Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №320/21761/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/21761/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» з адміністративним позовом до Чернівецької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000012/2 від 16.01.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA408020002152U3 від 13.01.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд дійшов до висновку про те, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі №320/21761/23 за позовом ТОВ «Маядо» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товарів.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 та від 26.01.2026 відкрито провадження за апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» (місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд. 38, ідентифікаційний код 35843786) зареєстроване в якості юридичної особи 17.06.2008, номер запису 1 332 102 0000 001420 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 19.05.2022 між Adopen Plastik ve Insaat Sanayi A.S., компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці, (далі продавець) та ТОВ «Маядо» був укладений контракт міжнародної постави №13 (далі контракт), відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 3.1, 3.2, 3.6, 4.3, 5.1, 5.2 та 11.1 якого продавець продає, а покупець купує: профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ, а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічну оснастку й обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції, згідно з інвойсами.

Усі інвойси до контракту будуть додатково обумовлені сторонами на кожну окрему поставку товару згідно з ринковими цінами на товар на день оформлення інвойса.

Кількість, асортимент, вартість товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсах. Поставка товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Incoterms 2010.

Строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах, але не можуть становити більше 60 робочих днів із дати інвойса.

Разом із товаром продавець передає позивачу наступні документи: інвойс (3 оригінали); пакувальний лист (3 оригінали); товаросупровідні документи.

У ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування.

Оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії контракту.

Виплата має бути проведена банківським переказом у вигляді попередньої оплати або після отримання товару. Оплата банківських послуг включається у витрати позивача.

Контракт набуває чинності з моменту його підписання й діє до 08.03.2027.

07.01.2023 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №Y012023040000020 на загальну суму 36 501,73 долар США, який містить посилання на контракт. Відповідно до інвойса №Y012023040000020 від 07.01.2023 товар постачається на умовах EXW м. Анталія, Турецька Республіка.

13.01.2023 позивачем до Чернівецької митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA408020002152U3 від 13.01.2023, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №Y012023040000020 від 07.01.2023 (далі товар).

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA408020002152U3 від 13.01.2023 загальна вартість товару складає 36 501,73 долар США, а його поставка відбувалася на умовах EXW м. Анталія, Турецька Республіка.

У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач залучив експедитора для здійснення перевезення товару автомобільним транспортом із м. Анталії, Турецька Республіка до місця ввезення на митну територію України. Розмір витрат на перевезення товару автомобільним транспортом та експедиторські послуги склав 146 449,26 грн.

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 13.01.2023 - 1 481 266,42 грн. (36 501,73 долар США х 36,5686 + 146 449,26 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

(0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 07.01.2023;

(0380) рахунок-фактура (інвойс) №Y012023040000020 від 07.01.2023;

(0730) автотранспортна накладна №1897 від 09.01.2023;

(0861) сертифікат про походження товару №Y 0038291 від 09.01.2023;

(3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - рахунок на оплату №2558 від 07.01.2023, виставлений Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі експедитор);

(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка про транспортні витрати №113 від 13.01.2023, видана експедитором;

(4104) контракт;

(4301) договір (контракт) про перевезення - договір №12.12-22 від 12.12.2022, укладений між експедитором та позивачем.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA408020002152U3 від 13.01.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому, посилаючись на положення частин другої-четвертої статті 53, пункту 1 частини п`ятої статті 54 МК України, витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товару); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження умов поставки, ціни, ваги тощо); виписку з бухгалтерських та банківських документів позивача, що стосуються відчуження оцінюваного товару, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному товару; розрахунок ціни (калькуляцію).

16.01.2023 позивач на вказаний запит надав відповідачу свій лист №4 від 16.01.2023, копію експортної митної декларації №23070100EX00000588 від 09.01.2023, заявки №6 від 28.12.2022 до договору №12.12-22 від 12.12.2022, укладеного між експедитором та позивачем, і повідомив відповідачу про відсутність у позивача банківських платіжних документів, що стосуються товару, оскільки товар не був оплаченим, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, страхових документів, оскільки страхування товару не здійснювалось, а також акту виконаних робіт від експедитора, оскільки послуги на момент митного оформлення товару ще не були надані експедитором у повному обсязі.

16.01.2023 Чернівецькою митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2023/000012/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 у митній декларації ІМ40ДЕ №23UA408020002152U3 від 13.01.2023 скоригував із 40 506,51 доларів США до рівня 44 587,46 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України документи, подані позивачем для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності. Згідно з відомостями, зазначеними в графі 16 CMR №1897 від 09.01.2023, перевізником товару є ФОП ОСОБА_2 . Для підтвердження вартості перевезення надана довідка про транспортні витрати №113 від 13.01.2023, видана експедитором. Оскільки довідка про перевезення не є документом первинного бухгалтерського обліку, а інших документів щодо транспортних витрат не надано, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення доданих транспортних витрат.

