Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №448/176/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/176/26

Провадження № 3/448/171/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2026 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України,

за ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення (надалі КУпАП),

В С Т А Н О В И В:

Водій ОСОБА_1 , 25.01.2026 року о 23:48 год. на автодорозі М-11 «Львів-Шегині» (74 км. 900м.), в с.Волиця, Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «RENAULT TRAFIC», реєстр.№ НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, скоївши наїзд на дорожній знак 5.42.1 з додатковою табличкою 7.51.1 і 7.1.1. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, однак з матеріалів справи відомо, що його інтереси представлятиме захисник - адвокат Могильницький В.Ю. (ордер серії АМ №1177424).

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Могильницький В.Ю., в судове засідання не з`явився, однак надіслав клопотання, в якому, окрім іншого, просив дану адміністративну справу направити на розгляд за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області. Обґрунтовуючи вказане клопотання посилається на положення ст.276 КУпАП, вказуючи, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1 129, ч. ч. 1-4 ст.130 і ст.139 КУпАП (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть розглядатись за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. При цьому його підзахисний проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також у вказаному клопотанні зазначив, що його підзахисний ОСОБА_1 провину визнає, у вчиненому щиро розкаюється. Розгляд справи просив проводити у його відсутності і відсутності його підзахисного ОСОБА_1 .

Відповідно до положень частини 2 статті 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за статтею 124 КУпАП не є обов`язковою.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу з огляду на положення ст.268 КУпАП.

Вирішуючи клопотання захисника - адвоката Могильницького В.Ю. про передачу матеріалів на розгляд Києво-Святошинського районного суду Київської області за місцем проживання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Згідно ч.2 ст.276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1- 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

У відповідності до ч.1 ст.257 КУпАП протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються: районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом.

Статтею 221 КУпАП передбачено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема й статтею 124 КУпАП.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 11.06.2004 року «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП», у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність (ч.2 ст.276 КУпАП), питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.

При розгляді адміністративних матеріалів за ст.124 КУпАП допускається альтернативна підсудність.

Оскільки згідно з протоколом серії ЕПР1 №575487 від 26.01.2026 року, складеного щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, вчинено в с.Волиця, Яворівського району Львівської області, тому Мостиський районний суд Львівської області є органом, який, в розумінні статті 276 КУпАП, уповноважений розглядати дану справу, оскільки її розгляд належить до територіальної юрисдикції цього суду.

Крім цього, орган внутрішніх справ самостійно визначив підсудність за Мостиським районним судом Львівської області, направивши матеріал на розгляд до цього суду.

Окремо слід відмітити, що питання передачі справи за підсудністю КУпАП не містить норм, які визначають порядок передачі справи про адміністративне правопорушення до іншого суду за підсудністю.

З огляду на вищезазначене, правові підстави для задоволення клопотання захисника та направлення справи для розгляду за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутні.

При цьому суд враховує те, що нормами ст.276 КУпАП, яка визначає альтернативну підсудність, не закріплено імперативного обов`язку суду направити справу про адміністративне правопорушення до іншого суду у разі, якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності проживає не за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою. Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право давати пояснення, подавати докази, в тому числі й письмово, шляхом направлення документів на поштову або електронну адресу суду.

Зважаючи на вищевикладене, приходжу до переконання, що клопотання захисника - адвоката Могильницького В.Ю. про направлення матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за місцем проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, задоволенню не підлягає.

Щодо накладення адміністративного стягнення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , то слід зазначити наступне.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Як зазначено у статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог частини 2 статті 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

З диспозиції ст.124 КУпАП відомо, що відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Із врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Об`єктами правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Згідно диспозиції статті 124 КУпАП для того, щоб порушення вважалося завершеним (доведеним до кінця і таким, що підлягає оформленню і покаранню) потрібні факти – особа водій повинна експлуатувати автомобіль (керувати автомобілем, їхати, залишити в стані, через який в подальшому буде порушено правила дорожнього руху) і заподіяння або спричинення збитку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до загальних положень ПДР, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою слід керуватися стандартом доведення, що передбачає: ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Суд зауважує, що в рамках даного провадження суд перевіряє: чи мала місце дорожньо-транспортна подія, чи порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності правила дорожнього руху, та чи є причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією.

При виявленні причинного зв`язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху, що також може виключити відповідальність водія. Крім того, при вирішенні питання про причинний зв`язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №575487 від 26.01.2026 року, ОСОБА_1 25.01.2026 року о 23:48 год. на автодорозі М-11 «Львів-Шегині» (74 км. 900м.). в с.Волиця, Яворівського району Львівської області, керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «RENAULT TRAFIC», реєстр.№ НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, скоївши наїзд на дорожній знак 5.42.1 з додатковою табличкою 7.51.1 і 7.1.1. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до змісту вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, який є предметом дослідження під час даного судового розгляду, посадовою особою, якою порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення, у вину водію ОСОБА_1 ставиться порушення ним п.12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі Правила дорожнього руху), за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

Пункт 12.1. ПДР України передбачає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі серії ЕПР1 №575487 від 26.01.2026 року відображають об`єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку, оскільки об`єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об`єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.

Місце й факти, зазначені у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.

Дії працівника поліції в частині правомірності та підставності складання вказаного протоколу про адміністративне правопорушення порушник ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом поряду.

Окрім іншого, у вищевказаному протоколі зазначено про роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України, положень ст.268 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 доводиться наявними в матеріалах справи доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №575487 від 26.01.2026 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, зміст якого викладено вище;

- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.01.2026 року, у якій зафіксовані механічні пошкодження, які отримав транспортний засіб – автомобіль марки «RENAULT TRAFIC», реєстр.№ НОМЕР_1 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.01.2026 року, в яких такий провину у даній ДТП визнає.

Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів.

Будь-яких обґрунтованих доказів, які б спростували обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, порушником ОСОБА_1 надано не було.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виникнення дорожньо-транспортної пригоди є прямим наслідком допущення водієм ОСОБА_1 порушення п.12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.

Аналізуючи вищенаведені докази, що безпосередньо дослідженні в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності в їх сукупності, які за своїм змістом є логічними та послідовними, приходжу до переконання в доведенні винності ОСОБА_1 в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, що утворює собою самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, - є щире розкаяння винної особи.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, - судом не встановлено.

Суддя виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, наявність обставини, що пом`якшує відповідальність та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до водія ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції ст.124 КУпАП.

Визначений вид покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, то вважаю за необхідне стягнути з останнього судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання адвоката Могильницького Віктора Юрійовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення за місцем проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - відмовити.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного в постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. судового збору.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення через Мостиський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ю.В.Кічак