Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №458/203/26 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026 м. Турка

Справа № 458/203/26

Провадження №2-а/458/8/2026

Турківський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.

Сторони у справі:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач: Головне управління

Національної поліції

у Львівській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 подав до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до Головного управління Національної поліції /ГУ НП/ у Львівській області, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6721527 від 25.02.2026, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на його користь судові витрати по сплаті судового збору.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 покликався на те, що 25.02.2026 поліцейським Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Біляком А.І. щодо нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6721527, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Згідно з постановою, серії ЕНА № 6721527 від 25.02.2026 о 10:49 25.02.2026 на автодорозі Т 1402 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки CITROEN JUMPY д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків руху, чим порушив п. 34 ПДР України – порушення вимог розмітки проїзної частини доріг, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вважає, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, а при розгляді справи поліцейським порушено цілий ряд його прав. Зокрема, під час винесення постанови йому не було роз`яснено процесуальні права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема права, передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, поліцейським не було забезпечено повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, не досліджено жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. У зв`язку з цим позивачу не було надано можливості ознайомитися з доказами, на підставі яких прийнято відповідне рішення. Також наголошує, що у постанові серії ЕНА № 6721527 від 25.02.2026 у п. 7 «До постанови додаються» відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого мало бути здійснено фіксацію правопорушення. Таким чином, його вина не була жодним чином підтверджена, що свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Фактично єдиним доказом вчинення позивачем кримінального правопорушення є постанова по справі про адміністративне правопорушення; інших доказів на підтвердження винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення при винесенні оскаржуваної постанови надано не було. Водночас візуальне спостереження працівниками Національної поліції за дотриманням правил дорожнього руху може бути доказом лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення.

Таким чином, вважає, що постанова складена щодо нього підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю, оскільки ним не було допущено порушення правил дорожнього руху, постанова складена безпідставно та не може вважатися законною.

Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 09.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи з повідомленням сторін на 18.03.2026 о 09:20 год.

17.03.2026 позивачем ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подано до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, яку зареєстровано в канцелярії суду 20.03.2026 вх. №1614/26.

Протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 18.03.2026 у зв`язку із неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 06.04.2026 о 16:00 год.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 03.04.2026 скерував на електронну пошту суду копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6721527 від 25.02.2026.

Відповідач ГУ НП у Львівській області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, згідно якої ГУ НП у Львівській області судову повістку-повідомлення отримало 20.03.2026. Причини неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву не подав.

Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що поліцейським Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Біляком А.І. 25.02.2026 було розглянуто справу та винесено постанову серії ЕНА № 6721527 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Підставою винесення оскаржуваної постанови стало те, що 25.02.2026 о 10:49 год на автодорозі Т 1402, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки CITROEN JUMPY д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (триста сорок) гривень, про що уповноваженою особою винесено вказану постанову.

Вважаючи постанову поліцейського про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною, позивач просив її скасувати та закрити провадження у справі.

Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за №1306.

Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 ПДР України визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1 і ч.4 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Із змісту спірної постанови слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за перетинання суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, чим порушив п. 34 ПДР - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг.

Згідно п. 8.5 ПДР України дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Відповідно до п.п. 8.5.1. п. 8.5 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Відповідно до розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України горизонтальна розмітка має таке значення: п.1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Пленум Верховного суду України у п.24 постанови від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019.

Частини 1-3 ст. 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заперечуючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, позивач покликається на те, що поліцейський до винесеної постанови не додав доказів виявлених ним порушень та не дотримався вимог щодо оформлення адміністративних матеріалів.

Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6721527 від 25.02.2026, у такій відсутні будь-які покликання на докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а у п.7 вказаної постанови «До постанови додаються» - відсутні будь-які записи.

Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні будь-які покликання на технічні засоби як докази вчинення правопорушення.

Разом з тим, суд не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

При цьому, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення, серед іншого, технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий здійснювався) у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства ст. 73 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13.02.2020 № 524/9716/16-а.

Додатково суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові відповідачем технічного засобу, яким здійснено відеозапис не зазначено, як і не зазначено, що до постанови додається відеозапис, також відповідачем не представлено суду будь-яких доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17 дійшов висновку, що навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Враховуючи наведене вище суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог ПДР України, а тому у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, тому наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови і закриття справу про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 286 КАС України.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 665,60 грн. Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у Львівській області слід стягнути судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 74, 77, 139, 241, 243-246, 286 КАС України, ст.ст.122, 268, 283, 288, 293 КУпАП, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі -задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6721527 від 25.02.2026, винесену поліцейським Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Біляком Андрієм Івановичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ 40108833, адреса місця знаходження: пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області: код ЄДРПОУ 40108833, адреса місця знаходження: пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79007.

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