Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №505/1220/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/1220/25

Провадження № 2/505/1304/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2026 місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Івінського О.О.

секретаря судового засідання – Шершун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділення в натурі частки із спільної часткової власності та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 10 квітня 2025 року звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та просить припинити спільну часткову власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; виділити в натурі із майна, що є у спільній частковій власності та визнати право приватної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на житловий будинок літ. «А,а,а1,а6»» загальною площею 49,5 кв.м, житловою площею 14,2 кв.м, житловий будинок літ. «Н,н» загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 33,3 кв.м., погріб літ. «а2», навіс літ. «а7», вбиральня літ. «О», сарай літ. «Х», сарай літ. «Ю», вимощення І, колодязь ІІ (1/2), огорожа №1,2, розташованому на земельній ділянці площею 537 кв.м., надати нову поштову адресу: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , право власності на самовільно реконструйований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , та надати нову поштову адресу.

Свої вимоги мотивував тим, що їм, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення Котовського міськрайонного суду справа № 2-2475/2010 від 29.11.2010 року належить на праві приватної спільної часткової власності по частці житлового будинку (1/2 житлового будинку на двох), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Власниками іншої житлового будинку є відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначене вище житлове домоволодіння складається з: житлового будинку літ. «А,а,а1,а5,а6» загальною площею 136,4 кв.м, житловою площею 35,2 кв.м., погріб літ. «а2», навіс літ. «а7», житлового будинку літ. «Н,н» загальною площею 52,6 кв.м, житловою площею 33,3 кв.м., вбиральня літ. «И», сарай літ. «Х», сарай літ. «Ю», гараж літ. «В», погріб літ. «в», вбиральня літ. «О», сарай літ. «Х», сарай літ. «Ю», вимощення І, колодязь питний ІІ (1/2), колодязь ІІІ, огорожа № 1,2,3,4,5,6 та знаходиться на земельній ділянці площею 1054 кв.м. Приміщень, якими вони користуються з відповідачами спільно – немає. Тому вважають, що мають право на виділ у натурі частки із спільного майна.

Зазначили, що з метою здійснення виділення в натурі часток із спільної часткової власності в позасудовому порядку неодноразово зверталися до відповідачів в телефонному режимі та особисто в усній формі, а також відповідачам було запропоновано звернутись для цього до нотаріуса. Для оформлення документів належним чином і посвідчення відповідної угоди нотаріально, позивачі підготували висновки щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна. Не зважаючи на підготовлені документи, та наявність технічної можливості, відповідачі, нічого не пояснюючи і без поважних на то причин відмовляються відвідати нотаріальну контору і посвідчити відповідний договір виділення в натурі часток із спільної часткової власності. За таких обставин позивачі з об`єктивних причин позбавлені можливості захистити своє право власності на майно у встановленому досудовому порядку.

У відповідності до висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, враховуючи технічну можливість і фактичне користування житловим будинком, позивачам запропоновано виділити в натурі із спільної часткової власності: житловий будинок літ. «А,а,а1,а6»» загальною площею 49,5 кв.м, житловою площею 14,2 кв.м, житловий будинок літ. «Н,н» загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 33,3 кв.м., погріб літ. «а2», навіс літ. «а7», вбиральня літ. «О», сарай літ. «Х», сарай літ. «Ю», вимощення І, колодязь ІІ (1/2), огорожа №1,2, розташованому на земельній ділянці площею 537 кв.м., надати нову поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Крім того, біля будинку позивачами була реконструйована літня кухня в окремий житловий будинок в м. Подільську Одеської області, який вважається самочинним будівництвом. Зазначені об`єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці з цільовим призначенням «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому вони вимушені звернутися до суду за захистом своїх прав з даними позовними вимогами.

Позивачі у судове засідання не з`явилися. Надали заяву, згідно якої на задоволенні позову наполягали та просили розглянути справу у їх відсутність.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про судове засідання були повідомлені належним чином про що свідчать трекінги з сайту «Укрпошти» про вручення поштового відправлення одержувачу.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення цього позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належать по частці кожній житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області, справа № 2-2475/2010 від 29.11.2010, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав за № 29085511 від 22.02.2011.

Інші частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної сумісної власності належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору дарування частки житлового будинку від 15.12.2021 посвідченого приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 290584904 від 15.12.2021.

У відповідності до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 110 від 02.06.2025 року виданого КП «Інвентаризатор», враховуючи технічну можливість і фактичне користування житловим будинком та земельною ділянкою запропоновано наступний склад новоутворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси: житловий будинок літ. «А,а,а1,а6»» загальною площею 49,5 кв.м, житловою площею 14,2 кв.м, житловий будинок літ. «Н,н» загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 33,3 кв.м., погріб літ. «а2», навіс літ. «а7», вбиральня літ. «О», сарай літ. «Х», сарай літ. «Ю», вимощення І, колодязь ІІ (1/2), огорожа №1,2, розташованому на земельній ділянці площею 537 кв.м., надати нову поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.08.2021 за №№ 269205170, 269210146, ОСОБА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності частка земельної ділянки площею 0,0054 га з кадастровим номером 5111200000:02:018:01016, та частка земельної ділянки площею 0,01 га з кадастровим номером 5111200000:02:018:0099.

А згідно з Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.08.2021 за №№ 269209780, 269204993, ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності частка земельної ділянки площею 0,01 га з кадастровим номером 5111200000:02:018:0099, та частка земельної ділянки площею 0,0054 га з кадастровим номером 5111200000:02:018:0106.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

Цивільне судочинство у відповідності до статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, розпоряджатись, користуватись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається свої майном на власний розсуд.

Частиною першою ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох і більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч.1, 2, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласникові у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення.

Отже, з переходом права власності на об`єкт нерухомості, переходить право власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці об`єкти оскільки визначальним у цих правовідносинах є факт набуття права власності на певний об`єкт, а не спосіб такого набуття.

У відповідності до п.«г» пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК в редакції Закону України від 5 листопада 2009 р.

Вказана правова позиція Верховного Суду України висловлена у постановах від 23.12.2015 року у справі № 6-244цс15, від 12.10.2016 року, № 6-2225цс16 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з ст. 364 ЦК України співвласник також має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Враховуючи, що відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, частка об`єкту може бути виділена в натурі, проте позивачі не оформили своє право власності на частку житлового будинку, що унеможливлює виділення частки житлового будинку у позасудовому порядку, тому суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за змістом ст.ст. 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України

Так, в розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Судом встановлено, що також біля будинку була реконструйована літня кухня в окремий житловий будинок в м. Подільську Одеської області.

Зазначені об`єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці з цільовим призначенням «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», за адресою: АДРЕСА_1 , Одеська область.

П. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого Постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 передбачено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

П. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» передбачено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Дослідивши наявні докази по справі та враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що самочинне будівництво було здійснено позивачами без передбаченого законом дозволу, однак з початку реконструювання жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). В разі якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться, в тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Позивач не може в адміністративному порядку вирішити питання про визнання за ними права власності на самовільно реконструйований житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки дане нерухоме майно відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

Враховуючи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки на якій розташований самовільно реконструйований житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , дана реконструкція проведена згідно діючих будівельних норм та санітарних правил та не порушує права інших осіб, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивачів є законними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263–265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Припинити спільну часткову власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити в натурі із майна, що є у спільній частковій власності та визнати право приватної власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на житловий будинок літ. «А,а,а1,а6»» загальною площею 49,5 кв.м, житловою площею 14,2 кв.м, житловий будинок літ. «Н,н» загальною площею 52,6 кв.м., житловою площею 33,3 кв.м., погріб літ. «а2», навіс літ. «а7», вбиральня літ. «О», сарай літ. «Х», сарай літ. «Ю», вимощення І, колодязь ІІ (1/2), огорожа №1,2, розташованому на земельній ділянці площею 537 кв.м., та надати нову поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на самовільно реконструйований житловий будинок та надати нову поштову адресу: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя О.О. Івінський

Повне судове рішення складено 05 березня 2026 року.