Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №486/2123/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/2123/25

Провадження № 2/486/492/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4648156 від 14.05.2024 у розмірі 102697,18 грн. та судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4648156 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Після того, як 14.05.2024 відповідачем було здійснено реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора і заповнено електронну заявку на отримання споживчого кредиту на сайті первісного кредитора в мережі Інтернет, що перебуває за адресою https://credit7.ua/, ТОВ «Лінеура Україна» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №4648156 про надання споживчого кредиту у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту). В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому п.2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 №107). Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Таким чином особу, що вчиняла дії в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://credit7.ua/), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 14.05.2024 позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС Первісного кредитора. Отже, із своєї сторони ТОВ «Лінеура Україна» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що було зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор 29735, котрий в свою чергу боржником було 14.05.2024 введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання даного Договору, на умовах визначених офертою. Відповідно до розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» надало позичальнику у власність грошові кошти в сумі 18000,00 грн., на погоджених умовах договору, строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою 1,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту. Окрім цього, 28.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4648156 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу додаткові грошові кошти у сумі 3000,00 грн. шляхом їх перерахування на картку позичальника. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, чим допустив істотні порушення умов Договору, не повернувши кошти, які були йому надані у вигляді кредиту відповідно Договору та не сплативши відсотки за користування кредитом, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 24.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-02/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за Договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-02/25 від 24.01.2025 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4648156 станом на дату відступлення складає 102 697,18 грн.

У доданому до позовної заяви клопотанні представник позивача просила здійснювати розгляд справи без її участі, проти заочного рішення не заперечувала.

Ухвалою суду від 26.11.2025 відкрито позовне провадження, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 25.12.2025.

У зв`язку з перебуванням судді з 25 грудня 2025 року по 09 січня 2026 року у щорічній відпустці, розгляд справи перенесено на 05.02.2026.

У зв`язку з проходженням суддею з 02 по 06.02.2026 підготовки для підвищення кваліфікації, розгляд справи перенесено на 20.02.2026.

02.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку для його подання, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити з посиланням на те, що між ним та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір №4648156 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого він отримав кредитні кошти у сумі 18000 грн. Згодом 28.05.2024 року було укладено додатковий договір на суму 3000 грн. Так ним отримано кредитні кошти на загальну суму 21 000 грн.Через певні труднощі, він не мав змоги вчасно оплатити заборгованість по кредиту, у зв`язку з чим станом на сьогоднішній день кредит залишається неоплаченим. Зазначив, що не погоджується з розміром процентів за користування кредитом, визначеним позивачем, та вважає, що такий розмір підлягає відповідному корегуванню. Відповідно до пункту 1.4.1. Договору № 4648156 від 14.05.2024 року передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. Договору. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,02% за кожен день користування кредитом та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до 12.06.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Окрім того, п. 1.6. Додаткового договору від 28.05.2024 року до Договору № 4648156 від 14.05.2024 року вказує, що за користування кредитом нараховуються проценти на умовах встановлених п.1.4 Договору. Проте, умови Договору в частині нарахування процентів за такими ставками за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки, такі є нікчемними. Метою Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII (з подальшими змінами) є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам. Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї (ст.3 цього Закону України). Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: частиною 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом та частиною 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Водночас у п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2.5 %; протягом наступних 120 днів 1.5%. Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Укладений 14.05.2024 року кредитний договір за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не мало права визначати проценту ставку у розмірі (1,5%), оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день. Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Таким чином розмір відсотків за користування кредитом не може перевищувати 54+63+47459,98 -47576,98 грн.Вважає, що вимога позивача про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.Враховуючи те, що заборгованість за процентами в розмірі 47576,98 грн. не є співрозмірною сумі заборгованості за тілом кредиту у 20999,99 грн. за кредитним договором № 4648156 від 14.05.2024 року, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором, вважає, що розмір процентів за вказаним договором можливо зменшити до розміру заборгованості за тілом кредиту. Крім того, відповідач є інвалідом, отримує мінімальні доходи на проживання і стягнення з нього надмірних відсотків призведе до погіршення його становища.Заперечуючи проти вимоги в частині стягнення штрафу, відповідач послався на ЗУ від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо норм на період воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пункт 18.Також відповідач зазначив, що у матеріалах справи відсутній належний та допустимий доказ включення кредитного договору №4648156 до реєстру боржників, що передавався за договором факторингу.

В судовому засіданні відповідач доводи, викладені у відзиві на позов підтримав у повному обсязі, не заперечував факту укладання договору та отримання кредитних коштів, проте заперечував щодо розміру відсотків та нарахування штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та їх заперечень, на підставі наявних у ній доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.05.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства з використанням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором в електронній формі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4648156 (далі Договір), відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит в сумі 18000,00 грн. Строк кредитування становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів- кожні 30 днів (п.1.1 - п.1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору за користування кредитом нараховуються проценти (у фіксованому розмірі) у такому порядку та на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,50% у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 0,02% у день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності Товариства, до 12.06.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, наступних за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту (графік платежів), первісна редакція якого наведена у додатку № 1 до цього Договору.

Сторони цього Договору домовились, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_3 (п.2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту 14.05.2024 або 15.05.2024.

Відповідно до п. 4.4 Договору у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Окрім того, у п. 6.4 Договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язання на кожен 7-й день факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановленні Договором (графіком платежів/новим графіком платежів).

Також, 28.05.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» за допомогою інформаційно-комунікаційної системи Товариства з використанням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором в електронній формі укладено Додатковий договір до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4648156 (далі Додатковий договір), сума кредиту за цим договором складає 3000,00 грн., відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит в сумі 21000,00 грн. Строк кредитування становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів- кожні 30 днів (п.1.1 - п.1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Додаткового договору за користування кредитом нараховуються проценти (у фіксованому розмірі) у такому порядку та на таких умовах: строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п. 1.3 цього договору; знижена процентна ставка становить 1,376%.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту (графік платежів), первісна редакція якого наведена у додатку № 1 до цього Договору.

Сторони цього Додаткового договору домовились, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_3 (п.2.1 Договору).

Первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4648156 від 14.05.2024 та видав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 18000,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» №20250124-732 від 24.01.2025, згідно якого ТОВ «Пейтек» 14.05.2024 на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 03.01.2024, укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», здійснило переказ коштів у розмірі 18000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 .

28.05.2024 первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» належним чином виконав свої зобов`язання за додатковим договором до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4648156 від 14.05.2024 та видав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 3000,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» №20250124-733 від 24.01.2025, згідно якого ТОВ «Пейтек» на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 03.01.2024, укладеного з ТОВ «Лінеура Україна», здійснило переказ коштів у розмірі 3000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Окрім цього, до Договору, долучено заяву ОСОБА_1 від 14.05.2024 про прийняття пропозиції на укладення Договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів та паспорт споживчого кредиту, які відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4648156 від 14.05.2024 станом на 24.01.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 102697,18 грн., з яких: 20999,99 грн. заборгованість за тілом кредиту; 71197,19 грн. заборгованість за відсотками; 10500,00 грн. заборгованість за пенею; 0,00 грн. заборгованість за комісією.

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості, останній платіж було здійснено 09.06.2024 у сумі 78,31 грн. Отже, сплачуючи кредит відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчить про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

24.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) і ТОВ «Свеа Фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу №01.02-02/25 у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступає ТОВ «Свеа Фінанс», а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» №1 від 25.03.2024 змінено назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс».

Відповідно до Витягу з реєстру боржників (Додаток 1) до договору факторингу №01.02-02/25 від 24.01.2025, ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - ТОВ «Росвен Інвест Україна») набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 102697,18 грн., з яких: 20999,99 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 71197,19 грн. сума заборгованості за відсотками; 10500,00 грн. сума штрафних санкцій (пеня). Кількість днів прострочення виконання зобов`язань - 199.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення кредитної заборгованості на рахунки ТОВ «Свеа Фінанс», але частково здійснював на рахунки первісного кредитора.

Відповідно до пенсійного посвідчення відповідачу ОСОБА_1 09.06.2015 встановлено 3 групу інвалідності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняв надані кредитодавцем грошові кошти.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір №4648156 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «29735», а додатковий договір від 28.05.2024 до договору №4648156 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2024 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «16714», тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за договором №4648156 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2024 та за додатковим договором від 28.05.2024 за договором №4648156 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2024.

Позивачем надано як докази на підтвердження позовних вимог копії вищезазначеного кредитного договору та додаткового договору, укладеного відповідачем з первісним кредитором, докази отримання відповідачем кредитних коштів, копії договору факторингу, витяг з реєстрів боржників, розрахунок заборгованості первісного кредитора.

Оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за цими кредитними договорами, виникла заборгованість.

Тобто позивачем доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за цим кредитним договором та додатковим договором.

Як зазначає позивач, та вбачається з розрахунку заборгованості, боржник з моменту переходу прав вимоги не погашав заборгованість за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 102697,18 грн., з яких: 20999,99 грн. заборгованість за тілом кредиту; 71197,19 грн. заборгованість по процентам за користування; 10500,00 заборгованість за пенею, штрафом; 0,00 грн. заборгованість за комісією.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не заперечує факт отримання кредиту на умовах, передбачених договором про надання споживчого кредиту №4648156 від 14.05.2024 та за додатковим договором від 28.05.2024 за договором №4648156 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2024 в загальній сумі 21000,00 грн., заборгованість частково визнає.

