Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №496/2852/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2852/25

Провадження № 3/496/227/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1

адвоката - Максименко О.А., який приймає участь у режимі відеоконференції,

розглянувши матеріали, які надійшли від Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ЕПР1 №325384, 09.05.2025 року о 22:14 год. за адресою: м. Біляївка, вул. Миру, 85, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Yamaha Jog, б/н, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниця ока не реагує на світло, поведінка, що не відповідає дійсності, тремтіння пальців рук. Пройти тест на стан наркотичного сп`яніння у незалежному медичному закладі категорично відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, заперечував наявність обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 пояснив, що під час зупинки транспортного засобу та розмови з поліцейськими перебував у шлемі. Поліцейські попросили надати документи, ОСОБА_1 надав паспорт, зазначив, що мопед не його. Останній стверджує, що поліцейські пояснили, що на ОСОБА_1 буде складено протокол за керування транспортним засобом без водійського посвідчення. Поліцейські не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Адвокат Максименко О.А. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Адвокат Максименко О.А. надав письмові заперечення на протокол, в яких просив закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування поданих заперечень адвокат Максименко О.А. зазначив, що в тексті протоколу про адміністративне правопорушення ЕІІР1 №328354 від 09.05.2025 року взагалі відсутнє посилання на роз`яснення прав ОСОБА_1 та його підпис про їх роз`яснення, у відповідності до вимог ст.ст.55, 56, 59 та 63 Конституції України, ст. 256, ст. 268 КУпАП, у тому числі користуватися юридичною допомогою адвокат. Поліцейським ще й проігноровано виконання вимог відомчого нормативного акту МВС, а саме п.6 Інструкції №3 з цього питання. Як зазначено в тексту п.9 протоколу свідки чи потерпілі не залучалися. Стороні захисту наданий технічний засіб відеозапису жодним чином не розкриває його повне найменування, тип, марку, карту пам`яті. З переглянутих відео фрагментів без їх озвучення, вбачається ведення відеофіксації з поліцейського автомобіля, а не з бодікамер поліцейських, не зрозуміло саме де, в якому місці, ким знято відео, та хто зображений на відео у формі поліцейського та у цивільному одязі, та з приводу чого. Не зазначено які саме посадові особи поліції, відносно кого, за допомогою саме яких приладів здійснювати відеозапис так званою правопорушення. Такий доку мент як акт огляду на стан сп`яніння в матеріалах справи взагалі відсутній. Сторона захисту вважає, що не складання вищезазначеного акту й не надання його до суду є грубим порушенням і не виконання поліцією вимог розілу X Інструції №2. Щодо посилання поліції на направлення на огляд водія від 09.05.2025 року в заклад охорони здоров`я до Біляївська ЦММЛ, стороні захисту невідомий такий заклад охорони здоров`я в м. Біляївка, фактично є КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради. Тобто таке направлення не є належним доказом по справі. Надане поліцією до суду так зване письмове пояснення ОСОБА_1 , складене інспектором РВП Сірота О.А., було написано самим інспектором про ніби-то вживання ОСОБА_1 метадону та його відмову проходити медичне освідування, не відповідає дійсності. Так як на нього поліцейськими в цей час було складено інший адміністративний матеріал щодо керування мопедом без реєстрації і водійського посвідчення. Після чого він підписав пояснення під диктовку поліцейського, маючи на увазі саме про це порушення. ОСОБА_1 надавав поліцейським свій паспорт, довідку до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 532824, про те, що являється інвалідом ІІ групи. У зв`язку з недостатністю в матеріалах справи доказів того, то ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, адвокат Максименко О.А. вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Максименко О.А., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КУпАП).

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Для встановлення події і складу правопорушення, зазначеного у ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані сп`яніння або у неї були явні ознаки сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У Постанові Верховного суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019 року по справі № 560/751/17 зазначено, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно статті 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема, за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов`язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог статей 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.

За змістом п.п.1.3., 1.9 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, працівниками поліції надано до суду:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №325384;

- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій від 09.05.2026 року;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 09.05.2026 року;

- довідку старшого інспектора САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області Д. Слесаренко, відповідно до якої, на ім`я ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалося;

- довідку старшого інспектора САП Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області Д. Слесаренко, відповідно до якої, ОСОБА_1 впродовж року до адміністративної відповідальності не притягувався;

- диск з відеозаписами.

ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи: довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №532824, відповідно до якої, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи; довідку №1487 для отримання пільг особам з інвалідністю; виписку із медичної карти амбулаторного хворого №22090, відповідно до якої, ОСОБА_1 встановлено діагноз: ВІЛ-інфекція, хронічний вірусний гепатит В, С; довідку міського центру профілактики та боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом №02-02/1050 від 25.12.2012 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а зазначив, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

Так, працівниками поліції долучено диск, на якому міститься 2 відеозаписи.

На першому відеозаписі зафіксовано зупинку поліцейськими транспортного засобу (мопеду), звук на відеозаписі відсутній, відеофіксація ведеться зі службового транспортного засобу поліцейських.

На другому відеозаписі зафіксовано факт спілкування поліцейських з водієм транспортного засобу (мопеду), звукозапис відсутній, відеофіксація ведеться зі службового транспортного засобу поліцейських. Водій мопеду перебував в шоломі, його обличчя на відео не зафіксовано.

Враховуючи, що розмова між поліцейськими та водієм відбувалася на узбіччі дороги, а відеофіксація велася зі службового транспортного засобу поліцейських, звук на відео відсутній, тому почути розмову між поліцейськими та водієм мопеду, не виявилося можливим.

Таким чином, на відеозаписі не зафіксовано ані факт керування вищевказаним транспортним засобом саме ОСОБА_1 , оскільки водій перебував у шоломі, тому його особа не встановлена, ані факт того, що поліцейський пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, оскільки відеозапис не містить звуку.

При цьому, ОСОБА_1 категорично заперечує ту обставину, що йому пропонували поліцейські пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, натомість відмову останнього від проходження такого огляду жодним доказом не доведено.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Суд наголошує, що свідомої та категоричної відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі на долучених відеозаписах не зафіксовано.

При цьому суд наголошує те, що обов`язок проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений «Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженою наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року за № 28/3299 (в подальшому Інструкція). Відповідно до п.5 розділу ІІ цієї Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Метою обов`язкової відео фіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським, є забезпечення збирання об`єктивних доказів вчиненого правопорушення, усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій, перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.

Крім цього, як встановлено матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР України, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Частиною 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відомості про виконання працівником поліції вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» матеріали справи, зокрема, відеозаписи, не містять.

Крім того, статтею 256 КУпАП передбачено, що при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі, чого в даному випадку зроблено не було, оскільки на відеозаписах не зафіксовано, що працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Норми ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, вказують, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

З урахуванням положень ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 ЄКПЛ.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

У справах «Тейксейра де Кастро проти Поругалії» від 09 червня 1988 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1988 року, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів сум має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У справах «Нечипорук і Ионкало проти України» від 21.04.2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

У відповідності до роз`яснень, які містяться в абз.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97).

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставинах, суд, при оцінюванні зібраних у справі доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та провину ОСОБА_1 у його вчиненні, тому суд вбачає наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 288, 289, 291 КУпАП України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови виготовлено 07.04.2026 року.

Суддя М.Л. Пасечник