конструкцій та належні умови експлуатації будинку. Втручання у такі елементи без належного технічного обґрунтування та проектної документації є неприпустимим. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність саме демонтажу даху. Більше того, задоволення такої вимоги може призвести до порушення конструктивної цілісності будинку та настання невідворотних негативних наслідків для інших співвласників.

Колегія наголошує, що у даній справі не заявлялось клопотання про призначення судової експертизи для встановлення причин, характеру, локалізації технічних пошкоджені у квартирі позивача та у відповідному будинку, пошкоджень сантехнічного обладнання тощо.

Необхідно зауважити, що КП «Жилсервіс-14» ДМР подавало до місцевого суду 21 травня 2025 року заяву про заміну його належним відповідачем - КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (а.с. 215 т.2). Однак, ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення вказаної заяви (а.с. 217-218 т. 2).

Питання здійснення перерахунку вартості комунальних послуг за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості вирішуються згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2024 №127, а до цього - в Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1145, та в Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості”, затвердженому постанову Кабінету Міністрів України від 17.02. 2010 №151 (останні два втратили чинність).

Вимоги про повернення коштів, сплачених за послуги з управління будинком, є безпідставними, оскільки сам по собі факт наявності недоліків у наданні послуг не свідчить про їх повну відсутність. Доказів того, що послуги не надавалися взагалі, позивачем не надано.

Позивач, не отримуючи послуги, мав право викликати управителя багатоквартирного будинку для перевірки якості наданих послуг; встановивши в ході цієї перевірки, що послуги не надаються – складати акти-претензії, в яких вказувати дату і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, інформацію про дату початку зниження якості відповідної послуги (або її ненадання взагалі). Однак, відповідних доказів суду не представлено. Поясненнями свідків доводити неналежну якість надання послуг неможливо.

Відтак підстави для зобов`язання КП «Жилсервіс-14» ДМР повернути кошти за три останні роки, сплачені позивачем за послуги утримання будинку і прибудинкової території у сумі 17322,42 грн та компенсувати поштові витрати в сумі 155,36 грн, а всього 17477,78 грн - відсутні.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним, як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки вимоги про відшкодування матеріальної шкоди та зобов`язання вчинити дії не підлягають задоволенню, похідні вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували обсяг заявлених моральних страждань, їх інтенсивність, тривалість та причинний зв`язок саме з діями (бездіяльністю) відповідачів у заявленому розмірі.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у розмірі 100000,00 грн та з КП «Жилсервіс-14» ДМР у розмірі 36000,00 грн – відсутні.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції, яка є правильним по суті, підлягає залишенню без змін.

Позивач, за наявності підстав, не позбавлений можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом до належного кола відповідачів.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 18 липня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді О.В. Агєєв

В.С. Городнича