Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №344/7215/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7215/25

Провадження № 2/344/559/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

07 квітня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , до російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивачів.

Позивач 1 ОСОБА_1 , позивач 2 ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , звернулися до суду з позовом до відповідача російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказують, що ОСОБА_1 є громадянкою України. Свідоцтвом про шлюб підтверджується реєстрація шлюбу 25.06.2012 між громадянином України ОСОБА_3 та громадянкою України ОСОБА_4 , прізвище після реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_5 . ОСОБА_2 є громадянином України. Батьками хлопчика є громадянка України ОСОБА_1 та громадянин України ОСОБА_3 .

Указом в.о. Президента України від 14.04.2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» оголошено про початок Антитерористичної операції (АТО).

Відповідно до витягу з наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 09.04.2015 №169 о/с сержанта міліції ОСОБА_3 , міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ» УМВС України в Івано-Франківській області, з 29.08.2014 виключено із списків особового складу за смертю на підставі свідоцтва про смерть від 11.03.2015 серії НОМЕР_1 .

Актом № 94 про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 10.04.2015 підтверджується нещасний випадок (поранення) сержанта міліції ОСОБА_3 29.08.2014 о 09:00. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 27.01.2015 №617/л, виданим КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради смерть сержанта міліції ОСОБА_3 наступила внаслідок грубого порушення анатомічної цілісності тіла, розтрощення декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій, не уточнене в зоні АТО. Вид події: дія вогнепальної зброї. Причини нещасного випадку: травма, одержана внаслідок протиправних дій інших осіб. У акті зроблено висновок, що нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов'язаних із безпосередньою в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби зі злочинністю.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 22.07.2019 №329 ОСОБА_3 , 1988 року народження, прийнятий на службу в органи внутрішніх справ УМВС України в Івано-Франківській області з 11.12.2009; відряджений до м. Маріуполя Донецької області 18.08.2014. ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув при виконанні службових обов`язків.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 загинув у віці 26 років.

З довідки УМВС в Івано-Франківській області від 29.05.2024 вбачається те, що ОСОБА_3 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Управлінням соціального захисту населення Івано-Франківської районної державної адміністрації позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_2 від 05.04.2021, відповідно до якого вона має пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради своїм рішенням від 02.05.2024 №562 вирішив надати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відкритих джерелах Вікіпедії за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено статтю про українського військовика ОСОБА_7 , у якій з-поміж іншого зазначено, що сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». В зоні бойових дій перебував з 18 серпня 2014 року. Загинув при виході колони з ОСОБА_8 «гуманітарним коридором» на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко.

Машина, якою їхали бійці, потрапила під обстріл, ОСОБА_6 разом з іншими вистрибнув із машини, з того моменту його доля була невідома. 3 вересня 2014-го тіло ОСОБА_9 разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до Дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014 року тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпропетровська, як невпізнаний Герой.

ОСОБА_3 був ідентифікований серед загиблих за ДНК-експертизою, ІНФОРМАЦІЯ_5 відбулася поминальна панахида за трьома загиблими бійцями батальйону, 04 квітня похований у АДРЕСА_1 .

У ОСОБА_3 залишилися батьки, дружина та син 2012 року народження.

Внаслідок втрати чоловіка та батька позивачів, з огляду на особливий цинізм, з яким російською федерацією порушуються основоположні права та свободи людини в Україні, позивача відчуває невгамовний душевний біль та страждання, вона втратила душевний спокій, відчуття незахищеності та розчарування не покидає її, вона змушена була самостійно виховувати сина, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з самого малечку, батько якого загинув, коли дитині було не повних 2 роки. ОСОБА_11 років після смерті чоловіка, а до нормального життя позивачу повністю повернутись так і не вдалось.

Втрата чоловіка та батька для позивачів є довічною та непоправною, адже їм постійно не вистачає його присутності та підтримки, його смерть призвела до незворотних негативних змін у їхньому житті та вимагає від них додаткових зусиль для організації свого життя. Така втрата зумовила сильні моральні страждання, адже позивач дорожила стосунками із близькою людиною, цінувала його щоденну турботу тощо, а син взагалі був позбавлений можливості відчути у повній мірі любов та турботу батька саме через протиправні дії відповідача.

Беручи до уваги характер моральної шкоди - безповоротна втрата дружиною чоловіка, а сином - батька, який загинув під час проведення антитерористичної операції, чим порушено нормальні життєві зв`язки, тривалість негативних змін у житті позивачів, оскільки така втрата спричинила їм психологічну травму та призвела до моральних страждань, враховуючи неможливість усунення негативних наслідків, ступінь вини відповідача, що визнаний агресором на міжнародному рівні, розмір компенсації кожному з позивачів у сумі по 5 000 000,00 гривень, що еквівалентно 120 763 доларам США 90 центам за офіційним курсом Національного банку України, станом на 11.04.2025, не буде явно завищеним, відповідатиме вимогам розумності та справедливості та сприятиме частковому відновленню душевної рівноваги

За таких обставин позивачі просять стягнути з відповідача на користь позивачів заподіяну моральну шкоду у розмірі по 5 000 000,00 гривень кожному (а.с. 1-13).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2025 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 46-47).

Ухвалою суду від 25 квітня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 48-49).

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 89-90).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, проте позивачем ОСОБА_12 та представником позивачів - адвокатом Белей О.Б. до суду подана заява, в якій позовні вимоги підтримують, просять розглядати справу за відсутності сторони позивача, не заперечують проти заочного розгляду справи (а.с. 99-101).

Відповідач повідомлявся про судові засідання через публікацію оголошення на офіційному сайті Судової влади України, що підтверджується матеріалами справи, відзив на позовну заяву не надіслав, у судові засідання представник відповідача не прибув, про причини неявки суду не повідомив.

Суд зауважує на тому, що у постанові від 14 квітня 2022 року по справі №308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) Верховний Суд зазначив, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 14 квітня 2022 року (справа № 308/9708/19), оскільки вчинення рф з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, рф заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від рф або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі "Цудак проти Литви" (Cudak v. Lithuania) Європейський суд з прав людини також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Отже, можна дійти висновків про те, що держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права "рівний над рівним не має влади і юрисдикції". Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли рф заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї війну, жодних зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.

Додатково Верховний Суд вказав, що юрисдикція судів України поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України). Тобто Верховний Суд виходить з того, що у разі застосування "деліктного винятку" будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й рф, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 31 березня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки в судове засідання, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 07 квітня 2026 року прийнята відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії Витягів з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20, 24).

Позивач ОСОБА_1 має посвідчення, згідно якого має право на пільги для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с. 21).

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1 (а.с. 22).

Згідно довідки, виданої Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради ОСОБА_12 , її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є членом сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Довідка дійсна до досягнення дитиною 16-ти річного віку - ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 25).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 02.05.2024 № 562 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вирішив надати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 , видане 14.11.2012 виконкомом Дитятинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області), яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі довідки №003482 від 05.04.2021, виданої Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради (а.с.26).

Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 підтверджується реєстрація шлюбу 25.06.2012 між громадянином України ОСОБА_3 та громадянкою України ОСОБА_4 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 (а.с. 27).

23 квітня 2025 року видане лікарське свідоцтво про смерть №617/2 від 27.01.2015, дата смерті 2014, місяць 08, число 29, смерть настала у зоні АТО наслідок ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операцій (а.с. 28).

Згідно свідоцтва про смерть, виданого повторно 11 вересня 2018 року Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 29).

09 квітня 2015 року УВМС України в Івано-Франківській області видано наказ № 169 о/с по особовому складу, яким виключено із списків особового складу за смертю сержанта міліції ОСОБА_3 , міліціонера батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ» УВМС України в Івано-Франківській області, з 29 серпня 2014 року на підставі свідоцтва про смерть (а.с.30).

Актом № 94 про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 10.04.2015 підтверджується нещасний випадок (поранення) сержанта міліції ОСОБА_3 29.08.2014 о 09:00, в якому викладено обставини, за яких стався нещасний випадок, зокрема зазначено, що під час перехресного обстрілу з мінометної та автоматичної зброї автоколони 28.08.2014 отримав поранення, несумісні з життям, ОСОБА_3 (а.с. 31-35).

22.07.2019 Управлінням кадрового забезпечення Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області була видана довідка № 329 про те, що ОСОБА_3 , 1988 року народження, прийнятий на службу в органи внутрішніх справ УМВС України в Івано-Франківській області з 11.12.2009. Відряджений до м. Маріуполь Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув при виконанні службових обов`язків (а.с.36).

У постанові № 314 виданої ДУ «Територіальним медичним об`єднанням МВС України по Івано-Франківській області» від 30.01.2019 вказано, що на момент виключення зі списків особового складу за смертю 29.08.2024 (наказ УМВС України в Івано-Франківській області від 09.04.2015 №169 0/с) сержант міліції ОСОБА_3 , 1988 року народження, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ» УМВС України в Івано-Франківській області, отримав травму (29.08.2014), «Ушкодження внаслідок військових дій неуточнене. Розтрощення ділянок тіла. Грубе порушення анатомічної цілісності тіла», що призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Примітка: Рішення прийняте у відповідності до вимог наказу МВС України від 03.04.2017 №285 та від 06.02.2001 №85, на підставі лікарського свідоцтва про смерть №617/Л від 27.01.2015, свідоцтва про смерть від 11.03.2015 серії НОМЕР_1 , акту про нещасний випадок №94 від 10.04.2015 - Ф.Н-1 (затверджений начальником УМВС України в Івано-Франківській області Шкутовим В.В.).

Підстава: Протокол засідання М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» № 314 від 30.01.2019 (а.с.37).