У пункті 3.1 договору надання транспортно-експедиційних послуг №12.12-22 від 12.12.2022, укладеного між експедитором та позивачем, та рахунку на оплату №2558 від 07.01.2023, виданому експедитором, передбачена наявність заявки на перевезення, яку до митного оформлення не подано.

Відповідно до пункту 3.2 контракту строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в інвойсах. Зазначені відомості в інвойсі №Y012023040000020 від 07.01.2023 відсутні.

Відповідно до пункту 5 контракту передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо здійснення оплати не надано.

У графах 9а та 9б декларації митної вартості зазначено, що продавець та позивач пов?язані між собою, але їх взаємозалежність на ціну товару не вплинула. Відомостей та документів із приводу зазначеного питання не надано.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 53 МК України та враховуючи положення пункту 1 частини п`ятої статті 54 МК України, що позиціонується з положеннями статті 17 Угоди про застосування статті VІI ГАТТ, декларанту слід було надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товару); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження умов поставки, ціни, ваги тощо); виписку з бухгалтерських та банківських документів позивача, що стосуються відчуження оцінюваного товару, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному товару; розрахунок ціни (калькуляцію).

Також, відповідно до частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом додатково було подано: заявку №6 від 28.12.2022 до договору №12.12-22 від 12.12.2022, укладеного між експедитором та позивачем, та копію митної декларації країни відправлення №23070100X00000588 від 09.01.2023. Усі додатково надані декларантом документи не спростовують вищезазначені розбіжності.

Ураховуючи вищезазначене, відповідно до частини шостої 6 статті 54 МК України заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом.

Відбулася процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митої вартості товарів.

Згідно з положеннями частини першої статті 55 МК України митним органом здійснено коригування митної вартості товару. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості резервний.

За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару: митна декларація №UA100100/2023/420383 від 09.01.2023 «Профіль ПВХ довжиною 6м для виготовлення вікон: арт. 306011 Windo 6004 - 60 мм 4 chambered frame profile / ПВХ профіль рами 306011 - 4680 п/м арт. 306012 Windo 6004 - 60 мм 4 chambered mullion profile / ПВХ профіль імпосту 306012 - 3312 п/м арт. 306413 Windo 6004 - 60 мм 4 chambered window sash profile / ПВХ профіль стулки 306413 - 2160 п/м арт. 306432 Windo 6004 - triple glazing B EAD profile / ПВХ профіль штапіка 306432 - 7200 п/м арт. 306430 Windoline». Виробник: Windoline Profil ve Hazar Pencere & Kapi Fabrikasi. Країна виробництва Турецька Республіка. Рівень митної вартості 2,02 долари США за 1 кг.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Чернівецька митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2023/000054 від 16.01.2023.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA408020002702U4 від 16.01.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 41 487,20 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).

За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не визнана митним органом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості та містять розбіжності, які наведені у повідомленнях митниці.

Зазначені обставини не дали можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо довідки про транспортні витрати

Відповідно до «Правил заповнення декларації митної вартості» затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 №3599, та для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін. суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Відповідно до ч.ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактура або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до положень Графи 20 Розділу ІІІ Правил № 599, документи про вартість перевезення видаються виконавцем договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у відповідності до положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" є експедитор. При цьому правилами не передбачено обов`язку декларанта підтверджувати вартість перевезення на підставі документів, виданих суб`єктами господарювання, які безпосередньо здійснювали перевезення, тобто від перевізників.

Таким чином, довідка про транспортні витрати є достатнім документом для підтвердження вартості послуг транспортування товарів.

При цьому, надані митному органу документи щодо вартості транспортних послуг, не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості чи ознак підробки та містили усі відомості, що підтверджують числові значення вартості транспортних витрат.

У контексті означеного судова колегія враховує, що Верховний Суд в постанові від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18 виснував, що митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення імпортованих товарів.

Щодо попередньої оплати та інвойсу

Так, основні документи для підтвердження митної вартості визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, подання яких є обов`язком декларанта. До таких документів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Водночас, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати за товар не стосуються ціни та митної вартості.

Колегія суддів зауважує, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16.

Щодо взаємопов`язаності між продавцем та покупцем

Відповідно до частин 12-15 статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Судом досліджено направлений відповідачем на адресу позивача запит щодо надання останнім додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів, зі змісту якого слідує, що в ньому митним органом не було надано письмових обґрунтувань про вплив взаємопов`язаності продавця та позивача на ціну товару.

Як наслідок, взаємопов`язаність продавця та позивача в спірному випадку вважається такою, що не вплинула на ціну товару в силу частини чотирнадцятої статті 58 МК України.

Щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару

У постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим у рішенні про коригування митної вартості.

Разом з тим, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості інші дані, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відсутні.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Чернівецької митниці залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №320/21761/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан