Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №932/20272/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3598/26 Справа № 932/20272/25 Суддя у 1-й інстанції - Татарчук Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В.,

розглянувши без повідомлення учасників справи в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 . в інтересах якої діє Доценко Марина Іванівна на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 18 грудня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення аліментів з ОСОБА_2 (суддя першої інстанції Татарчук Л.О.),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Дніпра із завою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 18 грудня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу.

Із вказаною ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження наявних доказів долучених до заяви.

Мотивована скарга тим, що запитувана судом інформація щодо місця проживання боржника не потребувала додаткового запиту, оскільки додані до заяви про видачу судового наказу в електронному вигляді документи, а саме паспорт громадянина України та картка платника податків дають змогу встановити, що її чоловік зареєстрований у зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 просила ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 24 грудня 2025 року скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо відмови у видачі судового наказу.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про відмову у видачі судового наказу, то справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що зареєстроване у встановленому законом порядку місце реєстрації боржника ОСОБА_2 не встановлено.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина третя статті 19 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України).

Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до частини першої статті 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі також – ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; заяву подано з порушенням правил підсудності.

Згідно ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Згідно із частиною 8 статті 165 ЦПК України якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (частина 9 статті 165 ЦПК України).

Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду (ч. 6 ст. 165 ЦПК України).

Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 7 ст. 165 ЦПК України).

Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю (ч. 8 ст. 165 ЦПК України).

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч. 9 ст. 165 ЦПК України).

Отже, встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи боржника має значення для визначення підсудності справи.

Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу, в якості інформації про зареєстроване місця проживання боржника ОСОБА_2 , стягувач вказала АДРЕСА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 .

На підтвердження доказів реєстрації боржника за вищевказаною адресою, ОСОБА_1 долучила копію паспорта ОСОБА_2 , серія ВА номер № НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 30.08.2022 року (а.с.14).

Згідно наявної в матеріалах справи відповіді №2175551 від 24.12.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, інформація щодо ОСОБА_2 не знайдена (а.с.24).

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що на виконання вимог ч. 7 ст. 165 ЦПК України судом першої інстанції було введене не всі існуючи дані щодо особи, а саме це РНОКПП, який наявний в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що відсутність інформації про особу в ЄДДР свідчить тільки про те, що вінне оформлював біометричні документи (ID-картку або закордонний паспорт) після 2015-2016 років. Для внесення даних необхідно особисто звернутися до ДМС або ЦНАП.

Частина 7 статті 165 ЦПК України, передбачає, що суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру, однак у даному випадку, місцевий суд після отримання інформації з реєстру про відсутність в ньому інформації щодо боржника ОСОБА_2 , не надав належну оцінку копії паспорту, з якого вбачається, що місцем реєстрації ОСОБА_2 є адресою АДРЕСА_1 , з 30.08.2022 року, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку щодо відмову у видачі судового наказу.

Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду про відмову у видачі судового наказу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про видачу судового наказу порушив вищезазначені норми процесуального права та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, з направленням матеріалів позову до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись статтями 367- 369, 379, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 . в інтересах якої діє Доценко Марина Іванівна задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 18 грудня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

А.В. Гапонов