Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №448/2079/25 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/2079/25

Провадження № 2/448/134/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

31.03.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі та заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 17.01.2020 року у справі 448/1650/19 шлюб між ними було розірвано. Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області, від 02.10.2020 року у цивільній справі ЄУН 448/749/20 ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що з часу ухвалення судом зазначеного судового рішення в позивачки виникли обставини, які є підставою для зміни способу стягнення та збільшення розміру аліментів, зокрема погіршилося майнове становище одержувача аліментів, так як зросли її витрати на утримання сина; у зв`язку з інфляційними витратами зросли ціни на харчові та промислові продукти, ліки, тощо, а дитина підросла та потребує у зв`язку з цим значно більших витрат на своє утримання; збільшився прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, незначна сума аліментів, які сплачує відповідач ОСОБА_2 не враховує реальні потреби дитини та виключає участь батька в належному утриманні сина ОСОБА_3 .

З огляду на наведене, позивачка просить суд ухвалити рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлений рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 02.10.2020 року у цивільній справі ЄУН 448/749/20, - на 1/4 (одну четверту) від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

ІІ. Позиція учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи міститься її заява, в якій вона вказала, що заявлені позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи проводити у її відсутності. При цьому вказала, що проти ухвалення заочного рішення у даній справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи шляхом надіслання судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місця його проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_1 ), однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до положень п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відомості про будь-які інші адреси місця проживання чи перебування відповідача чи про його офіційну електронну адресу в матеріалах справи відсутні, заяв про зміну місця проживання чи перебування від відповідача не надходило.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, виклики відповідача здійснювалися у відповідності до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та останній вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи з часу опублікування оголошення про виклик.

Тому, на підставі статей 128, 131 ЦПК України, суд приходить до висновку, що відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи сторони позивача,повно та всебічно з`ясувавши усі обставини справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно заочного рішення Мостиського районного суду Львівської області від 17.01.2020 року у справі 448/1650/19.

Від шлюбу в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 02.10.2020 року у цивільній справі ЄУН 448/749/20 ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття

Дитина сторін – син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по даний час проживає з матір`ю, позивачкою ОСОБА_1 , яка несе витрати на його утримання.

ІV. Застосовані судом норми права.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частинами першою та другою статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Так, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 років до 18 років у розмірі 3196 грн. Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 років до 18 років у розмірі 3512 грн.

Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч.3 ст.181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч.1 ст.192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №152/100/18 викладено аналогічну позицію про те, що при вирішенні спорів про зміну способу стягнення аліментів підлягає застосуванню і ст.192 СК України; при вирішенні зазначених спорів судам необхідно перевіряти наявність підстав для зміни розміру аліментів, передбачених ст.192 СК України.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

V. Висновки суду.

Між сторонами виникли спірні правовідносини, що стосуються обов`язку батька та матері утримувати дитину, які регулюються главою 15 Сімейного кодексу України (надалі - СК України).

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Із матеріалів справи вбачається, що одержувач аліментів ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів, який стягується за рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 02.10.2020 року у цивільній справі ЄУН 448/749/20, у якому просила змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини та визначити аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки від доходу відповідача ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Отже, одержувач аліментів скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів, а саме у частці від доходу.

При цьому, внаслідок зміни способу стягнення аліментів буде збільшений і розмір стягуваних аліментів.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршенням або покращенням здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності та гармонійного розвитку дитини.

Звертаючись до суду із даним позовом, сторона позивача в позовній заяві як на підставу позовних вимог відповідно до ст.ст.182, 183, 192 СК України, покликалась на погіршення майнового становища одержувача аліментів, збільшення витрат на утримання дитини.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, відпочинку дитину тощо, є загальнозрозумілими та не викликають сумнівів у суду. За таких умов, незначну за розміром протягом тривалого часу фактичну матеріальну участь батька у матеріальному забезпеченні дитини не можна визнати такою, що враховує реальні обставини та потреби дитини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч.3 ст.82 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається.

В ході розгляду даної справи віднайшли своє підтвердження ті обставини, що з моменту винесення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини від 02.10.2020 року у цивільній справі ЄУН 448/749/20 погіршилося майнове становище одержувача аліментів, так як зросли її витрати на утримання дитини. Крім того, у зв`язку з інфляційними процесами в державі зросли ціни на харчові та промислові продукти, ліки тощо, а дитина підростає та потребує у зв`язку з цим значно більших витрат на своє утримання. Крім того, підвищився прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Також суд враховує те, що відповідач ОСОБА_2 є офіційно працевлаштованим, та отримує систематичний дохід.

Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги те, що з моменту присудження аліментів із 2020 року дитина підросла і витрати на її утримання значно зросли, а отже, враховуючи інтереси дитини, необхідності захисту права дитини на належне утримання, з урахуванням її віку та потреб, керуючись принципом розумності і справедливості, суд вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 1500 грн. до 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Такий спосіб стягнення і розмір аліментів, на переконання суду, відповідатиме реальним потребам дитини, а також матеріальному становищу сторін у справі.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На думку суду, така зміна способу стягнення аліментів, яке призведе до стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі однієї чверті його заробітку (доходу) відповідатиме і вимогам п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, якою передбачений розмір стягнення аліментів на одну дитину саме у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів.

Такі аліменти узгоджуватимуться з вимогами закону, відповідатимуть інтересам дитини, покриватимуть суттєву частину витрат на дитину і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету (рівності) батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини, підстав для відступу від якого не встановлено і не доведено.

Необхідно враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, зміну способу їх стягнення, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то у відповідності вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів на утримання дитини– задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, встановлених рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 02.10.2020р. у цивільній справі ЄУН 448/749/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів, встановлених даним рішенням, здійснювати з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим кодексом, до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 06.04.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , уродженка с.Черневе Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Мостиська Мостиського району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Ю.В.Кічак