Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №515/1831/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1831/25

Провадження № 2/515/211/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю: секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку та виділення в натурі частини земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2025 року до Татарбунарського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником адвокатом Давиденком К.В., до ОСОБА_2 , в якій позивачка просила припинити право спільної часткової власності відповідачки на земельну ділянку площею 4,4385 га, з кадастровим номером - 5125010100:01:001:1042, яка знаходиться на території Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, шляхом поділу її в натурі та виділити їй в натурі у приватну власність 2/3 частки вказаної земельної ділянки, що становить площу 2,9590 га із земельної ділянки площею 4,4385 га, з кадастровим номером - 5125010100:01:001:1042 та 1/3 частки земельної ділянки, що становить площу 1,4795 га залишити у власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона після смерті ОСОБА_3 успадкувала 2/3 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,4385 кадастровий номер 5125010100:01:001:1042 та отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 вересня 2019 року, яке зареєстроване в реєстрі за №129. Іншими спадкоємцями до майна ОСОБА_3 є її брат ОСОБА_3 ,. який відмовився від прийняття своєї 1/3 частини спадщини на користь позивачки, а також їхня сестра ОСОБА_2 , яка також має право на спадкування 1/3 частини майна спадкодавця.

10 вересня 2019 року в Саратській районній державній конторі Одеської області позивачка отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини земельної ділянки площею 4,4385 га, з кадастровим номером - 5125010100:01:001:1042. Однак, відповідачка протягом вже семи років не приймає свою частину спадщини через особисті причини, відмовляється це робити, посилаючись на важкий матеріальний стан. Через бездіяльність відповідачки 1/3 частина спадкової земельної ділянки є неприйнятою, що перешкоджає позивачці вільно володіти та розпоряджатись своєю частиною земельної ділянки. На сьогоднішній день у неї виникла необхідність розпорядитись своєю часткою на власний розсуд, продати, передати в оренду, тощо, але позбавлена можливості реалізувати свої права власника, оскільки поділ земельної ділянки можливий лише в нотаріальному порядку, коли наявні власники всіх часток з належним чином оформленими правовстановлюючими документами та за наявності добровільної згоди всіх власників або в судовому порядку. У ФОП ОСОБА_4 позивачка отримала план поділу земельної ділянки, згідно з яким їй із земельної ділянки виділяється в натурі на місцевості, як окремий об`єкт права власності земельна ділянка площею 2,9590 га із земельної ділянки 4,4385 га, з кадастровим номером - 5125010100:01:001:1042, та відповідачці залишається — 1,4795 га із зазначеної земельної ділянки, тобто 1/3 частина, яку вона у подальшому має можливість отримати у власність у порядку спадкування.

Посилаючись на те, що у зв`язку з відмовою відповідачки зареєструвати своє право на 1/3 частину спадкової земельної ділянки, вона позбавлена можливості реалізувати права власника своєї частини земельної ділянки, продати чи передати в оренду свою частину без виділу її в натурі неможливо, позивачка просила припинити право спільної часткової власності відповідачки на земельну ділянку шляхом поділу її в натурі та виділити ОСОБА_1 в натурі у приватну власність 2/3 частки вказаної земельної ділянки, при цьому 1/3 частку земельної ділянки залишити у власності спадкодавця ОСОБА_3 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 листопада 2025 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

Ухвалою від 09 грудня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку загального позовного провадження та витребувано у Саратської державної нотаріальної контори Одеської області) копію Спадкової справи №127-2019, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24 лютого 2026 ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивачки, адвокат Давиденко К.В. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу її проживання судом направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками. Матеріали справи містять рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом ОСОБА_2 про їх отримання та датами отримання (а.с.39,40,147).

Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, керуючись вимогами частини десятої статті 187 ЦПК України ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.31,36).

На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи.

Відповідачка своїм правом подати відзив у встановлений судом строк не скористалася.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 рік в м.Татарбунари Татарбунарського району Одеської області помер ОСОБА_3 , про що Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зроблено актовий запис №97 та повторно видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.13).

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 01 жовтня 1981 року слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Мати позивачки ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 50 років в м.Татарбунари Татарбунарського району Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 02 січня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області (а.с.12).

Згідно зі Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Татарбунарського районного управління юстиції 02 березня 2002 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » (а.с.10).

10 вересня 2019 року державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісник Д.Ю. видав Свідоцтво право на спадщину за законом після батька ОСОБА_3 , згідно з яким позивачка прийняла у спадщину 2/3 частки земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Татарбунарської міської ради (за межами населеного пункту) Татарбунарського району Одеської області, площею 4,4385 га, з них за земельними угіддями 4,4385 га - рілля, у межах згідно з планом, належної спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Монастирліу О.П., приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області 05 травня 2014 року, зареєстровано в реєстрі за №724, бланк серія ВТТ №948469 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 травня 2014 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 352415051250, номер запису про право власності:5542930, кадастровий номер земельної ділянки: 5125010100:01:001:1042 (а.с.14).

Видачу вищевказаного Свідоцтва про право на спадщину за законом державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісник Д.Ю. зареєстрував у Спадковому реєстрі за №64719932 (а.с.16).

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №180434053 від 10.09.2019 року своє право власності ОСОБА_11 зареєструвала у Реєстрі речових прав (а.с.15).

