Постанова від 30 березня 2026 р. у справі №158/571/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Корецька В.В.

31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №158/571/26 пров. №А/857/11609/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б..

представника апелянта: Мельника М.М.

відповідача: ОСОБА_1

перекладача: Кіпоренка К.В.

представника відповідача: Воробей П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 лютого 2026 року у справі № 158/571/26 за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2026р., позивач, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області звернувся з позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 , у якому просив суд:

- продовжити затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 (шість) місяців;

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 лютого 2026 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 лютого 2026 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник апелянта, Мельник М.М., в судовому засіданні подану апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник Воробей П.О. в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_1 прибув до України 31.08.2023р., перетнувши державний кордон через ПП «Старокозаче».

В ході перевірки встановлено, що відповідач прибув до України 31.08.2023р. з приватною метою, перетнувши державний кордон через ПП «Лужанка».

22.11.2024р. ОСОБА_1 документований посвідкою на постійне проживання в Україні, яку відкликано 23.06.2025р. разом з дозволом на імміграцію в Україну.

Після закінчення законного строку перебування, територію України не покинув.

З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту чи отримання статусу особи без громадянства до компетентних органів відповідач не звертався. Інших заходів для легалізації факту свого перебування на території України не вживав.

23.06.2025р. уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано залишити територію України не пізніше 21.07.2025р..

В подальшому, 15.10.2025р. уповноваженими особами ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області виявлений громадянин рф ОСОБА_2 , який незаконно перебуває на території України, без відповідних документів.

15.10.2025р. уповноваженими особами ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області затримано громадянина рф ОСОБА_3 в адміністративному порядку у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, для з`ясування причин та обставин правопорушення та умов, що їм сприяли, що підтверджується протоколом МКО № 000300 про адміністративне затримання.

Рішенням заступника начальника Білоцерківського ОВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 15.10.2025р., вирішено примусово видворити з України громадянина рф ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 15.10.2025р. відповідач поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території Україні.

Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 17.10.2025р. вирішено примусово видворити відповідача з території України та поміщено останнього до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території Україні.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.10.2025р., громадянина російської федерації ОСОБА_3 , затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, строком на 4 (чотири) місяці.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025р., рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.10.2025р. залишено без змін.

ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

В п.16 ч.1 ст.1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” передбачено, що паспортний документ іноземця це документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

п.1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, яка затверджена наказом МВС, Адміністрації Держприкордонслужби та Служби безпеки України 23.04.2012р. №353/271/150, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.05.2012р. № 806/21119, визначено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

В п.14 ст.1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно ч.3 ст.3 розділу 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

п.7-п.10 ч.1 ст.1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше ні встановлено законом.

ч.1 ст.289 КАС України визначає що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилитиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

п.7 ч.1 ст.1 Закону, ст.15 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, в`їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 ( Положення 360) встановлено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

В п.7 Положення № 360 видно, що Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів (далі - органи ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі - СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначається Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012р. № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 22.01.2018р. № 38/77).

Розділом VI Інструкції визначено порядок дій з ідентифікації та документування іноземців.

Якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Системний аналіз норм спеціального законодавства дає підстави для висновків, що ідентифікація органами міграційної служби відносно іноземців чи осіб без громадянства здійснюється з обов`язковим урахуванням запитів до відповідних дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця та відповідей на них.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Розділу III Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 29.02.2016р. № 141, у разі надходження від іноземців або осіб без громадянства звернень щодо надання ними сприяння в забезпеченні їх ідентифікації та (або) видворення (реадмісії) чи придбання іноземцями або особами без громадянства проїзних квитків для виїзду з України адміністрація ПТПІ невідкладно інформує про це відповідний заінтересований орган.

Із змісту ст.ст.13,14 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” видно, що свобода пересування та вільний вибір місця проживання обмежується щодо іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.

Як роз`яснено в п.26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 “Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні” іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України з підстав та в порядку, що визначені ст.30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, ст.13 Закону України “Про імміграцію”.

Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”.

