Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №300/4671/21 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Микитюк Р.В.

07 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №300/4671/21 пров. №А/857/15448/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б, Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 300/4671/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021р. у справі №300/4671/21 позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Державною установою “Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області” довідки від 17.06.2021р. №955 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Державною установою “Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області” довідки від 17.06.2021рю. №955 про розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

29.01.2026р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/4671/21, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині виплати заборгованості пенсійних виплат, а саме - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача перераховані та невиплачені суми пенсії у розмірі 145 799,36 грн.

Ухвалою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026р. у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Ухвалу Івано – Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2026р скасувати, а заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №300/4671/21 позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Державною установою “Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області” довідки від 17.06.2021р. №955 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої Державною установою “Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області” довідки від 17.06.2021р. №955 про розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії; В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 29.10.2021р.

08.11.2021р. за заявою позивача Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Пищ М.С. від 25.11.2021р. за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП №67660752 (а.с.89).

Тобто, станом на час виникнення спірних правовідносин, пенсія позивача виплачується згідно рішення суду, однак невиплаченою залишається доплата в сумі 145799,36грн., яка виникла як заборгованість за попередні періоди, як результат нарахування пенсії у неналежному розмірі.

В ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», видно, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення ст.6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу.

Тобто, правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями ст. 129-1 Конституції України.

В ст.370 КАС України видно, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

ч.1, ч.3 ст.378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Колегія суддів звертає увагу що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №П/811/269/17.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

В ст.7 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19 грудня 2024 року, внесені суттєві зміни до положень ст.378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту ч.1, ч.3 ст.378 КАС України (у редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, що діє з 19 грудня 2024 року) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19 грудня 2024 року ст.378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при тому зміна способу і порядку виконання судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідної виплати.

На виконання вказаного судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021р. у справі №300/4671/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області здійснив відповідний перерахунок пенсії та нараховано доплату в сумі 145799,36 грн. з врахуванням виплачених сум.

Однак, виплату вказаної суми Головне управління Пенсійного фонду України у Івано Франківській області на користь позивача не здійснив, що свідчить про неповне виконання рішення суду боржником, а саме у частині виплати суми нарахованої пенсії у розмірі -145799,36грн. на користь стягувача, що підтверджується листом пенсійного органу.

Отже, у розглядуваній ситуації наявний факт невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області як суб`єктом владних повноважень в повному обсязі судового рішення у справі № 300/4671/21, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати.

Таким чином, оскільки пенсійний орган (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення в частині виплати нарахованої суми доплати пенсії, що становить 145799,36грн., спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі належить змінити на підставі абз.2 ч.3 ст.378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) зазначеної суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача).

При цьому, зміна способу і порядку виконання судового рішення, запропонована заявником, не змінить по суті рішення, оскільки буде змінено обраний спосіб захисту прав позивача з врахуванням змін, які відбулися у ст.378 КАС України згідно Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, що діє з 19 грудня 2024 року, та про які зазначено вище.

Твердження пенсійного органу про те, що на час розгляду справи суд в межах спірних правовідносин не вирішував питання про виплату позивачу конкретних грошових сум, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідна сума доплати пенсії самостійно нарахована пенсійним органом на виконання судового рішення у справі, спору щодо неї немає, тобто така є виплатою, яка належить згідно судового рішення. Зазначена пенсійна виплата може бути стягнута з пенсійного органу у порядку застосування судом інституту зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі імперативної норми абз.2 ч.3 ст.378 КАС України.

Крім того твердження відповідача про те, що позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у спосіб стягнення нарахованої суми доплати до пенсії в розмірі 145799,36грн. забезпечить реальне виконання рішення суду, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки ст.378 КАС України не передбачає подання заявником таких доказів. Водночас, не виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судового рішення є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення у спосіб стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, що прямо передбачено абз.2 ч.3 ст.378 КАС України.

Стосовно покликань пенсійного органу на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 281/1820/14-а, від 21 серпня 2018 року у справі № 803/3805/15, від 11 лютого 2020 року у справі № 826/8279/16 апеляційний суд відхиляє, оскільки такі, з огляду на зміни, внесені Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX до КАС України, в частині положень, що стосуються зміни способу і порядку виконання судового рішення, не є релевантними до спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів дійшла висновків, що заяву позивача від 28.01.2026р. про зміну способу і порядку виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021р. у справі №300/4671/21 належить задовольнити повністю у такий належний спосіб: змінити спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021р. у справі №300/4671/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за спірний період, що становить 145799,36грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки наявні обставини для змінити спосіб та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просив позивач.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновків, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення яким заяву задоволити.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задоволити

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 300/4671/21 - скасувати.

Заяву - задоволити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021р. у справі №300/4671/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області(адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 20551088) на користь ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ) нарахованої суми доплати пенсії за період з 01.12.2019р.- 30.11.2021р., що становить 145799,36грн.( сто сорок п`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять гривень тридцять шість копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель