Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №480/3306/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 480/3306/25

провадження № К/990/52119/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.

розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року, постановленої у складі колегії суддів: головуючого - Любчич Л. В., суддів: Присяжнюк О. В., Спаскіна О. А.

І. Обставини справи

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102 грн;

1.2. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачу грошового забезпечення за період з 01 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

1.3. визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн;

1.4. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

1.5. визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн;

1.6. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

1.7. визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн;

1.8. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 17 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

2.1. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 березня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, а також грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року.

2.2. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 березня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року, а також грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року.

2.3. В решті позову - відмовив.

3. Не погоджуючись з указаним судовим рішення, Військова частини НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року залишено без руху з підстави частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом направлення до суду заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням поважних підстав пропуску строку.

5. 26 листопада 2025 року на виконання вказаної ухвали Військова частина НОМЕР_1 через підсистему "Електронний суд" подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтування якої зазначено, що пропуск строку на апеляційне оскарження на 1 день зумовлений тим, що безпосередньо 17 листопада 2025 року (останній день строку) з 13:00 і до ранку 18 листопада в районі дислокації військової частини електропостачання було повністю відсутнє через вичерпання запасів пального для генераторів та пошкодження ліній електропередач внаслідок бойових дій. Єдиний резервний дизель генератор, що забезпечував мінімальне живлення штабу, вийшов з ладу о 15:40. У зв`язку з цим начальник юридичної служби фізично не мав можливості увійти в Електронний кабінет та зареєструвати апеляційну скаргу.

6. Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 грудня 2025 року відмовив у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року.

7. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував відсутністю встановлених обставин, що перешкоджали відповідачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із апеляційною скаргою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк. Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність жодних доказів на підтвердження факту відсутності електропостачання та несправності дизель-генератора.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Представник Військової частини НОМЕР_1 , уважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

10. Верховний Суд ухвалою від 02 лютого 2026 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою з підстав, передбачених частиною третьою, абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України.

ІІІ. Нормативне врегулювання

11. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

13. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

14. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

15. Строк на апеляційне оскарження визначений у статті 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

16. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

17. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

ІV. Оцінка Верховного Суду

18. Отже, вказаною процесуальною нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження:

якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження;

якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

19. Варто зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

20. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

21. У справі, що розглядається, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року залишено без руху з підстави частини третьої статті 298 КАС України та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом направлення до суду заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням поважних підстав пропуску строку.

Згідно з довідкою про доставку електронного листа копія вказаної ухвали суду доставлено до електронного кабінету позивача 24 листопада 2025 року о 20:20 год.

Як уже зазначено, 26 листопада 2025 року на виконання вказаної ухвали Військова частина НОМЕР_1 через підсистему "Електронний суд" подала заяву про поновлення про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтування якої зазначено, що пропуск строку на апеляційне оскарження на 1 день зумовлений тим, що безпосередньо 17 листопада 2025 року (останній день строку) з 13:00 і до ранку 18 листопада в районі дислокації військової частини електропостачання було повністю відсутнє через вичерпання запасів пального для генераторів та пошкодження ліній електропередач внаслідок бойових дій.

22. Як висновується з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції ухвалено 17 жовтня 2025 року. Водночас апеляційну скаргу відповідач подав через підсистему "Електронний суд" 18 листопада 2025 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку оскарження. При цьому питання про поновлення строку на апеляційне оскарження не порушував.

23. Наведене свідчить, що позивач подав апеляційну скаргу з пропуском, установленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження, на 1 (один) день.

24. Другий апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апелянт пропустив установлений статтею 295 КАС України тридцятиденний строк на апеляційне оскарження, а зазначені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

25. Так, стаття 295 КАС України є нормою процесуального закону, яка встановлює строк на апеляційне оскарження рішення (протягом тридцяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення, або з дня вручення відповідного рішення у разі якщо учаснику справи рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення).

26. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженнях щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, та, на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, в якій закріплені особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ, передбачений статтею 295 цього Кодексу строк на апеляційне оскарження, не є преклюзивним.

27. Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

28. У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

29. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

30. Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що відповідач скористався правом на апеляційне оскарження із пропуском строку на апеляційне оскарження на 1 (один день) і звернувся з клопотанням про його поновлення в установлений судом апеляційної інстанції строк, суд касаційної інстанції вважає, що в даному випадку відповідач не допустив безпідставного зволікання з поданням апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження є вочевидь незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

31. Отже, Верховний Суд указує на передчасність висновків апеляційного суду про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження.

32. Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

V. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

33. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

34. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

VІ. Судові витрати

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

2. Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі № 480/3306/25 скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська