Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №178/329/26 — Криничанський районний суд Дніпропетровської області

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/329/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року суддя Криничанського районного суду Дніпропетровської області Лісняк В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділення поліції № 6 Кам`янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 28 грудня 2025 року о 14:00 год. по АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 скоїв відносно своєї дружини, гр. ОСОБА_2 домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру, яке виразилось в образах нецензурною лайкою, погрозах розправою.

Згідно з вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд, зазначає, що адміністративна відповідальність за статтею 173-2 КУпАП передбачена за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

На підставі аналізу вищевказаних норм закону суд приходить до висновку про те, що домашнє насильство у формі психологічного насильства відсутнє в разі побутових образ між співмешканцями або іншими членами родини, під час яких не відбулося фактів приниження, переслідування, залякування, інших діянь, спрямованих на обмеження волевиявлення чи контроль у репродуктивній сфері членів сім`ї, а також не виникло у постраждалої особи побоювань за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, емоційної невпевненості, нездатності захистити себе або відчуття шкоди психічному здоров`ю.

Зміст дій, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме образи та висловлювання нецензурною лайкою, в даному випадку не підтверджується достатніми та належними доказами, щоб такі дії можна було кваліфікувати в якості психологічного насильства відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

В свою чергу, як вбачається, з пояснень гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подружжя проживають окремо, 28.12.2025 р. ОСОБА_2 приїхала до будинку, зайшовши всередину, побачила, що двері до її кімнати відчинені, ОСОБА_1 почав кричати, погрожувати розправою, вона вийшла та викликала поліцію.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що відсутні достатні докази вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а отже провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 9, 173-2, 221, 276, 277, 283, 284 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Протягом 10 днів з дня її винесення постанова може бути оскаржена через Криничанський районний суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В. В. Лісняк