Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №447/195/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/172/26

Справа №447/195/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження № 12025141250000554 від 30 листопада 2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Мстислав, білоруса, громадянина Республіки Білорусь, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, із середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого згідно ст. 89 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 20 липня 2023 року у справі № 443/1147/23 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п?ять) років. 21 серпня 2023 року вказана постанова набрала законної сили.

Окрім цього, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 липня 2023 року у справі № 447/1379/23 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. 04 серпня 2023 року вказана постанова набрала законної сили.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 06 вересня 2023 року у справі № 447/1762/23 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) років. 19 вересня 2023 року вказана постанова набрала законної сили.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанов суду, які набрали законної сили, та, будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, всупереч рішень судів, 29 листопада 2025 року, близько 17:00 год., рухаючись по автомобільному шляху «Р84 201км+150 м, поблизу с-ща Розділ Стрийського району Львівської області», керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Фольсфаген Гольф», р.н. НОМЕР_1 , після чого був зупинений працівниками поліції.

Унаслідок зазначених дій вказані постанови про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності виконані не були.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 КК України, тобто вчинив умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст. 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і надав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Крім того, вказав, що про вказані постанови він обізнаний, проте участі в судових засіданнях не приймав, постанов суду в апеляційному порядку не оскаржував. Визнав, що посвідчення водія не отримував, неодноразово керував транспортними засобами, будучи позбавленим права керування. Визнає, що 29 листопада 2025 року, коли його зупинили працівники поліції, перебував за кермом, знаючи, що не має права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений, та інші учасники процесу не оспорюють:

1) подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Також судом встановлено, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції.

Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, в порядку частини 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого й дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , показання якого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його дії за частиною 1 статті 382 КК України як у умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, який щиро розкаявся у вчиненому, згідно зі ст. 89 КК України вважається таким, що раніше не судимий.

Обставиною, яка згідно статті 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно статті 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 під час досудового розслідування – не встановлено.

Відповідно до вимог частини 2 статті 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, відсутність спричинення тяжких наслідків, наявність по справі обставин, що пом`якшують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні запевнив, що протиправна поведінка була спричинена необхідністю, та те, що обвинувачений на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у межах санкції статті 382 КК України, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів.

Визначаючи обвинуваченому розмір штрафу, судом враховано його матеріальний стан та те, що він офіційно не працевлаштований, постійного заробітку немає, підпрацьовує неофіційно та його заробіток, з його слів, становить приблизно 1 000,00 грн в день.

Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Цивільний позов не заявлений.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Питання речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369-371, 374-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, і призначити покарання у виді штрафу у розмірі 500 ( п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

На підставі частини 1 статті 26 КВК України зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплатити штраф у місячний строк з моменту набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов - не заявлений.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Запобіжний захід не обирався.

Речовий доказ – оптичний диск для лазерних систем зчитування оптичний диск формату DVD-R - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Повний текст вироку складено 07 квітня 2026 року.

Суддя ОСОБА_5