З матеріалів Спадкової справи №127-2019, наданої суду державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісник Д.Ю. на виконання ухвали суду від 09 грудня 2025 року вбачається, що 30 липня 2009 року до приватного нотаріуса Татарбунарської районної нотаріальної контори Монастирліу О.П. звернувся ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із заявою, якою відмовився від прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 на користь його доньки ОСОБА_1 (а.с.48).

30 липня 2009 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Татарбунарської районної нотаріальної контори Монастирліу О.П. заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 (а.с.49).

Вищевказані заяви спадкоємців ОСОБА_3 зареєстровані у Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів (а.с.54,55).

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 57037962 від 30.07.2019 року Спадкова справа №127-2019 була зареєстрована Саратською районною державною нотаріальною конторою Одеської області у відповідному реєстрі 30.07.2019 року за номером 64532873 (а.с.58).

14 серпня 2019 року ОСОБА_2 подала заяву до Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області про прийняття спадщини після свого батька ОСОБА_3 (а.с.59).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданого 05 вересня 1984 року відділом ЗАГС м.Татарбунари Одеської області спадкодавець ОСОБА_3 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (аю.с.64).

Вказаний факт підтверджується також повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00023888224 від 10 вересня 2019 року (а.с.77-79).

07 вересня 2002 року ОСОБА_13 уклала шлюб із ОСОБА_14 , зареєстрований відділом Реєстрації актів громадянського стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області актовим записом №26 та змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_15 » (а.с.65).

Згідно з Довідкою №06-15/245, виданою 14.06.2019 року відділом з питань реєстрації виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Одеської області, на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за цією адресою були зареєстровані: донька - ОСОБА_1 - 1981р.н. син - ОСОБА_12 - 1990р.н. невістка - ОСОБА_16 - 1990р.н (а.с.61).

З метою виявлення майна, яке за життя належало спадкодавці ОСОБА_17 , державний нотаріус Саратської районної державної нотаріальної контори Колісник Д.Ю. надіслав до компетентних органів запити щодо земельних ділянок та недоотриманої пенсії спадкодавці (а.с.66,67).

10 вересня 2049 року ОСОБА_1 подала заяву до Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частини майна, яке залишилося після смерті її батька ОСОБА_3 (а.с.89).

Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 05 травня 2014 року приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. вбачається, що земельну ділянку з кадастровим номером 5125010100:01:001:1042 спадкодавець ОСОБА_3 отримав у свою чергу від своєї померлої дружини ОСОБА_7 за заповітом (а.с.119).

19 серпня 2014 року ОСОБА_3 також отримав у приватного нотаріуса Татарбунарського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 (одної другої) частки земельної ділянки площею 4,4384 гектарів, що розташована на території Татарбунарської міської ради (за межами населеного пункту) Татарбунарського району Одеської області, яка належала померлій дружині ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №001422 виданого 11.09.2012 року з кадастровим номером 5125010100:01:001:0431(а.с.136).

Також, позивачка 10 вересня 2019 року отримала у державного нотаріуса Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. Свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 2/3 (дві третіх) часток від 1/2 (однієї другої) частки земельної ділянки з кадастровим номером 5125010100:01:001:0431 (а.с.140).

Видачу свідоцтва про право власності на спадщину нотаріус зареєстрував у Спадковому реєстрі за №64532873 (а.с.141).

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України.

Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

За змістом ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

В силу ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

На відміну від поділу спільної часткової власності, за якого власність припиняється для всіх її учасників, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна право спільної часткової власності на це майно припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Визначальним для виділу частки або поділу майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування цим майном, а розмір часток співвласників.

Чинним цивільним законодавством передбачено право особи, якій конкретно визначене майно належить на праві спільної часткової власності, на виділ саме його частки в натурі.

Згідно з частиною першою статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Статтею 89 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (частина перша, четверта статті 88 ЗК України).

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо поділу спадкової земельної ділянки при цьому сторони не дійшли згоди щодо вирішення спору у позасудовому порядку з огляду на те, що відповідачка уникає спілкування та не оформила за собою право власності на свою частину спадкового майна.

Аналізуючи надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені судом, приходжу до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення права спільної часткової власності позивачки на спадкову земельну ділянку шляхом поділу її в натурі та можливість виділити їй 2/3 частки спірної земельної ділянки.

Односно, суд роз`яснює, що ОСОБА_2 не позбавляється права на отримання у власність своєї частки земельної ділянки, площею 4,4384 га, з кадастровим номером 5125010100:01:001:1042, що розташована на території Татарбунарської міської ради.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 17, 19, 23, 76-81,83,89,141,178,

191,209, 223, 235, 258-259, 263-265, 280-289, 352, 354- 355 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку та виділення в натурі частини земельної ділянки задовольнити частково.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,4385 га, з кадастровим номером - 5125010100:01:001:1042, яка знаходиться на території Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, шляхом поділу її в натурі.

Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 2/3 частки земельної ділянки, що становить площу 2,9590 га із земельної ділянки площею 4,4385 га, з кадастровим номером - 5125010100:01:001:1042, згідно плану поділу земельної ділянки виготовленому ФОП ОСОБА_4 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Татарбунарським РВУМВС України в Одеській області, 25 квітня 2002 року, рнокпп НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя О.А.Дем`янова