Разом з тим вважає необґрунтованим нарахування відсотків за денною процентною ставкою 1,50%, зазначаючи, що такі є нікчемними у зв`язку з внесенням змін до Закону України «Про споживче кредитування» у частині змін формули нарахування денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1%. Також просить зарахувати платежі, які були здійснені ним на погашення процентів за кредитним договором, в рахунок сплати тіла кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 24.01.2025, відповідачем ОСОБА_1 09.06.2024 було сплачено 78,31 грн., з яких 0,01 грн. віднесено у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та 78,30 грн. у рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX (який набрав чинності 24.12.2023, далі- Закон України №3498-IX) ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: частиною 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом та частиною 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас у п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зазначено, що згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, розрахунок заборгованості первісного кредитора за договором №4648156 від 14.05.2024 підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 20999,99 грн., тому ця вимога підлягає задоволенню.

Проте суд зазначає, що договір №4648156 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2024 та додатковий договір від 28.05.2024 за договором №4648156 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2024, укладені після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Строк кредитування - 360 днів, проценти нараховувалися з 14.05.2024 по 24.01.2025 включно за ставкою - 1,5%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Тобто з 24 грудня 2023 року та протягом перших 120 днів (по 21 квітня 2024 року включно) розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно) - 1,5 %, з 20 серпня 2024 року - 1%.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна», вбачається, що проценти нараховувалися за ставкою 1,5% в день. Нарахування процентів у такому розміру до 19.08.2024 включно не суперечить нормам законодавства.

Проте нарахування процентів з 19.08.2024 по 24.01.2025 за ставкою 1,5% в день не відповідає вимогам п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Тому суд розраховує заборгованість за процентами за договором №4648156 від 14.05.2024 та додатковим договором від 28.05.2024, виходячи із встановлених законодавчих обмежень щодо розміру максимальної денної процентної ставки.

Суд звертає увагу, що згідно договору №4648156 від 14.05.2024 та додаткового договору від 28.05.2024 діє знижена процентна ставка, за період з 14.05.2024 по 12.06.2024 (30 днів) розмір нарахованих процентів становить, а саме: з 14.05.2024 по 28.05.2024 (15 днів) - 54,00 грн. (18000,00 х 0,02% х 15), а 29.05.2024 по 12.06.2024 (15 днів) - 63,00 грн. (21000,00 х 0,02% х 15), з яким суд погоджується.

Оскільки, відповідачем ОСОБА_1 09.06.2024 було сплачено 78,31 грн., з яких 0,01 грн. віднесено у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, тому заборгованість за тілом кредиту становить в сумі 20999,99 гривень.

Отже, за період з 13.06.2024 по 19.08.2024 (68 днів) розмір нарахованих процентів становить 21419,98 грн. (20999,99 х 1,5% х 68), з яким суд погоджується.

Однак, з 20.08.2024 по 24.01.2025 (158 днів) розмір нарахованих процентів має становити 33179,98 грн. (20999,99 х 1% х 158).

Проте, первісним кредитором нараховано за вказаний період проценти у розмірі 71197,19 грн.

Відтак, проценти за договором №4648156 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2024 та додаткового договору від 28.05.2024 за договором №4648156 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 14.05.2024, з урахуванням вимог ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» і п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», повинні нараховуватись з 13.06.2024 по 19.08.2024 (включно) по 1,5% в день, з 20.08.2024 по 24.01.2025 (включно) по 1% в день.

У зв`язку з вище викладеним, загальна сума нарахованих відсотків за договором становить 54716,96 грн.

Разом з тим, згідно зі ст. ст. 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Однак суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України) по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі № 664/1261/16-ц (провадження № 61-25248св18), від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18 (провадження № 61-11473св19), від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 (провадження № 61-1416св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано: «Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».

Згідно з умовами кредитного договору та додатком до нього, факт укладення яких не заперечується відповідачем, реальна річна процентна ставка становить 3505,44 % річних, що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до 21000 грн.

Крім того, щодо вимоги позивача про стягнення пені, штрафу за кредитним договором слід зазначити наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (п.69)).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що пеня, штраф за кредитним договором нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), що встановлено пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022.

З урахуванням вище зазначеного, заборгованість за пенею, штрафом, за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4648156 від 14.05.2024, нарахована позивачем у розмірі 10500,00 грн. стягненню не підлягає.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Таким чином, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість по договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4648156 від 14.05.2024 станом на 24.01.2025 у розмірі 41999,99 грн., з яких: тіло кредиту- 20999,99 грн. та відсотки - 21000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача згідно розміру задоволених вимог (40,9%) також підлягають стягненню 990,8 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 277-279, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8) заборгованість за кредитним договором №4648156 від 14.05.2024 у розмірі 41999(сорок одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок, яка складається з: 20999,99 грн. заборгованості за тілом кредиту; 21000 грн. заборгованості за відсотками.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8) судовий збір у розмірі 990 (дев`ятсот дев`яносто) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.О. Волощук