29 травня 2024 року УМВС України в Івано-Франківській області складена довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на загиблого молодшого сержанта поліції ОСОБА_3 , в якій підтверджується безпосередня участь молодшого сержанта міліції ОСОБА_3 у період з 18.08.2014 по 29.08.2014 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Підстава: накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 31.12.2014 №118, наказ Управління МВС України в Івано-Франківській області від 18.08.2014 №424 о/с дск (а.с.38).

Директором та класним керівником ліцею № 18 складена характеристика на учня ОСОБА_2 , з якої вбачається, що учень має навчальні досягнення достатнього рівня. Зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Підтримує добрі стосунки з багатьма учнями. Мати приділяє належну увагу вихованню сина (а.с.39).

14 квітня 2025 року ліцеєм № 18 Івано-Франківської міської ради надана інформація про психологічне обстеження неповнолітнього ОСОБА_3 щодо з`ясування психоемоційного стану дитини відповідно до заяви матері, згідно якої було встановлено в ході бесіди та психологічного обстеження неповнолітнього ОСОБА_2 наступне:

- хлопчик комунікабельний, доброзичлива, розсудливий, легко вступає в контакт;

- під час бесіди поводив себе стримано, виважено відповідав на запитання, хоча простежувалась незначна тривожність;

- має друзів у класі та школі;

- стосунки з мамою доброзичливі, з повагою ставиться до неї;

- спогади про батька дуже болючі, турбує запитання : «Чому саме він залишився без батька?»

Відповідно до проведеної діагностики на визначення рівня тривожності встановлено:

- нормальний рівень тривожності відповідно віку дитини

- слід звернути увагу на рівень тривоги, пов`язаний з ситуацією втрати. Дитина напружена і тривожна; проявляється підвищений неспокій і невпевненість, що пов`язана з відсутністю батька (а.с.40).

У статті з Вікіпедії про ОСОБА_3 зазначено, що За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, ОСОБА_3 відзначений - нагороджений: 15 травня 2015 року - орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам`яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд НОМЕР_5 , місце НОМЕР_6 , вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії ОСОБА_13 (посмертно) в Хохонівській школі відкрито меморіальну дошку його честі (а.с. 41).

Відповідно до Указу Президента України «Про відзначення державними нагородами України» № 270/2015 від 15 травня 2015 року нагороджено ордером Богдана Хмельницького ІІІ ступеня Перепічку Перепічку Олега Григоровича, сержанта міліції (а.с. 41).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої-другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктами 8-9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами російської федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.

Згідно Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які затверджені Верховною Радою України, на всій території України запроваджено воєнний стан.

Згідно частини п`ятої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Частиною дев`ятою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Так, суд бере до уваги, що російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Аналізуючи наведені обставини та докази у справі, суд прийшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії російської федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню також і за нормами частини третьої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України), стала окупація частини території України, куди був відряджений чоловік позивача ОСОБА_3 .

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно частини другої статті 2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

За нормами статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (пункти 3, 9) № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Право на життя передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час збройного конфлікту 1949 року, розділом ІІ Конституції України.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум (пункти 1, 2), Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі 01 серпня 1975 року, договори, укладені між Україною та Росією, в тому числі про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому є, на переконання суду, державою-агресором.

Держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Згідно статей 1167, 1168 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20 000 кіпрських фунтів (станом на 01.01.1998 Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).

При визначені розміру моральної шкоди суд виходить з того, що позивач довела, що через власний душевний невгамовний біль, безперервні страждання, у позивача та її сина виникли психотравматичні фактори, що стали джерелом негативних емоцій і переживань, внаслідок втрати чоловіка та батька дитини, які тривають по теперішній час.

У судовому порядку встановлений факт порушення відповідачем основоположних прав людини в Україні, що є справедливою компенсацією з агресора - російської федерації, на користь громадян України.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає стаття 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховує характер та обсяг душевних страждань, важкість вимушених змін в житті позивачів, тому вимоги позивачів про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) гривень, що еквівалентно 120 763 доларам США 90 центам за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.04.2025.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку повне задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Зважаючи на те, що позивачі згідно приписів пункту 22 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору при зверненні до суду даним позовом, а також враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 30280,00 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої 17 липня 1997 року, Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, ст.ст. 22, 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 4, 10-13, 15, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , до російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації (Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, 14) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) гривень, що еквівалентно 120 763 доларам США 90 центам за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.04.2025.

Стягнути з російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації (Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, 14) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) гривень, що еквівалентно 120 763 доларам США 90 центам за офіційним курсом Національного банку України станом на 11.04.2025.

Стягнути з російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації (Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, 14) на користь держави Україна судовий збір у розмірі 30280,00 гривень (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень нуль копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Позивач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач - російська федерація в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації, місцезнаходження: 119991 російська федерація, м. Москва, вул. Житня, 14.

Повний текст рішення складено та підписано 07 квітня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.