ч.11 ст.289 КАС України встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.12 ст.289 КАС України).

ч.13 ст. 289 КАС України передбачено, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі №743/1046/20 дійшов висновку, що перелік умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи та які є підставою для продовження строку її затримання в ПТПІ, наведений у ч.13 ст.289 КАС України і цей перелік є вичерпним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції помилково вказав, що про наявність факту ідентифікації громадянина російської федерації ОСОБА_3 , оскільки з моменту затримання по теперішній час іноземцем не надавались працівникам міграційної служби оригінали документів, що підтверджують його особу та дають право перетину державного кордону для виїзду з України, а отже забезпечити виконання рішення про примусове видворення з України наразі неможливо.

Наявні в матеріалах справи копії паспортного документу виданого на ім`я громадянина російської федерації ОСОБА_3 , оригінал якого надано суду апеляційної інстанції можуть лише сприяти його ідентифікації та документуванню свідоцтвом на повернення до країни походження.

Разом з тим, під час перебування в Україні громадянин російської федерації ОСОБА_2 документувався паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон, однак обидва документи визнано недійсними у зв`язку з тим, що їх видано безпідставно з порушенням вимог законодавства.

Враховуючи цей факт працівники ЦМУ ДМС не можуть бути впевнені у наявності у громадянина російської федерації ОСОБА_3 дійсного паспорта громадянина російської федерації для виїзду за кордон виданого на його ім`я, оскільки не виключена вірогідність підробки цього документу.

В той же час, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області багаторазово надіслано запити до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації та документуванні відповідача документом, що надає право перетину державного кордону для виїзду з України.

У відповідь на запити від 27.01.2026р. та 19.03.2026р. ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області отримано відповідь від 23.03.2026р. в якій зазначено, зокрема, наступне: «Через повномасштабну агресію рф проти держави дипломатичні відносини між Україною та росією розірвані, а діяльність посольства та консульських установ держави-агресора на території України припинено. Представлення інтересів рф дипломатичним представництвом третьої держави в Україні не здійснюється.

Закордонні дипломатичні установи України на території держави-агресора також не функціонують.

Зазначене унеможливлює надання органами дипломатичної служби України сприяння у підтвердженні особи і документуванні громадян країни-агресора.»

Водночас порядок дій Державної міграційної служби України чітко визначений розділом IV Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства затвердженої Наказом МВС №353/271/150 від 23.04.2012р.

п.1 розділу VI вищевказаної інструкції визначено, зокрема, наступне:

Якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Як наслідок, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вжито вичерпних заходів, передбачених чинним законодавством, для ідентифікації та забезпечення примусового видворення відповідача, однак забезпечити виконання такого рішення наразі не виявляється можливим у зв`язку з вищевказаними обставинами.

Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до п.113 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Чахал проти Великобританії заява №22414/93, будь-яке позбавлення волі відповідно до ст.5 п.1 (f)Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виправдано, тільки поки розглядається питання про висилку. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим відповідно до статті 5 п.1 (f).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 перебуваючи без відповідних реєстраційних документів, порушує законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: відсутні документи, які посвідчують особу та громадянство, що свідчить про наявність підстав для завершення позивачем процедури ідентифікації з оформленням документа, що посвідчує особу та дає прав на перетин державного кордону України.

Тому, за наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства колегія суддів вважає, що аналіз в сукупності зазначених обставин вказує про доцільність продовження строку затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 на 2 місяці, а не 6 місяців як визначив позивач. Оскільки, саме цей строк є необхідним та виправданим за наведених умов, що дозволить компетентним органам в установленому порядку завершити відповідні процедури ідентифікації відповідача з оформленням документа, що посвідчує особу та дає прав на перетин державного кордону України

Наведені висновки суду відповідають правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 359/5975/17.

В ст.317 КАС України видно, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити частково.В решті вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м.Києві та Київській області – задовольнити частково.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 лютого 2026 року у справі № 158/571/26 – скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Продовжити строк затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на – 2 (два) місяці.

В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 07.04.2026р